Ухвала суду № 62884566, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8046/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.16р. у справі №826/8046/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бдівельно-монтажна компанія «Перспектива» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.12.14р. №176526552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини позивача з його контрагентами - ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «Люміна Лайт» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «Люміна Лайт» за період з 01.07.14р. по 31.07.14р., за результатами якої складено акт від 02.12.14р. №1149/26-55-22-09/35692384.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.12.14р. №176526552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 552 653 грн., в т.ч.: за основним платежем - 368 435 грн., штрафні (фінансові) санкції - 184 218 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог: п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.44.1 п.44.3 ст.44, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 368 435 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що згідно висновків акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.10.14р. №499/26-57-22-01-10/35506670 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «СК «Вектор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТБС-Інвест» за липень 2014 року» у ТОВ «ТБС-Інвест» відсутні достатні трудові ресурси; товариством не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «СК «Вектор»; згідно аналізу звітності ТОВ «ТБС-Інвест» у підприємства відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здіснення фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання робіт для ТОВ «СК «Вектор».

Таким чином, на думку податкового орану, операції здійснені ТОВ «ТБС-Інвест» по ланцюгу постачання до ТОВ «СК «Вектор», так як наслідок до позивача не мали реального характеру, роботи не виконувались; перинні документи за наслідками господарських операцій оформлялись формально з метою надання податкової вигоди на користь третіх осіб.

Стосовно контрагента позивача - ТОВ «Люміна Лайт» податковим органом отримано інформацію від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.09.14р. №1954/26-56-22-04-13 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Люміна Лайт» по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за березень 2013 року, червень 2013 року, вересень 2013 року, січень 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року та липень 2014 року». Згідно вказаної інформації ТОВ «Люміна Лайт» має « 9 стан» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; маніпулювання показниками декларації з ПДВ за липень 2014 року за рахунок контрагентів-постачальників; неможливість фактичного здійснення ТОВ «Люміна Лайт» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та виконання робіт (надання послуг); відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання робіт в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості робіт, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «СК «Вектор» були укладені договори підряду від 04.02.14р. №04-02/14-5-ОП, від 04.03.14р. №04-03/14-5-ВК, від 12.08.13р. №12-08/13-3, від 15.06.13р. №15-06/13-4, від 15.08.13р. №15-08/13-26, від 02.09.13р. №02-09/13-27, за умовами яких підрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, здійснювати прийняття виконаних підрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов цього договору.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 року, відомість використаних ресурсів за липень 2014 року, акт приймання-передачі будматеріалів та устаткування до монтажу та податкові накладні. Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання обумовлених договорами робіт. Так, акти містять найменування робіт і витрат, одиницю виміру та ціну; з податкових накладних вбачається, які саме роботи виконувались ТОВ «СК «Вектор» на користь позивача.

Оплата вартості робіт здійснювалась у безготівковій формі.

Також, у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Люміна Лайт» на підставі договору субпідряду від 14.04.14р. №14/05-14, згідно умов якого субпідрядник зобов'язується за завданням генпідрядника на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати роботи, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати останньому у встановлений цим договором строк, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, здійснювати прийняття виконаних субпідрядником робіт та проводити оплату робіт відповідно до умов цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано: довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2014 року, акти улаштування світлодіодних світильників на об'єкті за липень 2014 року; відомість ресурсів та податкову накладну. Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарської операції з придбання обумовлених договорами робіт. Зокрема, акти містять найменування робіт і витрат, одиницю виміру та ціну; з податкової накладної вбачається, які саме роботи виконувались ТОВ «Люміна Лайт» на користь позивача.

Оплата вартості робіт здійснювалась у безготівковій формі.

Колегія суддів зазначає, що у податкового органу відсутні зауваження первинних документів за результатами господарських відносин позивача з його контрагентами.

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «Люміна Лайт» були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та як платники ПДВ, що не заперечується податковим органом.

На підтвердження реальності господарських операцій матеріали справи містять нотаріально завірену заяву директора ТОВ «Люміна Лайт» - Короля А.І. (а/с 80, том ІІІ) та письмові пояснення директора ТОВ «СК «Вектор» - Кондратюка Р.М. (а/с 26, том ІІІ).

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

У даному випадку, судом встановлено, що обумовлені вказані роботи придбавались позивачем з метою виконання взятих на себе зобов'язань перед ТОВ «Будспецсервіс» згідно укладеного договору на капітальне будівництво від 12.07.08р. №12/07-08. Виконані позивачем із залученням ресурсів ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «Люміна Лайт» роботи були прийняті ТОВ «Будспецсервіс» без зауважень, що підтверджується наявними в матеріалами справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також не заслуговують на увагу і покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «Люміна Лайт» у здійсненні господарських відносин, з огляду на те, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Отже, добросовісний платник полдатку не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

Податковим органом не надано належних доказів й на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів об'єктивної неможливості здійснення господарських операцій.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також не заслуговують на увагу покликання апелянта на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.10.14р. №499/26-57-22-01-10/35506670 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «СК «Вектор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТБС-Інвест» за липень 2014 року» та податкову інформацію ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.09.14р. №1954/26-56-22-04-13 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Люміна Лайт» по взаємовідносинах з покупцями та постачальниками за березень 2013 року, червень 2013 року, вересень 2013 року, січень 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року та липень 2014 року», з огляду на те, що обставини щодо господарським операцій саме між позивачем та ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «Люміна Лайт» контролюючими органами у цих актах не досліджувались та не встановлювались.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.16р. у справі №826/8046/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.16р. у справі №826/8046/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.