Ухвала суду № 62885230, 22.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Київ К/800/17308/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі № 820/20741/14 за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 8633,62грн.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, проголошеною 16.02.2016 року, задоволено клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просив суд стягнути до Державного бюджету України з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму податкового боргу в загальному розмірі 2383,62 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання норм діючого законодавства до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області були самостійно подані податкова декларація про майновий стан і доходи № 94973 від 09.02.2012 року, розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 94975 від 09.02.2012 року, розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 1300011044 від 21.06.2013 року, податкової декларації про майновий стан і доходи № 1300011043 від 21.06.2013 року, відповідно до яких відповідач має заборгованість в загальній сумі 8633,62 грн.

Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області було сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 22 від 27.01.2012 року та вручено відповідачу особисто.

Листом ДПА України від 09.02.2011 року №3618/7/17-0417 «Щодо декларування доходів, отриманих протягом 2010 року фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування» роз'яснено, що фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби за місцем своєї податкової адреси податкову декларацію у строки, визначені пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, та зазначають в ній авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб на поточний 2011 рік. В пункті 3.2 Розділу 3 декларації фізичні особи - підприємці відображають очікуваний дохід на 2011 рік.

Відповідачем 10.05.2011 року до податкового органу надано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 1 кв. 2011 року №44108 в якій у п.3.2 розділу 3 самостійно зазначено очікуваний оподатковуваний дохід у сумі 42000,00 грн.

Судами встановлено, що за відповідачем станом на 01.01.2011 року рахується заборгованість в сумі 393,60 грн., а також відповідачем самостійно сплачено суму податку в розмірі 2000,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку.

Відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи за 1 кв. 2011 року №44108 ФОП ОСОБА_3 контролюючим органом нараховано авансові платежі на загальну суму 6300,00 грн. (42000,00 грн.*15%), за строкам сплати до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Також, судами встановлено, що протягом 2011 року відповідачем було сплачено лише 2000,00 грн. та, з врахуванням суми переплати в розмірі 393,60 грн., а також нарахованої суми платежу, виникла заборгованість у сумі 3906,40 грн.

Відповідачем сплачено суму авансових платежів у розмірі 2000,00 грн., що встановлено судами з наявних в матеріалах справи виписок по особовому рахунку.

09.02.2012 року відповідачем самостійно надано декларацію №94973 за 2011 рік де зазначено, що сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету, становить 3286,00 грн. та розраховано квартальні авансові платежі на 2012 рік у розмірі 1321,65 грн.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 09.02.2012 року надано податкову декларацію, в якій здійснено розрахунок авансових платежів на 2012 рік у сумі 5286,60 грн. у відповідності до пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, із зазначенням щоквартального платежу в розмірі 1321,65 грн.

Протягом 2012 року ФОП ОСОБА_3 сплатив 2651,65 грн. (платіж від 23.02.2012 року в сумі 1321,65 грн. та від 23.05.2012 року у сумі 1330,00 грн.), замість 5286,60 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 2634,95 грн.

Відповідачем 11.02.2013 року самостійно надано декларацію за 2012 рік, де зазначено, що сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету, становить 964,00 грн., а також розраховано квартальні авансові платежі на 2013 рік у розмірі 241,00 грн.

Протягом 2013 року ФОП ОСОБА_3 сплата по остаточному перерахунку за 2012 рік не здійснена, а також, враховуючи не сплачені авансові платежі за 2013 рік, станом на 31.07.2013 року (по строкам 15.03.2013 року, 05.05.2013 року у сумах 241,00 грн. та 241,00 грн.), у відповідача виникла заборгованість в сумі 8104,03 грн.

ФОП ОСОБА_3 11.02.2013 року надано податкову декларацію, в якій здійснено розрахунок авансових платежів на 2013 рік в сумі 964,00 грн. (авансові платежі 241,00 грн. щоквартально)

Відповідачем 10.02.2014 року самостійно надано декларацію, в якій зазначено суму, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 0,00 грн. та розраховано квартальні авансові платежі на 2014 рік у розмірі 0,00 грн.

Судами також встановлено, що відповідачем 26.01.2016 року до контролюючого органу надано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи №1600002186 за 2013 рік, де відкориговано загальну річну суму авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та зменшено суми, яка підлягала перерахуванню до бюджету, на 964,00 грн.

Крім того, відповідачем 28.01.2016 року до податкового органу надано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи №1600002802 за 2012 рік, де відкориговано загальну річну суму авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб та зменшено суму, яка підлягала перерахуванню до бюджету, на 5286,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно пп. 177.5.3 п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація - розрахунок-документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1 та 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, оскільки згідно облікової картки відповідача, загальна сума заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, складає 8633,62 грн., у т.ч. пеня 47,59 грн., з урахуванням того, що вказаний борг виник на підставі самостійно поданих відповідачем: податкової декларації про майновий стан і доходи № 94973 від 09.02.2012 року, розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 94975 від 09.02.2012 року, розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб № 1300011044 від 21.06.2013 року, податкової декларації про майновий стан і доходи № 1300011043 від 21.06.2013 року, а також з урахуванням того, що контролюючим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу про сплату боргу, проте, борг залишається не сплаченим, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі № 820/20741/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Веденяпін О.А. підпис Юрченко В.П.