Рішення № 62885484, 22.11.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.2016 Справа № 904/9774/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення 5 116 грн. 32 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Деюн В.В., дов. № 01/11 від 01.11.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 5 116 грн. 32 коп., з яких: 4 284 грн. 90 коп. - основний борг, 386 грн. 15 коп. - 30% річних, 445 грн. 27 коп. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за договором поставки від 25.04.2016р. №13/Д.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою, що направлялася на адресу відповідача1, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повернуто за закінченням строку зберігання».

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки позовна заява з доданими до неї документами й ухвала суду направлялися за юридичною адресою відповідача, яка значаться у спеціальному витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 26.10.2016р., наданому за електронним запитом суду.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

25.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Долфі-Україна" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір поставки № 13/Д (надалі-Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим Договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджуються передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні).

Згідно до п. 4.4. Договору покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 45 календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою, товарно-транспортною накладною, підписаною сторонами.

На виконання умов Договору позивач у період з 26.04.2016р. по 05.07.2016р. передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 30 055 грн. 73 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 15-26).

Відповідач в порушення приписів п. 4.4. Договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар за спірними поставками на загальну суму 11 459 грн. 20 коп. та згідно накладних на повернення товару від 16.09.2016р. повернув товар на суму 14 311 грн. 63 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4 284 грн. 90 коп.

За умовами п. 5.4 Договору якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом Договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед продавцем.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 11.06.2016р. по 18.10.2016р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 445 грн. 27 коп.

У п. 5.3 Договору сторони узгодили, що за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Із посиланням на п. 5.3 Договору та положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 30% річних в сумі 386 грн. 15 коп. за загальний період з 11.06.2016р. по 18.10.2016р.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками, копіями видаткових накладних, банківськими виписками про часткову сплату вартості товару, накладними про повернення товару, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 ЦК України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені та 30% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок пені арифметично проведений невірно. Крім того, позивачем не враховано, що згідно платіжного доручення № 161 від 22.08.2016р. відповідачем повністю сплачена вартість товару, поставленого за видатковою накладною № ДУЦ1113036 від 26.04.2016р., у зв'язку із чим нарахування пені та 30% річних за несвоєчасну оплату за вказаною накладною повинні здійснюватися в межах періоду з 11.06.2016р. по 21.08.2016р.

З урахуванням вищевикладеного, згідно розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 334 грн. 47 коп. та 30% річних в сумі 317 грн. 02 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 4 284 грн. 90 коп. основного боргу, 317 грн. 02 коп. 30% річних та 334 грн. 47 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, код ЄДРПОУ 37068787) 4 284 грн. 90 коп. (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири грн. 90 коп.) заборгованості, 317 грн. 02 коп. (триста сімнадцять грн. 02 коп.) 30% річних, 334 грн. 47 коп. (триста тридцять чотири грн. 47 коп.) пені, 1 329 грн. 54 коп. (одну тисячу триста двадцять дев'ять грн. 54 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено - 22.11.16р.