Ухвала суду № 62884683, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №805/1427/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі № 805/1427/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року за №0009941200,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» (далі ТОВ «Віраж-Авто» або товариство) звернулось до суду з позовом Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі Інспекція або податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2016 за №0009941200.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне рішення було прийнято відповідачем за наслідками проведення камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю за 2015 рік (акт від 18.04.2016 за №43/64/12-1/05505992) та містить посилання на заниження товариством суми податкового зобовязання з плати за землю, заявленої у податковій декларації. Так, спірним рішенням позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за січень-вересень 2015 року в розмірі 47411,03 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 11852,76 грн., проте, податковим органом не були враховані приписи ст. 6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Зазначив, що у товариства знаходиться у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 11.11.2005, укладеному з Маріупольською міською радою Донецької області, земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Іллічівський район, смт. Старий Крим, вул. Челябінська, 1г, тобто, земельна ділянка знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції. Також, позивач зазначив, що виробничі приміщення, які розташовані на цій земельній ділянці, та земельна ділянка зайняті військовою частиною в/ч 9937 (Східне регіональне управління Донецький прикордонний загін), що унеможливлює користування позивачем цією земельною ділянкою за призначенням.

Просив задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 за №0009941200 в повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року адміністративний позов було задоволено повністю, внаслідок чого, скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 29.04.2016 за №0009941200 про збільшення податкових зобовязань з орендної плати з юридичних осіб на суму 47411,03 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 11852,76 грн.

Постанова мотивована тим, що довідкою Державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Донецького прикордонного загону від 02.10.2014 засвідчений факт знаходження на спірній земельній ділянці підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937). Таким чином, позивач був позбавлений права на користування земельною ділянкою в розумінні приписів Земельного кодексу України (далі - ЗК України) за її призначенням, як наслідок, позбавлений права на отримання прибутку з використання зазначеної земельної ділянки з будівлею, що на ній розташовується в господарській діяльності підприємства. З урахуванням цього, позивач позбавлений права використовувати зазначену земельну ділянку за цілями, що були обумовлені при укладені договору оренди земельною ділянки від 11.11.2005 у звязку з настанням форс-мажорних обставин з 2014 та розташуванням в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, смт. Старий Крим, вул. Челябінська, 1г підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937). Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, судом першої інстанції зроблений такий висновок, що податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням неправомірно визначено позивачу зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік в розмірі 47411,03 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 11852,76 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскільки зміни щодо застосування пільг по сплаті орендної плати за землю дія цієї категорії платників не були внесені до Податкового кодексу України (далі ПК України), суд неправомірно застосовує Закон № 1669-VII.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін та надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ Віраж-Авто зареєстровано в якості юридичної особи 13.02.1996, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05505992, знаходиться на податковому обліку у відповідача, що не є спірним в даній справі.

Позивачем було подано до Інспекції уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік від 17.03.2016 за №9276530578 на зменшення податкових зобовязань на суму 47411,03 грн. по діючому договору оренди земельної ділянки від 11.11.2005.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача з плати за землю за 2015 рік, за наслідками якої було складено акт від 18.04.2016 за №43/64/12-1/05505992. За висновками акту встановлено заниження товариством суми податкового зобовязання з плати за землю, заявленої у податковій декларації за 2015 рік, у звязку з чим було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.04.2016 за №0009941200 про збільшення податкових зобовязань з орендної плати з юридичних осіб на суму 47411,03 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 11852,76 грн.

Судом встановлено, що підставою нарахування позивачу податкових зобовязань з плати за землю є діючий договір оренди земельної ділянки від 11.11.2005, укладений з Маріупольською міською радою Донецької області (земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Іллічівський район, смт. Старий Крим, вул. Челябінська, 1г площею 3,3859 га).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Землекористувачі відповідно до пункту "в" частини 1 статті 96 ЗК України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України.

Згідно статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 257.1 ст. 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п. 257.2 ст. 257 ПК України платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобовязань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема, з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації (п.п.257.3.4 п.257.3 ст. 257 ПК України).

Згідно п. 257.5 ст. 257 ПК України сума податкових зобовязань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначає Закон № 1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно вказаного Переліку місто Маріуполь та смт. Старий Крим включені в перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. З огляду на зазначені приписи, інші закони, в тому числі ПК України (і його положення статей 4), діють в частині, що не суперечать вимогам Закону № 1669-VII.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Закон № 1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, відповідно до ст. 6 Закону № 1669-VII передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, статтею 10 вказаного закону закріплено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем було направлено до Донецької торгово-промислової палати Заяву про засвідчення форс-мажорних обставин 12 листопада 2015 р. за № 15.

Однак, у відповідь на Заяву позивача, Донецькою торгово-промисловою палатою надано розяснення від 15.01.2016 р. «Щодо засвідчення форс-мажорних обставин» та підкреслено, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом N 1669-VII.

Норма статті 6 Закону № 1669-VII є безумовною, нормою прямої дії та не передбачає виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю.

Крім того, згідно Регламенту ТПП України від 18 грудня 2014 року, сертифікати про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за податковими зобов'язаннями видаються для:

засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договірними зобов'язаннями (Додаток № 1 до Регламенту);

засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за податковими зобов'язаннями (Додаток № 2 до Регламенту) для:

- продовження граничних строків (ст. 102 ПК України) для подання податкової декларації (для зони АТО);

- відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу (ст. 100 ПК України) (для зони АТО);

про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) для субєктів господарювання/фізичних осіб за податковими зобов'язаннями для списання безнадійного податкового боргу (Додаток № 3 до Регламенту) (для зони АТО),

тоді як стаття 6 Закону України № 1669-VII звільняє суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Тобто, Регламентом Торгово-промислової палати України не передбачено видачу сертифікату для звільнення від сплати за користування земельними ділянками.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року № К/800/10681/15 по справі № 808/7716/14 визначено наступне: «Водночас слід зазначити про помилковість висновків судів про те, що обовязковою умовою для застосування податкової пільги відповідно до статті 6 цього Закону є подання сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження настання обставин форс-мажору відповідно до статті 10 Закону. Адже стаття 6 Закону № 1669- VII є нормою прямої дії та відповідної вимоги не містить. Сертифікат Торгово-промислової палати України, передбачений статтею 10 Закону, є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) інших зобовязань (зокрема договірних), та не впливає на запровадження цим законом звільнення від сплати земельного податку після набрання ним чинності.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами позивача про те, що його в силу закону звільнено від сплати земельного податку (орендної плати).

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обовязків, зокрема, щодо сплати орендної плати, без будь-яких додаткових умов, в тому числі відсутня умова наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин.

Крім того, судом досліджена довідка Державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Донецького прикордонного загону від 02.10.2014, якою засвідчений факт знаходження на спірній земельній ділянці підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач був позбавлений права на користування земельною ділянкою в розумінні приписів ЗК України за її призначенням, як наслідок позбавлений права на отримання прибутку з використання зазначеної земельної ділянки з будівлею, що на ній розташовується в господарській діяльності підприємства. З урахуванням цього, позивач позбавлений права використовувати зазначену земельну ділянку за цілями, що були обумовлені при укладені договору оренди земельною ділянки від 11.11.2005 у звязку з настанням форс-мажорних обставин з 2014 року та розташуванням в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, смт. Старий Крим, вул. Челябінська, 1г підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не правомірно визначено позивачу зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік в розмірі 47411,03 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 11852,76 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги ТОВ Віраж-Авто до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2016 за №0009941200 підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 23 листопада 2016 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі № 805/1427/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2016 року за №0009941200 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_3