Ухвала суду № 62884584, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №805/3728/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 р. у справі № 805/3728/15-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекс» (на далі позивач, підприємство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0000094600/1804/10/28-03-46 про збільшення суми грошового зобовязання податку на додану вартість у розмірі 464 027,61 грн, з яких 309 351,74 грн збільшення за основним платежем та 154 675,87 грн штрафні (фінансові) санкції(штраф).

В обґрунтування позову зазначено наступне, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що позивачем було завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ за січень 2015 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 312 844,73 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - було задоволено, а саме:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 13.08.2015 року №0000094600/1804/10/28-03-46 про збільшення суми грошового зобовязання податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 464 027,61 грн, з яких збільшення за основним платежем у розмірі 309 351,74 грн та штрафні (фінансові) санкції(штраф) у розмірі 154 675,87 грн.

-стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс (ЄДРПОУ 20338741, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Калініна, буд.1 «а») судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 464 027,61 грн. по податковим накладним, отриманим від ДП Донецька залізниця, ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз проте, обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленному порядку як платник податку на додану вартість. Недотримання наведених вище положень свідчить про відсутність підстав для включення суми ПДВ, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного кредиту. Позивачем не враховано, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобовязаннях контрагента. Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозвязок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковим зобовязанням його контрагента: у разі недекларування податкових зобовязань відсутнє право на податковий кредит.

У судовому засіданні представник позивача зазначили, що в матеріалах справи є наявне документальне підтвердження фактів здійснення підприємством господарських операцій з придбання у ДП «Донецька Залізниця», ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» товарів/послуг, що підтверджує право підприємства на визнання податкового кредиту в січні 2015 року в сумі 309 351,47 грн. відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України. Вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Господарськи операції підтверджуються первинними документами. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу у відсутність осіб, які не зявились.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю Мегатекс (ЄДРПОУ 20338741, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Калініна, буд.1 «а») пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації з 29.12.2005 року, номер запису: 1 269 123 0000 000466, зазначене вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с. 70).

На податковому обліку платника податків знаходиться з 19.12.1996 року №274(а.с.71)

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку даних позивача задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015 року № 101/28-03-46-20338741, яким встановлені порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за січень 2015 року на суму ПДВ у розмірі 312 844,73 грн.(а.с.11-17)

Підприємством було надано заперечення від 31.03.2015 року № 000412 до Акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ(а.с.18-21).

Згідно відповіді податкового органу від 08.04.2015 року №1852/10/28-03-46 вбачається, що встановлене актом камеральної перевірки порушення п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ в розмірі 312 844,73 грн. за січень 2015 року, грунтуються на вимогах чинного законодавства(а.с.22).

На підставі акту перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення від 14 квітня 2015 року за №0000154000/1962/10/28-03-46 про збільшення суми грошового зобовязання за січень 2015 року у розмірі 312 845,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 156 422,50 грн., зазначене податкове повідомлення -рішення направлено на адресу підприємства (а.с.25-26).

28.04.2015 року підприємство звернулося до Міжрегіанального головного управління ДФС зі скаргою на податкове повідомленнярішення від 14.04.2015 року №0000154000/1962/10/28-03-46 (а.с.53-59).

Рішенням про результати розгляду скарги від 03.07.2015 року № 16555/10/28-10-10-4-33 податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку МГУ Міндоходів від 14.04.2015 року за №0000094600/1804/10/28-03-46 скасовано в частині основного платежу на суму 3 493,26 грн., в частині штрафної санкції на 1 746,63 грн., таким чином, завищення податкового кредиту за січень 2015 року становить 309 351,47(а.с.60-64)

На підставі акту перевірки, з урахуванням Рішення про результати розгляду скарги від 03.07.2015 року № 16555/10/28-10-10-4-33, податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення - рішення від 13 серпня 2015 року за №0000094600/1804/10/28-03-46 про збільшення суми грошового зобовязання за січень 2015 року у розмірі 309 351,74 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 154 675,87 грн., зазначене податкове повідомлення - рішення направлено на адресу підприємства (а.с.23-24).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ДП Донецька залізниця виникли господарські взаємовідносини 13.01.2015 року, про що свідчить Транспортний квіток ЛЄ № 827220, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 19 від 19.01.2015 року(а.с.38-39).

Крім того, між позивачем та ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз був укладений договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом від 29.12.2011 року № П/17/12.(а.с.27-32)

Додатковими угодами від 01.12.2013 року строк дії договору було продовжено.(а.с.33-34)

Також, між позивачем та ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз був укладений договір на технічне обслуговування об'єктів трубопровідного транспорту, що знаходиться на балансі підприємства, установ та організацій від 04.12.2011 року № 29. (а.с.35)

На підтвердження факту наданих та отриманих послуг між позивачем та ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз були складені: акт надання природного газу і виконання послуг транспортування, акт сдачі-приймання робіт(наданих послуг).(а.с.36-37)

Факт оплати за надані та отримані послуги між позивачем та ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз підтверджується платіжними дорученнями банку, актами звірки взаємних розрахунків. (а.с. 46-50)

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз були виписані позивачу податкові накладні(а.с. 40,42,44).

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 (абз. 1-3) статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Також, відповідно до п. «а» абзацу 1 ст. 201.11 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є, зокрема, транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу наведених норм, вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів критично відноситься щодо доводів апелянта стосовно того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобовязаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит на підставі наступного.

Згідно п.п.201.9 ст.201 ПК України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємства постачальникі є платниками податку на додану вартість та не звільнені від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Колегія суддів звертає увагу податкового органу на те, що на підтвердження виконання господарських взаємовідносин позивачем до суду надані первинні документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому числі податкові накладні, платіжні доручення, акти, рахунки, Транспортний квіток, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення підприємством податкового кредиту на суму ПДВ за січень 2015 року в розмірі 309 351,47 грн, по взаємовідносинам з ПАТ По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, ДП Донецька залізниця.

Крім того, апелянтом не доведено ані наявності недостатньої обережності, ані бездіяльності позивача, яку суд розуміє виключно як невиконання субєктом господарювання певних обовязків, прямо встановлених законом. За відсутності таких додаткових обовязків, позивач не може відповідати за діяльність своїх контрагентів. Це у повній мірі відповідає положенням ст. 61 Конституції України згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, позивач не мав встановлених законом можливостей контролювати своїх контрагентів стосовно виконання ними зобовязань перед бюджетом, оскільки до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України не було передбачено виключно електронне адміністрування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що всі вищезазначені обставини повністю спростовують доводи апелянта щодо порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, бо вищевказаними постачальниками не надані податкові декларації та, відповідно, не задекларовані податкові зобов'язання. Також відповідач, посилаючись на приписи п. 200.1 ст. 200 ПК України, робить висновок, згідно якого, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідачем не доведено порушення позивачем порядку формування податкового кредиту відповідно до законодавства, яке діяло у період виникнення спірних відносин.

Також колегія суддів має зазначити, що вказана позиція відповідає Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованій Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, та практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в справі Булвес АД проти Болгарії, рішення від 22 січня 2009 року по заяві N 3991/03, § 71 Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомленнярішення від 13.08.2015 року №0000094600/1804/10/28-03-46 про збільшення суми грошового зобовязання податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 464 027,61 грн, з яких збільшення за основним платежем у розмірі 309 351,74 грн. та штрафні (фінансові) санкції(штраф) у розмірі 154 675,87 грн,є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Повний текст ухвали складений 23 листопада 2016року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 р. у справі № 805/3728/15-а- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 р. у справі № 805/3728/15-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів після його складення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: І.В.Сіваченко

ОСОБА_3