Ухвала суду № 62884893, 16.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/800/10660/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента-Суми»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року

у справі № 820/10141/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента-Суми»

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

про зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента-Суми» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (том 8, а.с. 20-22) просило:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 16 липня 2015 року №0000691502/34211, №0000681502/34213, від 28 вересня 2015 року №0000861502/51878, №0000851502/51881, від 24 липня 2015 року № 0001752207, №0001742207, від 10 вересня 2015 року №0000592200, №0000402200, №0000412200, №000047220, №0002082207, №0000482202, №0000492202, №0000542202, №0000562200, №0000792200, №0000782200, №0000802200, №0000682200, №0000442200, №0000462200, №0000452200, №0000602202, від 9 вересня 2015 року №0000712200, №0000702200, №0000692200, №0000522200, №0000532200, №0000512200, №0000762200, №0000752200, №0000462202, №0000472202, №0000592202 від 8 вересня 2015 року №0000662200, №0000652200, №0000672200, №0000772200, №0002042206;

- зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «Вента-Суми» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах від 24 червня 2015 року №1505/18-19-15-02/38244268, від 06 липня 2015 року №1557/2207/38244294/143, від 21 серпня 2015 року №1968/2207/38244268/176, від 20 серпня 2015 року № 1908/2206/38244268/172.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду 19 листопада 2015 року про виправлення описки, частково задоволено позовні вимоги Товариства: скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2015 року №0000691502/34211, №0000681502/34213, від 28 вересня 2015 року №0000861502/51878, №0000851502/51881, від 24 липня 2015 року № 0001752207, №0001742207, від 10 вересня 2015 року №0000592200, №0000402200, №0000412200, №000047220, №0002082207, №0000482202, №0000492202, №0000542202, №0000562200, №0000792200, №0000782200, №0000802200, №0000682200, №0000442200, №0000462200, №0000452200, №0000602202, від 9 вересня 2015 року №0000712200, №0000702200, №0000692200, №0000522200, №0000532200, №0000512200, №0000762200, №0000752200, №0000462202, №0000472202, №0000592202 від 8 вересня 2015 року №0000662200, №0000652200, №0000672200, №0000772200, №0002042206. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задоволено: постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року скасовано в частині задоволених позовних вимог; прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства; в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області проведено перевірки на наслідками яких складено акти:

- від 24 червня 2015 року №1505/18-19-15-02/38244268, згідно з яким позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2015 року, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 385 800,00 грн.;

- від 6 липня 2015 року №1557/2207/38244294/143, згідно з ким позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року в сумі 1 618 476,00 грн., та занижено суму податку на додану вартість за березень 2015 року, що підлягає сплаті до бюджету на суму 353 359,00 грн.;

- від 20 серпня 2015 року № 1908/2206/38244268/172, згідно з яким позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктів 212.1.4, 212.1.11 пункту 212.1 статті 212, пункту 216.9 статті 216 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми акцизного податку всього в сумі 1 188 727, 00 грн.;

- від 21 серпня 2015 року №1968/2207/38244268/176, згідно з яким позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктів 212.1.4, 212.1.11 пункту 212.1 статті 212, пункту 216.9 статті 216 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми акцизного податку всього у сумі 347 915,00 грн.

Висновки про порушення позивачем названих норм ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Нафтокомпані», ТОВ «Капітал Х», оскільки такі операції документально не підтверджені. Крім того, відповідачі зазначали, що позивач, реалізовуючи контрагентам нафтопродукти через мережу автозаправних станцій, здійснив операцію з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а відтак повинен був оподаткувати такі нафтопродукти акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до підпункту 213.1.9 пункту .213.1 статті 213 ПК України.

На підставі вказаних актів перевірки відповідачами прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

1. Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 16 липня 2015 року №0000691502/34211, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення суми на додану вартість у розмірі 380,00 грн. за лютий 2015 року;

- від 16 липня 2015 року №0000681502/34213, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 732 250,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 1 385 800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 346 450,00 грн.

- від 28 вересня 2015 року №0000861502/51878, яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальному розмірі 235,0 грн., у т.ч. за основним платежем - 188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 47,00 грн.;

- від 28 вересня 2015 року №0000851502/51881, яким зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 192,00 грн. за лютий 2015 року;

- від 24 липня 2015 року №0001752207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми на додану вартість у розмірі 1 618 476,00 грн. за березень 2015 року;

- від 24 липня 2015 року №0001742207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додатну вартість у загальному розмірі 530 039,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 353 359,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 176 680,0 грн.;

- від 8 вересня 2015 року №0002042206, яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальній сумі 303 233,75 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0002082207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 122 310, 00 грн.;

2. Сумською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

- від 9 вересня 2015 року №0000772200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 20 265, 00 грн.;

- від 9 вересня 2015 року №0000762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 239 116,25 грн.;

- від 9 вересня 2015 року №0000752200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 121 218,75 грн.

