Ухвала суду № 62884648, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1636/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, індексний номер 23335580 від 01.08.2015 року, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 34,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», внесене державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 10643572.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки випливає із договірних відносин.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень, у розумінні пункту 7 вказаної частини статті КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 зазначеного Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до положень статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, необхідно враховувати вищенаведені правила, які встановлюють відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Тобто, держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження, відтак спір між юридичними (фізичними) особами та нотаріусами повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена позиція також наведена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» та постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

До того ж, колегія суддів наголошує, що постанова Верховного Суду України від 04 червня 2016 року № 21-41а16, на яку спирається місцевий суд, в даному випадку не може братися до уваги, оскільки у справі, у якій її прийнято, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно - правової угоди.

Разом з тим, як і в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, як на підставу визнання дій приватного нотаріуса протиправними, ОСОБА_3 посилається на відсутність у нього повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном, тобто порушення відповідачем вимог ст. ст. 3,15,16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Відтак, предметом розгляду в даній справі є не правовідносини, пов'язані із невиконанням умов цивільно - правової угоди, а правомірність дій нотаріуса при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, як особи, якій делеговані владні повноваження. При цьому, надаючи оцінку таким діям адміністративному суду необхідно перевірити чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи вищевикладене, а також те, що постанова Верховного Суду України від 04 червня 2016 року № 21-41а16, на яку послався суд першої інстанції, ухвалена за інших фактичних обставин, ніж у справі, що розглядається, закриваючи провадження у справі Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до помилкового висновку, що вона не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на підставі пункту 3 статті 199 та пункту 4 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Я.Б. Глущенко

суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.