Постанова № 62884352, 16.11.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4524/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Петренко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, платник податків) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі за текстом також - відповідач, контролюючий орган, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2015 року № 00470021701/11001, № 00470021701/11000, рішення про застосування штрафних санкцій від 15 липня 2015 року № 00470021701/11002 та вимоги від 15 червня 2015 року № ф-0041411701/843.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 816/4524/15 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування витрат, яке призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, вплинуло на правомірність визначення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкового кредиту протягом періоду, охопленого перевіркою. Наполягав на тому, що дохід, отриманий від здійснення діяльності, пов'язаної із забезпеченням постійної наявності товару, маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг з розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юктури ринку, послуг з передпродажної підготовки та інших, позивачем не враховувався під час визначення суми чистого оподатковуваного доходу та був оподаткований на загальних підставах. Вказував на те, що господарські операції щодо передачі в оренду нежитлових приміщень підтверджені документально та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємця, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів. Вважає, що податок на доходи фізичних осіб в охоплених перевіркою періодах ним визначено правомірно, а тому заниження зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ним не допускалось.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях посилався на правомірність та обґрунтованість спірних рішень. При цьому вказував на обставини, встановлені документальними плановою та позаплановою виїзними перевірками позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях контролюючого органа.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець /т. І а.с. 190/.

Позивач перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ з 19 червня 2002 року, а з 09 липня 2002 року зареєстрований платником податку на додану вартість /т. І а.с. 39/.

Видами економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за КВЕД-2010 є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) /т. І а.с. 41/.

У період з 18 травня 2015 року по 08 червня 2015 року контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 червня 2015 року № 731/16-03-17-01-08/2204310855 /т. І а.с. 10-36/, в якому вказано на порушення платником податків, окрім іншого, вимог:

- пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження сплати податку на доходи фізичних осіб загалом в розмірі 34267,86 грн.;

- пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 55114,00 грн.;

- частини другої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску загалом в розмірі 80821,91 грн.

На даний акт перевірки платником податків подано до контролюючого органу заперечення, розглянувши які останнім прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами позапланової перевірки підтверджено висновки документальної планової перевірки позивача, про що Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 10 липня 2015 року № 836/16-03-17-01-08/2204310855 /т. І а.с. 38-64/.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірок позивачем не оспорюється.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем 15 липня 2015 року сформовано:

податкове повідомлення-рішення № 0047021701/11001 /т. І а.с. 65/ про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на 34267,86 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8566,97 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0047011701/11000 /т. І а.с. 66/ про збільшення платнику суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 55114,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27557,00 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0047031701/11002 /т. І а.с. 68/, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 6140,12 грн.

Крім того, на підставі висновків акта перевірки від 15 червня 2015 року № 731/16-03-17-01-08/НОМЕР_1 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 червня 2015 року № Ф-0041411701/843, якою позивачу визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6140,12 грн. /т. І а.с. 67/.

За наслідками адміністративного оскарження платником вищевказаних рішень відповідача вищі контролюючі органи залишили скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Кременчуцької ОДПІ без змін /т. І а.с. 153-189/.

Не погодившись із зазначеними рішеннями Кременчуцької ОДПІ, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту актів перевірок та пояснень представника відповідача випливає, що контролюючий орган констатує факт заниження позивачем зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість з огляду на такі обставини.

У ході проведення перевірки встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 упродовж 2013-2014 років отримував доходи від ТОВ "Баядера логістик", ПП "Парадігм ОСОБА_5", ПрАТ "Філіп Морріс Україна", АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ТОВ "КВК" за договорами щодо надання послуг з постійного забезпечення в наявності товару, надання маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг за розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юнктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуг з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг /т. І а.с. 82-94/. При цьому, на підставі досліджених в ході проведення перевірки документів, відповідач дійшов висновку про допущення платником завищення валових витрат у зв'язку з відсутністю документального підтвердження пов'язаності понесених витрат з одержанням доходу від наданих послуг. На підставі вказаного висновку відповідач прийняв рішення про необхідність зменшення валових витрат позивача на суму отриманого доходу, а саме на 21788,33 грн за 2013 рік та 19980,00 грн за 2014 рік.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу з огляду на таке.

За приписами статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців - отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. У разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку-фізичних осіб.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 упродовж 2013-2014 років отримав доходи в розмірі 41768,33 грн. (21788,33 грн. у 2013 році та 19980,00 грн. - у 2014 році) від ТОВ "Баядера логістик", ПП "Парадігм ОСОБА_5", ПрАТ "Філіп Морріс Україна", АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ТОВ "КВК" за договорами щодо надання послуг з постійного забезпечення в наявності товару, надання маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг за розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юнктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуг з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказані суми доходу позивачем не включались до складу інших витрат, включаючи вартість виконання робіт, надання послуг (графа 6 Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності Додатку № 5 до розділу ІІІ Податкової декларації про майновий стан та доходи) за 2013 та 2014 роки, тобто не враховувались платником під час визначення сум його чистого оподатковуваного доходу в охопленому перевіркою періоді та були в повному обсязі включені до об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах /т. ІV а.с. 223-228/.

У зв'язку з фактичною відсутністю у позивача витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходів від господарських операцій з надання послуг, складені позивачем як виконавцем та його замовниками ТОВ "Баядера логістик", ПП "Парадігм ОСОБА_5", ПрАТ "Філіп Морріс Україна", АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ТОВ "КВК" Акти приймання-передачі послуг /т. І а.с. 95-114/ є первинними документами, що підтверджують факт надання позивачем послуг, а також підставою для отримання плати позивачем за надані послуги та, в даному випадку, не були підставою для формування позивачем та документального підтвердження витрат, що включались ним до витрат операційної діяльності.

З урахуванням викладеного, суд визнає право суб'єктів господарювання на складення Актів приймання-передачі послуг до договорів щодо надання вказаних послуг, згідно яких позивач отримав доходи та відхиляє доводи відповідача щодо неналежного документального оформлення первинних документів за результатами таких господарських операцій та у зв'язку із цим зменшення витрат позивача на вказану суму, оскільки позивач включив вказані суми до валового доходу, з яких ним було сплачено всі обов'язкові платежі та податки, а не до витрат, як зазначає відповідач. Оплату згідно вказаних вище послуг на підставі договорів та актів приймання-передачі послуг здійснювали контрагенти позивача: ТОВ "Баядера логістик", ПП "Парадігм ОСОБА_5", ПрАТ "Філіп Морріс Україна", АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ТОВ "КВК", відповідно вказані юридичні особи могли віднести зазначені суми до своїх валових витрат, однак вказані обставини не входили до предмету перевірки, відповідачем не встановлювалися.

Проаналізувавши наведене, суд вважає висновок контролюючого органу про завищення позивачем в періоді, охопленому перевіркою, валових витрат та, відповідно, заниження податку на доходи фізичних осіб за операціями щодо надання послуг з постійного забезпечення в наявності товару, надання маркетингових послуг, інформаційних послуг, послуг з просування товару, консультаційних послуг, послуг за розміщення на торгівельному обладнанні рекламних матеріалів, послуг з дослідження кон'юнктури ринку, послуг з передпродажної підготовки, послуг з забезпечення наявності продукції та інших подібних послуг, згідно яких позивачем отримано дохід та не було включено до валових витрат - спростованим та таким, що не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно акту перевірки, при встановлені правильності визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності за спірний період, тобто і за послуги надані позивачем для ТОВ "Баядера логістик", ПП "Парадігм ОСОБА_5", ПрАТ "Філіп Морріс Україна", АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ТОВ "КВК", відповідач зазначає, що ним не встановлено заниження (завищення) задекларованих сум валового доходу, що, за твердженнями відповідача, підтверджується первинними банківськими документами, видатковими накладними, касовими стрічками, фіскальними чеками, книгами обліку розрахункових операцій.

Також, Кременчуцькою ОДПІ не визнано право позивача на відображення у своєму податковому обліку витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ) з оплати електроенергії, спожитої орендарями в наданих позивачем в оренду приміщеннях, оскільки за умовами договорів оренди усі експлуатаційні витрати (у тому числі й по сплаті за електроенергію) покладено на орендарів, а тому витрати зі сплати електроенергії, спожитої орендарями, не є витратами операційної діяльності позивача у тому обсязі, які йому компенсовані орендарями.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 Податкового кодексу України.

При цьому в силу підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, однією з визначальних умов врахування витрат на придбання товарів (робіт, послуг) при визначенні оподатковуваного доходу платника є спрямованість таких операцій на одержання доходу (економічної вигоди). Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбані поза межами економічної діяльності платника не підлягають відображенню у податковому обліку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на правах приватної власності належать нежитлові приміщення за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 66 та м. Кременчук, вул. Красіна, 51/42 /т. ІІІ а.с. 41-45/.

Відповідно до договору від 19 липня 2004 року № 1515 /т. І а.с. 124-128/, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) та ПАТ КБ "Полтаваобленерго" (Постачальник) постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Таким чином, ПАТ КБ "Полтаваобленерго" упродовж 2013-2014 років забезпечувало електроенергією обидва нежитлові приміщення, позивача, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконував взяті на себе зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії /т. ІІІ а.с. 162-209/.

Судом встановлено, що упродовж перевіреного періоду позивач отримував доходи від передачі в оренду частин нежитлових приміщень за адресами: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 66 та м. Кременчук, вул. Красіна, 51/42 фізичним особам-підприємцям ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ТОВ "М.С.Л.", при цьому, не передана в оренду частина приміщень використовувалась позивачем самостійно у власній господарській діяльності, що не заперечується сторонами.

За умовами договорів оренди /т. І а.с. 69-81/, плата за оренду приміщення включає суму оплати комунальних послуг, електроенергії, плати за землю, інших платежів, пов'язаних з утриманням приміщення.

В той же час, позивачем в охопленому перевіркою періоді до складу отриманого доходу від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна включено суми отриманої орендної плати (в тому числі плату за електроенергію, спожиту орендарями), а вартість витраченої електроенергії (в тому числі спожитої орендарями) віднесено до складу витрат операційної діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що сума отриманого позивачем доходу (виручки) від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна у 2013 році склала - 116294,68 грн., а в 2014 році - 95886,82 грн. При цьому, упродовж 2013 року орендарями спожито електроенергії на 98004,70 грн., позивачем - на 49002,30 грн., а впродовж 2014 року орендарями використано електроенергії на 83549,10 грн., позивачем - на 41774,50 грн., що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що правомірність включення позивачем до складу витрат операційної діяльності вартості спожитої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 електроенергії на суму 47002,30 грн. у 2013 році та на суму 41774,50 грн. у 2014 році контролюючим органом не заперечується, проте віднесення платником витрат на електроенергію, спожиту орендарями у 2013 році на суму 98004,30грн. та у 2014 році на суму 83549,10 грн. та відшкодовану орендодавцю у складі орендної плати, до складу витрат операційної діяльності - відповідачем визнано неправомірним.

Суд погоджується із вказаними висновками Кременчуцької ОДПІ, в той же час звертає увагу на наступне.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Визначення "витрати" наведено в підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України за яким витратами є сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємства").

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати, понесені позивачем у зв'язку зі сплатою вартості електроенергії, спожитою орендарями упродовж 2013-2014 років на загальну суму 181553,80 грн., не є витратами його операційної діяльності у розумінні статті 138 Податкового кодексу України, а відтак, зазначені витрати неправомірно відображені ФОП у його бухгалтерському обліку.

Разом із тим, всупереч висновкам контролюючого органу, заниження зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб в охопленому перевіркою періоді фактично не відбулось у зв'язку із тим, що витрати за спожиту орендарями електроенергію в сумі 181553,80 грн. позивачем віднесено не лише до складу валових витрат, а й відображено у складі валових доходів, оскільки позивач при формуванні суми доходу включав до неї всю суму коштів, яку отримав від орендарів, в той же час не виокремлював з неї суми коштів компенсації такими орендарями витрат за електроенергію, які позивачем було перераховано до ПАТ "Полтаваобленерго".

За таких обставин, необґрунтоване відображення позивачем у своєму бухгалтерському обліку у складі валових доходів сум орендної плати, яка включає в себе вартість спожитої орендарями електроенергії на суму 181553,80 грн., а також безпідставне віднесення цієї ж суми до валових витрат, фактично не вплинуло на правильність визначення позивачем розміру свого оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб.

Зазначені обставини до уваги Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки не взято, що зумовило хибний висновок контролюючого органу та призвело до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, виходячи лише із тверджень про безпідставність віднесення позивачем суми спожитої орендарями електроенергії до валових витрат.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відомості актів перевірок відображають суперечливі висновки контролюючого органу. Так, під час перевірки правомірності визначення платником загального оподатковуваного доходу Кременчуцькою ОДПІ відхилень не виявлено, тобто контролюючим органом визнано правомірність віднесення до складу загального оподатковуваного доходу вартості спожитої орендарями електроенергії, разом із тим, в ході дослідження витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідачем констатовано їх завищення, що пов'язується з неправомірністю віднесення до складу витрат орендодавця витрат на оплату спожитої орендарями електроенергії. Таким чином, відповідач, коригуючи розмір витрат позивача у зв'язку з віднесенням до складу інших витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вартості спожитої орендарями електроенергії, вказує на відсутність порушень при формуванні загального оподатковуваного доходу позивача, не зважаючи на врахування до його складу сум орендної плати, що включають вартість спожитої орендарями електроенергії.

За таких обставин, суд відхиляє доводи Кременчуцької ОДПІ про завищення витрат позивача в перевіреному періоді, визнає обґрунтованим визначений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 чистий оподатковуваний дохід та спростовує висновок контролюючого органа про допущення заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб на 34267,86 грн. у зв'язку із чим вважає податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 0047021701/11001 таким, що підлягає скасуванню.

Матеріалами справи підтверджено, що висновок відповідача про заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розміру податку на доходи фізичних осіб став єдиною підставою для встановлення контролюючим органом порушення платником вимог пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України та допущення заниження податку на додану вартість на 55114,00 грн., а також призвів до збільшення зобов'язань позивача зі сплати єдиного внеску на 80821,91 грн.

Зважаючи на протиправність висновку відповідача щодо збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб за результатами 2013-2014 років, збільшення контролюючим органом зобов'язань позивача з податку на додану вартість суд визнає безпідставним, а відтак, податкове повідомлення рішення від 15 липня 2015 року № 0047011701/11000 підлягає скасуванню.

З тих самих підстав, не визнається судом обґрунтованим збільшення Кременчуцькою ОДПІ зобов'язань позивача зі сплати єдиного внеску на 80821,91 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 6140,12 грн., що зумовлює висновок про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 червня 2015 року № 0041411701/843 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15 липня 2015 року № 0047031701/11002.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу не довів, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим, визначений позивачем спосіб захисту у формі "визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу" є некоректним - такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним) може стосуватись лише нормативно-правового акта, який набуває статусу нечинного, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту може стосуватися вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки, спірні рішення контролюючого органу є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправним і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно вимог частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року № 00470021701/11001, № 00470021701/11000, рішення про застосування штрафних санкцій від 15 липня 2015 року № 00470021701/11002 та вимогу про сплату боргу від 15 червня 2015 року № ф-0041411701/843.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 15 липня 2015 року № 00470021701/11001, № 00470021701/11000.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій від 15 липня 2015 року № 00470021701/11002.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 15 червня 2015 року №ф-0041411701/843.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової платника податків НОМЕР_1) судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2124,68 грн. (дві тисячі сто двадцять чотири гривні шістдесят вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2016 року.

СуддяІ.Г. Ясиновський