- від 10 вересня 2015 року №0000782200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 84 085,50 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000792200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 36 336 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000802200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 12 289,50 грн.

3. Глухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 10 вересня 2015 року № 0000442200, яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальній сумі 17 141, 25 грн.;

- від 10 вересня 2015 року № 0000452200 яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальній сумі 5 448,75 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000462200, яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальній сумі 31 695, 00 грн.

- від 10 вересня 2015 року №0000402200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 8 475, 00 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000412200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 2107,50 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000472200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 12 306, 00 грн.;

4. Роменською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 9 вересня 2015 року №0000512200, яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальній сумі 68 505, 00 грн.;

- від 9 вересня 2015 року №0000522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальній сумі 88 427,50 грн.;

- від 9 вересня 2015 року №0000532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання у загальній сумі 285 968,75 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000592200, суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 34 206, 00 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000562200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 21 216, 00 грн.;

- від 10 вересня 2015 року № 0000542202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 74 068,50 грн.

5. Шосткинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 9 вересня 2015 року № 0000592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 15 898,75 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000602202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 4 113, 00 грн.;

6. Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 9 вересня 2015 року №0000472202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 25 813,75 грн.;

- від 9 вересня 2015 року № 0000462202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 21 172,50 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000482202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 10 048,50 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000492202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 8 266,50 грн.;

7. Охтирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області:

- від 8 вересня 2015 року №0000672200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 63 503,75 грн.;

- від 8 вересня 2015 року № 0000662200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 175 836,25 грн.;

- від 8 вересня 2015 року №0000652200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 2 663,75 грн.;

- від 9 вересня 2015 року №0000712200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 26 034 ,00грн.;

- від 9 вересня 2015 року №0000702200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 1 017, 00 грн.;

- від 9 вересня 2015 року №0000692200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 63 262,50 грн.;

- від 10 вересня 2015 року №0000682200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у загальній сумі 1 731, 00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством та ТОВ «Нафтакомпані», ТОВ «Капітал Х» укладено договори поставки нафтопродуктів, згідно з умовами яких поставка здійснюється згідно заявки покупця і підписаної сторонами додаткової угоди до договору партіями, протягом поточного місяця на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

На підтвердження фактичної поставки товару позивачем надано копії додаткових угод, актів приймання-передачі товару, податкових накладних, листів про те, що нафтопродукти знаходяться на зберіганні ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії договорів.

На підтвердження факту зберігання нафтопродуктів, отриманих від контрагентів, ПАТ «Дніпронафтопродукт» позивач надав копії договору зберігання, актів прийняття-передачі наданих протоколів узгодження ціни.

Як вказував позивач під час розгляду, товар фактично не транспортувався від контрагентів до ТОВ «Дніпронафтопродукт», оскільки такі нафтопродукти контрагенти також зберігали в резервуарах останнього.

На підтвердження факту транспортування нафтопродуктів з резервуарів ТОВ «Дніпронафтопродукт» перевізником ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» позивачем надано копії відповідних товарно-транспортних накладних, а також договору перевезення, акта здачі-приймання виконаних робіт, реєстру до цього акта.

Приймаючи рішення про задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ «Нафтокомпані», ТОВ «Капітал Х», оскільки такі операції документально підтверджені. Висновок про те, що позивач повинен був оподаткувати нафтопродукти акцизним податком з роздрібних продажів, реалізовуючи контрагентам нафтопродукти через мережу автозаправних станцій, не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, оскільки позивач не здійснював операцію з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не погодився із такими висновками та виходив із того, що операції позивача з ТОВ «Нафтокомпані», ТОВ «Капітал Х» документально не підтверджені; податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків під час здійснення розрахункових операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою. Дослідженню підлягають

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродукті визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за N 805/15496 (далі - Інструкція).

Встановлення обставин дотримання вимог вказаного нормативно-правового акта при формуванні даних податкового обліку має також значення для вирішення питання про обґрунтованість включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками відображення операцій з поставки нафтопродуктів, оскільки відсутність необхідних документів, передбачених вказаною Інструкцією, хоч і не є беззаперечним доказом відсутності господарської операції з поставки нафтопродуктів, однак в сукупності з іншими доказами може вказувати на відсутність активу, на підставі поставки якого формуються дані податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем, як суб'єктом, який приймав нафтопродукти від зберігача ТОВ «Дніпронафтопродукт» через автозаправні станції, дотримано вимоги вказаного нормативно-правового акта, оскільки наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять відомості щодо автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача, назву нафтопродуктів, а також інформацію про сертифікацію, номеру резервуару, густини, температури, маси, доручення, дати та часу виїзду від вантажовідправника та вантажоодержувача, інформацію про осіб, що виписали, відпустили, перевірили, одержували та здійснювали перевезення нафтопродуктів на автозаправні станції позивача; на кожній товарно-транспортній накладній міститься копія чеку з автозаправної станції, який підтверджує оприбуткування товару. На такому чеку міститься точна адреса місцезнаходження автозаправної станції, дата проведення операції, резервуар до якого здійснюється оприбуткування нафтопродуктів, номенклатура та кількість палива.

