Ухвала суду № 62884658, 17.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/14639/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Горбатюка С.А., Кравцова В.О.,

секретар судового засідання Вишняк О. М.

за участю:

представника позивача Кириленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" до Запорізького обласного відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 березня 2014 року №12-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в розмірі 68000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне рішення суперечить приписам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на позивача додатковий обов'язок по сплаті штрафу в розмірі 68000 грн.

Позивач посилався на безпідставність висновків Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення позивачем статей 13 та 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках, шляхом встановлення таких цін реалізації послуг, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 березня 2014 року №12-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в розмірі 68000 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, квітня 2014 року позивач отримав рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 березня 2014 року №12-рш по справі № 03/56-13 про порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. Рішенням відповідача підприємство визнано таким, що займало монопольне становище на ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках в територіальних (географічних) межах: міста Запоріжжя у період з березня 2012 року по листопад 2013 року; місто Василівка у період з серпня 2012 року по листопад 2013 року; місто Бердянська у період з травня 2013 року по листопад 2013 року, де розташовані спец майданчики для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів підприємства, як таке, що не мало жодного конкурента.

Зазначеним вище рішенням визнано дії позивача, які полягають у встановленні та застосуванні економічно необґрунтованих тарифів на послуги по зберіганню транспортних засобів на спеціальних майданчиках порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, п. 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо б було встановити за умови існування значної конкуренції на ринку та накладено штраф у розмірі 68 000 гривень.

Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій до даних правовідносин правильно застосовані норми Господарського кодексу України, Закону України "Про ціни та ціноутворення", Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року №3659-ХІІ, Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року №2210-III, норми Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1102, норми Порядку формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №258, Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 №1342.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в рішенні відповідача зазначено, що в ході розгляду справи територіальним відділенням було досліджено питання щодо тарифів на ринку послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, який за технічними особливостями надання послуг є тотожнім, та діяльність на якому суб'єкти господарювання здійснюють на умовах конкуренції Порядком формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року №258. За даними позивача, на 2012 рік планові прямі витрати та прямі матеріальні витрати складали 514900 грн., а планові витрати на заробітну плату адмінперсоналу з відрахуваннями на соціальні заходи 145807,16 грн., що становлять 28,3 % від планової виробничої собівартості послуги, проти 15%, як передбачено Порядком формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів.»

Як встановлено судами, відповідачем не зазначено, та не надані суду пояснення та розрахунки, які саме тарифи для позивача мають бути обґрунтованими, доцільними, правильно визначеними, та такими, що відповідають вимогам антимонопольного законодавства.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа. Рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов'язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані. Про результати їх розгляду Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню повідомляється у десятиденний строк з дня отримання рекомендацій, якщо органами Антимонопольного комітету України не продовжено цей строк. За умови виконання положень рекомендацій у разі, якщо порушення не призвело до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдало значних збитків окремим особам чи суспільству та вжито відповідних заходів для усунення наслідків порушення, провадження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не розпочинається, а розпочате провадження закривається.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не в повному обсязі реалізовані свої права для вчинення дій, передбачених нормами законодавства про захист економічної конкуренції своїх рішень.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, наведеним у пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.

Як зазначено у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України від 7 лютого 2002 року №3018-ІІІ "Про судоустрій України", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до п. 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення (частина перша цієї статті); при цьому рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (частина 2 цієї статті).

Закон України "Про захист економічної конкуренції" містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні, що стосуються визначення суб'єктом господарювання порядку захисту в суді прав, порушених органами антимонопольного комітету України. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема Кодекс адміністративного судочинства України та Господарський процесуальний кодекс.

Таким чином, Закону України "Про захист економічної конкуренції" не є процесуальним законом і після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю органів Антимонопольного комітету України.

З урахуванням викладеного, суди дійшли правильного висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами Антимонопольного комітету України, як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, які не віднесено Господарським процесуальним кодексом до розгляду господарськими судами за правилами господарського судочинства.

Оскільки у справі, що розглядається, позов пред'явлений не органом антимонопольного комітету України, підстав для її вирішення у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом немає.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2008 року №21-803во08.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи, викладені у рішенні Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28 березня 2014 року №12-рш по справі №03/56-13 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, не відповідають обставинам справи, обставини, які мають значення для справи і які визнані встановленими є недоведеними та не підтвердженими відповідними доказами.

Судами першої та апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи, дано належну оцінку доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовлено в задоволенні адміністративного позову, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: