Ухвала суду № 62884636, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №805/775/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі № 805/775/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.01.2016 № Ю-1 на суму 1114294,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Азовський машинобудівний завод (далі ПАТ Азовський машинобудівний завод або підприємство) звернулось до суду з позовною заявою до Мангуської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі Інспекція або податковий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.01.2016 № Ю-1 на суму 1114294,22 грн.

Адміністративний позов обґрунтовують тим, що 20.02.2016 позивач отримав поштою вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2016 № Ю-1, в якій зазначено, що станом на 31.12.2015 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 1114294,22 грн., у тому числі недоїмка 1040356,65 грн., штраф 54298,94 грн., пеня 19638,63 грн.

Вважають, що вищевказане рішення є незаконним.

Через високі ставки судового збору позовна вимога майнового характеру про скасування спірної вимоги відповідача наразі предявляється у розмірі 100 000 грн., тобто позивач просить оскаржену вимогу Інспекції від 11.01.2016 №Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) частково на суму 100 000 грн. (а.с. 3-12).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2016 року позов задоволено, внаслідок чого скасовано вимогу Інспекції від 11.01.2016 № Ю-1 про сплату боргу (недоїмки) частково на суму 100 000 грн.

Постанова мотивована тим, що позивачем вжиті всі вимоги Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-VI). Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до приписів Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII) позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснюється антитерористична операція та на період проведення антитерористичної операції звільнений від обовязків платника єдиного внеску за спірний період.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підставою для звільнення від виконання своїх обовязків зі сплати єдиного внеску є сертифікат Торгово-промислової палати України про настання саме форс-мажорних обставин, що заважають виконувати платникам єдиного внеску свої обовязки, а не засвідчення факту проведення антитерористичної операції, що дійсно є загальновідомим фактом. Тому на теперішній час Сертифікат Торгово-промислової палати України (про настання форс-мажорних обставин) підприємством не надавався.

До того ж, апелянт відзначає, що позивач взагалі не надавав Інспекції заяву саме про визнання сум недоїмки безнадійним боргом та документи, що підтверджували б такий факт, а не заяву про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску на виконання вимог п. 94 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI.

Таким чином, у Інспекції відсутні підстави для звільнення позивача від виконання зобовязань зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а також для нездійснення Інспекцією заходів, передбачених законодавством, направлених на стягнення недоїмки з єдиного внеску, зокрема виставлення вимог про сплату недоїмки.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Приватне акціонерне товариство Азовський машинобудівний завод зареєстровано в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 32954671), місцезнаходження: 87400, Донецька область, Першотравневий район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, к. 6.

11.01.2016 податковим органом винесена вимога № Ю-1, в якій зазначено, що станом на 31.12.2015 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 1114294,22 грн., у тому числі недоїмка 1040356,65 грн., штраф 54298,94 грн., пеня 19638,63 грн.

Недоїмка позивача, вказана у вимозі у розмірі 1040356,65 грн., станом на 31.12.2015, включає у тому числі суму недоїмки за звітні періоди з червня 2014 року по листопад 2015 року включно, а саме: червень 2014 року 18621,07 грн. (із визначених позивачем у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2014 року 54418,24 грн.), липень 2014 року 56503,99 грн., серпень 2014 року 53098,86 грн., вересень 2014 року 51890,63 грн., жовтень 2014 року 51449,44 грн., листопада 2014 року 51330,42 грн., грудень 2014 року 48176,41 грн., січень 2015 року 68267,18 грн., лютий 2015 року 65718,64 грн., березень 2015 року 72703,76 грн., квітень 2015 року 70730,31 грн., травень 2015 року 66338,03 грн., червень 2015 року 65570,60 грн., липень 2015 року 62263,69 грн., серпень 2015 року 59638,34 грн., вересень 2015 року 61697,45 грн., жовтень 2015 року 58740,18 грн., за листопад 2015 року 57617,65 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон № 1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30.10.2014 № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Як зазначалось раніше, ПАТ Азовський машинобудівний завод зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області.

Статтею 2 Закону № 1669-VII визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування доповнено пунктом 93 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем 28.11.2014 до органу доходів і зборів за основним місцем обліку надана заява № 436-61 про звільнення від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI (зокрема від такого як своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 198).

Суд зауважує, що відповідно до преамбули Закону № 2464-VI, саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Отже, у весь спірний період приписи Закону № 2464-VI щодо звільнення певної категорії платників ЄСВ від виконання обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, були чинними.

Згідно ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, на звернення ПАТ Азовський машинобудівний завод щодо засвідчення форс-мажорних обставин, Донецька Торгово-промислова палата листом від 15.07.2015 № 1011/12.12-03 вказала, що законом не передбачено в даному випадку підтверджувати ще й настання обставин непереборної сили та надання сертифікату.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність рішення органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI проігнорована заява позивача про звільнення його від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2016 № Ю-1 є протиправною.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі № 805/775/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовський машинобудівний завод" до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.01.2016 № Ю-1 на суму 1114294,22 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_2