Також факт оприбуткування нафтопродуктів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281, 282, 203.

Факт відсутності в матеріалах справи, передбачених Інструкцією, товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журналу вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП, за відсутності доведення наявності у позивача обов'язку складати такі документи не може вказувати на відсутність активу. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що обов'язок складення таких документів покладений на тих осіб, що здійснюють приймання, зберігання та відпуск нафти, разом з тим, від контрагентів товар на зберігання фактично приймало ТОВ «Дніпронафтопродукт», а відтак такий обов'язок був покладений саме на останнього. Варто відмітити й те, що після приймання нафтопродуктів від зберігача на автозаправні станції позивач дотримався вимог Інструкції щодо обліку нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Надані позивачем акти приймання-передачі нафтопродуктів хоч і не містять необхідної інформації про номер резервуара, а також рівень (мм), об'єм (куб.дм), густину (кг/куб.м), температуру (°С), масу нафтопродуктів (кг) до та після приймання, масу прийнятого нафтопродукту (кг), а також пункт приймання-здавання нафти, номер вузла обліку нафти, дата (день, місяць, рік) приймання-здавання нафти, зміна (години, хвилини), проте мають необхідні відомості, які свідчать про наявність активу; інформацію про відсутність якої зазначав суд апеляційної інстанції в актах містять наявні у матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів.

Недотримання позивачем вимог щодо оформлення акта приймання продукції за якістю за відповідною формою не є свідченням нездійснення фактичної поставки товару, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність наявність права на податкові відрахування від дотримання визначеної форми документа, який підтверджує рух активу.

Посилаючись на те, що позивачем не надано доказів про наявність права у перевізника здійснювати перевезення небезпечних вантажів, суд апеляційної інстанцій не вжив заходів з метою витребування таких доказів. Водночас, ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», відповідно до доданої до касаційної скарги копії ліцензії, мало право здійснювати перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом.

Як підтверджується матеріалами справи, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про відсутність товарно-транспортних накладних щодо транспортування нафтопродуктів до відповідних місць зберігання та заявок на відвантаження, як обставини, що вказує на відсутність факту поставки товару, не з'ясував самої суті операцій, що відбувались між суб'єктами господарювання. Як свідчать наявні у матеріалах справи докази, відсутність таких товарно-транспортних накладних є об'єктивною, адже, як вказував позивач під час судового розгляду, товар, який придбавав позивач у контрагентів, фактично не переміщувався до ТОВ «Дніпронафтопродукт», з яким позивач укладав договори на зберігання, оскільки контрагенти їх зберігали теж у резервуарах ТОВ «Дніпропродукт». Ані договори між позивачем та його контрагентами, ані чинне законодавство не містять вимог щодо оформлення заявок на відпуск нафтопродуктів в письмовій формі, як свідчить практика такі заявки доволі часто оформляються усно, а відтак відсутність таких документів не свідченням не здійснення відпуску нафти. До того ж інформацію про вид, кількість та найменування нафтопродуктів, що підлягали поставці, містять додаткові угоди.

Зазначаючи про те, надані позивачем документи не дають можливість встановити походження нафтопродуктів та дослідити за рахунок кого та як відбувалося їх транспортування до пунктів навантаження м.Кременчук, проїзд Галузевий, 80 та м.Одеса, вул. Ізвесткова, 54, з огляду на те, що в актах приймання-передачі нафтопродуктів вказано інформацію про те, що товари прийняті у м.Харкові та м.Бориспіль, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що за змістом таких актів, нафтопродукти приймалися на резервуарах нафтобаз ТОВ «Дніпронафтопродукт», а місце складення таких документів - м. Харків та м. Бориспіль, тобто місто реєстрації контрагентів позивача.

Посилаючись на те, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували право отримання позивачем, придбаних у перевіряємий період нафтопродуктів саме у ТОВ «Еквіта» та ПАТ «Одесанафтопродукт», печатки яких є на товарно-транспортних накладних про відвантаження нафтопродуктів на автозаправні станції, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що вказані підприємства є базами нафтопродуктів, які орендує ТОВ «Дніпронафтопродукт».

