Ухвала суду № 62884618, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №812/1559/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Борисов А.А., за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у адміністративній справі № 812/1559/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.01.2014 року ( а.с. 5-11).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки, суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту вірно. Так, 12.03.2012 року позивач уклав договір з ТОВ «Вектра 3000» на постачання меблів та матеріалів для виробництва меблів. На виконання вказаного договору впродовж березня-листопада 2012 року позивач отримав від ТОВ «Вектра 3000» продукцію на суму 384658,85 грн., яку використано для виробництва меблів та реалізовано іншим контрагентам. Всі господарські операції підтверджені відповідними первинними документами, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер та фактично здійснювались.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області № НОМЕР_1 від 20.01.2014 року про збільшення фізичній особи-підприємця ОСОБА_4 грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 96297,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що постачання продукції, її прийняття та оплата підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. В подальшому придбана продукція була використана для виробництва меблів, які, в свою чергу, були реалізовані за господарськими договорами іншим контрагентам позивача.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям з ТОВ «Вектра 3000». Зазначає, що на час проведення перевірки не було надано відповідачу податкові накладні та придбання товарів не приводить до їх продажу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрована у якості субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 23 січня 2001 року за № 23830170000003421, з 22.02.2001 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у місті Сєвєродонецьку, що підтверджується довідкою № 142 від 19.03.2009 року, є платником податку на додану вартість з 11.03.2001 року, що підтверджується свідоцтвом № 100139160 від 15.09.2008 року (т. 1 а.с. 12-16).

ФОП ОСОБА_4 у 2012 році подано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість, у тому числі за спірний період за березень, серпень, вересень та листопад 2012 року, у яких задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» (т. 1 а.с. 155-252, т. 2 а.с. 1-41).

Постановою старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Луганській області в рамках кримінального провадження № 32013030000000123, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 вересня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000», проведення якої доручено фахівцям ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області (т. 2 а.с. 144-145).

Податковим органом 18 листопада 2013 року вручено ФОП ОСОБА_4 запит ДПІ у м. Сєвєродонецьку № 7093/12-14-17-01/20 від 14.11.2013 року про надання пояснень та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «Вектра 3000» (т. 3 а.с. 6).

Листом № 115 від 28.11.2013 року ФОП ОСОБА_4 надано ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області письмові пояснення та документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Вектра 3000» (т. 3 а.с. 8).

На виконання постанови старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Луганській області в рамках кримінального провадження № 32013030000000123 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України наказом ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області від 05 грудня 2013 року № 471-п призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» (т. 2 а.с. 146).

За результатами зазначеної перевірки 23 грудня 2013 року відповідачем складено акт № 948/12-14-17-2449708180 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4 по взаємовідносинам з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме позивачем за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з ТОВ «Вектра 3000» занижено податок на додану вартість на загальну суму 64198, 00 грн., в тому числі у березні 2012 року 3320,00 грн., серпень 2012 року 26003,00 грн., вересень 2012 року 17567,00 грн., листопад 2012 року 17308,00 грн. (т. 1 а.с. 20-29).

На підставі перевірки від 23.12.2013 року № 948/12-14-17-2449708180 ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.01.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 64198,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 32099,00 грн. (т. 1 а.с. 39-40).

Позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Луганській області та до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою про перегляд податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.01.2014 року, яка залишена без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення без змін ( т. 1 а.с. 43-48, 51-55).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано суду договір поставки № 1203в від 12 березня 2012 року, укладений ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Вектра 3000», предметом якого є продаж ТОВ «Вектра 3000» позивачу меблів та матеріалів для виробництва меблів згідно замовлення покупця на загальну суму 300000,00 грн. та додаткову угоду № 1 до вказаного договору поставки, згідно якої поставка меблів та матеріалів здійснюється транспортом продавця до складу покупця (т. 1 а.с. 66-67).

Згідно п.п. 2.1. розділу 2 зазначеного договору поставки продавець разом з меблями та/або матеріалами для виробництва меблів зобовязаний надати покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, а також документ, який підтверджує якість.

Факт поставки та перехід права власності здійснюється на момент передачі покупцю поставлених матеріалів (меблів) та документів (п.п. 2.2. розділу 2 Договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем направлено директору ТОВ «Вектра 3000» замовлення на поставку товарів у березні 2012 року, серпні 2012 року, вересні 2012 року та листопаді 2012 року (т. 1 а.с. 68, 75, 82, 89, 96, 103, 110, 123, 130).

Отримання замовлених матеріалів підтверджено рахунками-фактурами № 00263 від 20.03.2012 року, № 020804 від 02.08.2012 року, № 150803 від 15.08.2012 року, № 160806 від 16.08.2012 року, № 170804 від 17.08.2012 року, № 040907 від 04.09.2012 року, № 170903 від 17.09.2012 року, № 151106 від 15.11.2012 року та № 161104 від 16.11.2012 року ( т. 1 а.с. 69, 76, 83, 90, 97, 104, 11, 124, 131); видатковими накладними № 00263 від 20.03.2012 року на суму 19920,00 грн., № 52 від 02.08.2012 року на суму 13219,20 грн., № 470 від 15.08.2012 року на суму 57888,31 грн., № 507 від 16.08.2012 року на суму 55192,74 грн., № 522 від 17.08.2012 року на суму 29719,46 грн., № 127 від 04.09.2012 року на суму 21000,00 грн., № 509 від 17.09.2012 року на суму 52399,97 грн., № 554 від 18.09.2012 року на суму 31999,97 грн., № 451 від 15.11.2012 року на суму 57900,00 грн. та № 462 від 16.11.2012 року на суму 45949,20 грн. ( т. 1 а.с. 72, 79, 84, 94, 100, 107, 115, 120, 127, 134), а також податковими накладними, виданими ТОВ «Вектра 3000», а саме № 263 від 20.03.2012 року на суму 19920,00 грн., у тому числі ПДВ 3320,00 грн., № 52 від 02.08.2012 року на суму 13219,20 грн., у тому числі ПДВ 2203,20 грн., № 470 від 15.08.2012 року на суму 57888,31 грн., у тому числі ПДВ 9648,05 грн., № 507 від 16.08.2012 року на суму 55192,74 грн., у тому числі ПДВ 9198,79 грн., № 522 від 17.08.2012 року на суму 29719,46 грн., у тому числі ПДВ 4953,24 грн., № 127 від 04.09.2012 року на суму 21000,00 грн., у тому числі ПДВ 3500,00 грн., № 509 від 17.09.2012 року на суму 52399,97 грн., у тому числі ПДВ 8733,33 грн., № 554 від 18.09.2012 року на суму 31999,97 грн., у тому числі ПДВ 5333,33 грн., № 451 від 15.11.2012 року на суму 57900,00 грн., у тому числі ПДВ 9650,00 грн., та № 462 від 16.11.2012 року на суму 45949,20 грн., у тому числі ПДВ 7658,20 грн. ( т. 1 а.с. 74, 81, 88, 95, 102, 109, 117, 122, 129, 136).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних згідно акту перевірки від 23.12.2013 року.

Під час отримання продукції від ТОВ «Вектра 3000» позивачем складались акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, які містять реквізити супровідних документів, дані транспортних накладних, перелік продукції та підписи представника постачальника та отримувача (т.1 а.с. 70-71, 77-78, 84-85, 91-92, 98-99, 105-106, 112-114, 118-119, 125-126, 132-133).

Згідно виписок банку з рахунку позивача сплачено ТОВ «Вектра 3000» вартість придбаної продукції, у тому числі перераховано податок на додану вартість в ціні товару, а саме оплата продукції здійснена платіжними дорученнями № 230 від 26.07.2012 року на суму 19920,00 грн., № 274 від 06.09.2012 року на суму 15192,74 грн., № 262 від 06.09.2012 року на суму 29179,46 грн., № 287 від 17.09.2012 року на суму 40000,00 грн., № 288 від 17.09.2012 року на суму 57888,31 грн., № 290 від 18.09.2012 року на суму 13219,20 грн., № 308 від 02.10.2012 року на суму 84399,94 грн., № 316 від 05.10.2012 року на суму 21000,00 грн., № 396 від 05.12.2012 року на суму 57900,00 грн. та № 399 від 10.12.2012 року на суму 45949,20 грн., а всього на рахунок ТОВ «Вектра 3000» позивачем перераховано 384648,85 грн. (т. 1 а.с. 137-154).

Зазначені документи також були предметом дослідження податкового органу, зауважень щодо правильності їх оформлення в акті не зазначено.

Перевезення меблів та мебельних матеріалів підтверджено товарно-транспортними накладними ( т. 1 а.с. 73, 80, 87, 93, 101, 108, 116, 121, 128, 135).

Використання придбаного у ТОВ «Вектра 3000» товару підтверджено договорами купівлі-продажу, укладеними ФОП ОСОБА_4 з іншими контрагентами, а саме: позивачем здійснювалась реалізація меблів Приватному підприємству «Владстрой» за договором № 115 від 17.08.2012 року на загальну суму 225760,33 грн., Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради за договором № 117/362/1 від 22.08.2012 року на суму 71826,47 грн., приватному підприємцю ОСОБА_5 за договором № 120 від 24.09.2012 року на загальну суму 192783,71 грн., Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради за договором № 523/1 від 16.11.2012 року на загальну суму 90857,95 грн., за договором № 533/1 від 20.11.2012 на загальну суму 16498,80 грн. та за договором № 65 від 04.05.2012 року.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано до суду не лише копії господарських договорів, а також рахунки-фактури, видаткові накладні, виписані позивачем, виписки банку, про зарахування коштів на рахунок позивача від зазначених контрагентів у вигляді оплати за продані меблі (т. 2 а.с. 60-114).

На підтвердження наявності матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності у спірний період позивачем надано договір № А12/5 від 01.01.2007 року, укладений між позивачем (орендар) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (орендодавець), відповідно до якого позивач орендувала приміщення за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 12 строком до 31.12.2016 року (т. 1 а.с. 56-57).

Відповідно до наданих позивачем податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за чотири квартали 2012 року, у 2012 році у ФОП ОСОБА_4 працювало від семи до девяти найманих працівників (т. 1 а.с. 58-65).

Тобто, у спірний період позивач мала як матеріально-технічні, так і трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Перевезення меблів та мебельних матеріалів ТОВ «Вектра 3000» підтверджено товарно-транспортними накладними ( т. 1 а.с. 73, 80, 87, 93, 101, 108, 116, 121, 128, 135).

У період взаємовідносин позивача з ТОВ «Вектра 3000» останнє було належним чином зареєстроване платником податку на додану вартість (т. 2 а.с. 225-226).

Колегія суддів вказує на те, що з аналізу наданих позивачем до суду первинних документів вбачається, що досліджені господарські операції позивача з ТОВ «Вектра 3000» мали реальний характер.

Жодних порушень порядку формування податкового кредиту, податкових зобов'язань та витрат в ході розгляду справи судами обох інстанцій не встановлено.

За висновком податкового органу контрагент позивача не може здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу та виконання будівельних робіт.

Однак, в акті Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252 про позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вектра 3000» наведено дані щодо придбання ТОВ «Вектра 3000» у період з 01.01.2011 року-30.09.2013 року зазначено, що чисельність працюючих на підприємстві у другому четвертому кварталах 2012 року становило від 42 до 44 осіб, статутний капітал товариства становить 90000000,00 грн. Крім того, серед податкових накладних на придбання продукції ТОВ «Вектра 3000» зазначено не лише продукти харчування, а й будівельні матеріали, меблі, ДСП, коробка дверна, тощо (т. 2 а.с. 149-224).

Також, судом встановлено, що ТОВ «Вектра 3000» оскаржувало в судовому порядку дії Головного управління Міндоходів у Луганській області з проведення перевірки та складанню акта перевірки від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі № 812/9874/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектра 3000» задоволений частково, зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Вектра 3000» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 82276511,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 81252372,00 грн., які було вилучено на підставі акта перевірки від 13 листопада 2013 року 1/22/37377252. В інший частині позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 1-4).

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган не навів жодного аргументна на порушення норм Податкового кодексу України покладених в основу податкового правопорушення, стосовно віднесення сплачених позивачем сум до податкового кредиту, формування валових витрат та не надав доказів на переконання порушень цих норм.

Податковий орган привласнив неналежні йому функції щодо оцінки та висновків нереальності угод з контрагентами, не приймаючи при цьому докази надані позивачем на переконання повного здійснення господарських операцій, правильності формування витрат та податкового кредиту позивачем.

Колегія суддів вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту.

Зазначений висновок підтверджується постановою Верховного Суду України від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Вектра 3000» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених первинних документів (договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо) сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Вектра 3000».

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних вказує лише на дотримання правил перевозу товару автомобільними транспортами, що ніяк не пов'язано з податковим обліком.

Також, слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перевезення меблів та мебельних матеріалів підтверджено товарно-транспортними накладними ( т. 1 а.с. 73, 80, 87, 93, 101, 108, 116, 121, 128, 135).

Доказів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству України відповідачем не надано.

Податковим законодавством не передбачена норма, яка позбавляє платника податків на додану вартість права на формування та включення сум до податкового кредиту у випадках, коли постачальники (контрагенти) такого платника податків не виконують свої обовязки згідно податкового законодавства, а платник податку в свою чергу виконує усі передбачені податковим законодавством умови щодо отримання бюджетного відшкодування та має необхідне документальне підтвердження розміру сформованого податкового кредиту.

З урахування вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області № НОМЕР_1 від 20.01.2014 року про збільшення фізичній особи-підприємця ОСОБА_4 грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 96297,00 грн.

Таким чином, враховуючи наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у адміністративній справі № 812/1559/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 23.11.2016 року.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді І.А.Васильєва

ОСОБА_7