Як зазначив суд апеляційної інстанції за кожним із укладених між ТОВ «Вента-Суми» та контрагентами - ТОВ «Капітал Х» та ТОВ «Нафтакомпані» договором, сторонами складено лише по одному акту приймання-передачі нафтопродуктів, тоді як фактично відвантаження паливно-мастильних матеріалів відбувалося на протязі лютого та березня місяців 2015 року і супроводжувалось лише одними товарно-транспортними накладними на кожне відвантаження, що, на думку суду апеляційної інстанції, є порушенням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якими первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Разом з тим, колегія суддів судів звертає увагу на те, що чинне законодавство, в тому числі Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містить положень щодо необхідної кількості актів виконаних робіт, які підлягають складенню під час поставки нафтопродуктів; підприємство на власний розсуд визначає кількість документів, що підлягає складенню під час вчинення тієї чи іншої господарської операції, основним при цьому є те, щоб такі документи містили достатньо інформації про сам актив, на підставі якого здійснюються податкові відрахування.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують відповідність вимогам державних стандартів на товар, водночас колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що вказана обставина не є свідченням не здійснення самої поставки товару, оскільки інформацію про сертифікацію нафтопродуктів містять наявні у матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, інформацію про відповідність усім обов'язковим вимогам, що встановлені ДСТУ, містять додаткові угоди.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов юридично правильного висновку про документальне підтвердження операцій позивача з його контрагентами щодо поставки товару з метою використання у господарській діяльності позивача.

Посилання в акті перевірки та не те, що контрагенти позивача не знаходяться за адресою реєстрації не свідченням неможливості таких контрагентів здійснити поставку нафтопродуктів, оскільки чинне законодавство не містить положень, які б забороняли підприємствам вести господарську діяльність за відмінною від реєстрації адресою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Нафтакомпані», ТОВ «Капітал Х».

Щодо донарахування позивачу до сплати акцизного податку на підставі оскаржуваних актів індивідуальної дії, то колегія суддів також погоджується із висновком суд першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзаци 1 та 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Таким чином, кваліфікуючими ознаками поняття «реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами» є: продаж товарів, тобто операція при якій відбувається перехід права власності на товар; спеціальна суб'єктність - споживачі; некомерційне використання товару.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що оподаткуванню акцизним податком підлягають лише ті підакцизні товари, зокрема нафтопродукти, які реалізовуються безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Поняття «комерційне використання» та «некомерційне використання», які є визначальними для сплати акцизного податку, не визначенні жодним нормативно-правовим актом. Господарський кодекс України, а саме назва глави 4 - Господарська комерційна діяльність (підприємництво) - ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Верховний Суд України у постанові від 11 червня 2013 року (номер рішення в ЄДРСР 32532898) визначив, що під комерційною метою слід розуміти власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку.

Таким чином, акцизний податок не сплачується в разі реалізації підакцизних товарів, які використовуватимуться в господарській діяльності для одержання прибутку.

З огляду на те, що судом першої інстанції встановлено на підставі договорів та податкових накладних, обставину використання контрагентами, придбаних у позивача нафтопродуктів, у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність у позивача обов'язку сплачувати акцизний податок, оскільки продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.

Суд апеляційної інстанції та відповідач, обґрунтовуючи свої доводи та посилаючись на Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, зазначили про те, що законодавець визначив, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливно-, масло - та газороздавальні колонки кінцевому споживачу. Тобто за своїм функціональним призначенням мережа автозаправних станцій використовується саме для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, тобто реалізація для кінцевого споживача.

Однак, такі висновки не ґрунтуються на ПК України, положення підпункту 14.1.202 якого визначають умовою виникнення об'єкта оподаткування акцизним податком саме факт здійснення операції продажу товару кінцевому споживачу для його особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, про що зазначалось вище.

Посилання суду апеляційної інстанції та відповідача на пункт 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами є необґрунтованим, з огляду на те, що здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів через АЗС не є єдиним виключним правом суб'єкта господарювання. Вказані Правила не регулюють правовідносини у сфері оптового продажу нафтопродуктів та відповідно не можуть його забороняти.

У зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про правомірне формування позивачем даних податкового обліку ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а висновки відповідача та суду апеляційної інстанції є необґрунтованими.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року відстрочено сплату судового збору Товариству до прийняття рішення у даній справі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону, в редакції чинній на момент подання позовної заяви, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою справляється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Зважаючи на те, що розмір майнових вимог позивача становив 5 889 353,25 грн., при поданні касаційної скарги підлягало сплаті 106 008, 36 грн. судового збору.

Оскільки позивачем при поданні касаційної скарги, згідно з наявною у матеріалах справи квитанцією сплачено 1 378, 00 грн. судового збору, стягненню з нього до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає 104 630, 36 грн. судового збору.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у разі документального підтвердження здійснення судових витрат позивач має право на їх присудження за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 94, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента-Суми» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента-Суми» до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)» судовий збір у розмірі 104 630, 36 грн. (сто чотири тисячі шістсот тридцять гривень тридцять шість копійок).

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак