Постанова № 62884247, 17.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року (о 09 год. 35 хв.) Справа № 808/2628/16 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.06.2015 №298-17 щодо сплати позивачем податкового боргу з транспортного податку у сумі 22 916,67 грн.;

зобовязати відповідача повернути позивачу помилково сплачену до бюджету за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 15.06.2015 №298-17 суму 18 750,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України та пояснює, що він є власником транспортного засобу марки Lexus RX-350, 2010 року випуску, який зареєстрований 14.11.2014. Так, в серпні 2015 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 №298-17 щодо сплати податкового зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 22 916,67 грн. Також вказує на ту обставину, що 28.08.2015 позивачем на розрахунковий рахунок бюджету було частково сплачено грошове зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 18 750,00 грн., визначене оскаржуваним рішенням. Вищевказане рішення відповідача вважає протиправним, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», прийнятий 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, то застосування відповідачем його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. В іншому випадку застосування ним положень вказаного Закону при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 №298-17 не відповідає ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Ураховуючи викладене, вважає, що відповідач протиправно видав позивачу повідомлення-рішення про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік. На підставі вищевикладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, скасувати оскаржуване рішення та зобовязати відповідача повернути позивачу помилково сплачену до бюджету суму.

Позивач у судове засідання не зявився, проте 17.11.2016 надав суду клопотання (вх. № 32744) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав та надіслав на електронну адресу суду заперечення від 07.11.2016 №12221/10/08-22-00 (вх. №31492), у яких, зокрема, зазначає, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок транспортний податок. Таким чином, обовязок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи з 2015 року (рік набрання чинності Законом), при цьому, законодавець визначаючи обєкт оподаткування транспортним податком передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Вказує, що згідно наданої копії технічного паспорту, автомобіль Lexus RX-350, 2010 року випуску був придбаний 30.09.2010, але право власності відповідно до листа МРЄО від 12.02.2015, на вищезазначений автомобіль у позивача виникло 12.11.2010, в звязку із цим сума податку з власників транспортних засобів нараховувалась саме з 12.11.2010 та складає 22 916,67 грн., на думку відповідача, у відповідності до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є обєктом оподаткування транспортним податком, а позивач у такому разі є платником вказаного податку. Ураховуючи вищевикладене, вважає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв у законний спосіб, на підставі та в межах повноважень, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проте 17.11.2016 надав суду клопотання (вх. №32737) про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною шостою статті 12 та частиною першою статті 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Lexus, RX 350, 2010 року випуску, сірого кольору, з об'ємом двигуна 3456 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 12.11.2010, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ224253.

Центром НППВАЗ з обслуговування міста Бердянська, Бердянського та Приморського районів УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області направлено лист від 12.02.2015 № 284 Бердянській ОДПІ з відомостями щодо зареєстрованих транспортних засобів на території обслуговування міста Бердянська, Бердянського району.

15.06.2015 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №298-17, за яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму 22 916,67 грн.

На підставі квитанції від 27.08.2015 №0.0.427730969.2 позивачем на розрахунковий рахунок Бердянського УК/Бердянськ/ було частково сплачено визначене у податковому повідомленні-рішенні грошове зобовязання у сумі 18 750,00 грн.

Проте, вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування та зобовязання відповідача повернути сплачені кошти.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (в редакції від 11.06.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Як передбачено підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Пунктом 267.4 Податкового кодексу України встановлена ставка транспортного податку у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, з розрахунку на календарний рік.

За підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013.

Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Зазначене кореспондує підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку є контролюючий орган; а також нормі пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до якої, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, відповідно до статті 54 Податкового кодексу України .

Підпунктом 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

У відповідності до а) підпункту .267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є Lexus, RX 350, 2010 року випуску, сірого кольору, з об'ємом двигуна 3456 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 12.11.2010. Таким чином, позивач підпадає під визначення платника транспортного податку у 2015 році.

У червні 2015 року податковою інспекцією винесено оскаржуване рішення на визначену позивачу суму транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 22 916,67 грн.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити, відповідно до принципів, встановлених пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно із пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку, який у обовязковому порядку повинен бути встановлений місцевою радою.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, податкові зобовязання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

Згідно з класифікацією доходів бюджету, встановленою статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються, зокрема, за такими розділами, як податкові надходження. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що зміни до податкового законодавства, зокрема, введення в дію нового податку, вносяться не пізніше, як за шість місяців до бюджетного періоду, яким є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. При цьому, якщо законодавчий акт прийнято до 15 липня, що передує плановому, зміни до законодавства вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Як було зазначено раніше, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014, тобто після 15 липня поточного року, а згідно із офіційною інформацією, розміщеною на сайті Бердянської міської ради Запорізької області, транспортний податок установлено на території міста Бердянська та затверджено відповідне Положення про порядок справляння транспортного податку рішенням пятдесят сьомої сесії Бердянської міської ради IV скликання від 26.02.2015 №11, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Щодо застосування, підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи положення вказаних законодавчих норм, якими передбачено право на встановлення виду податку, його розміру, порядку адміністрування та сплати, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правового акту, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

При цьому, основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункт 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Застосовуючи у цій справі принцип верховенства права, суд вважає за необхідне звернутися і до практики ЄСПЛ, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, відносини, що є предметом спору у цій справі підпадають під дію статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ, з огляду на те, що майном у цій справі є грошові кошти позивача обовязок сплати яких визначив податковий орган, а втручання у майнові права позивача допущено податковим органом шляхом визначення транспортного податку, який підлягає сплаті протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, викладену вище, суд вважає можливим застосувати у цій справі висновки ЄСПЛ, викладені у справі «ОСОБА_2 проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06 від 14.10.2010).

Так, повторюючи загальні принципи ЄСПЛ у пункті 50.51 наголосив, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Ухвалюючи рішення у справі «ОСОБА_2 проти України» суть якої зводиться до зобовязань сплатити прибутковий податок з громадян, визначений податковим органом на підставі поданої ОСОБА_2 декларації, ЄСПЛ вказав (п.п.56, 57), що відсутність чіткості та точності в національному законодавстві, яке передбачало можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону» передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів у майнові права заявника.

Національні органи були зобовязані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливий для платника податку, що відповідає вимогам підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року.

З огляду на викладену позицію ЄСПЛ суд зазначає, що положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону за своїм змістом відповідає вимогам пункту 56.21 статті 56 податкового кодексу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 22 916,67 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Разом із цим, заявлені позовні вимоги щодо зобовязання відповідача повернути позивачу помилково сплачену до бюджету за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 15.06.2015 №298-17 суму 18 750,00 грн. суд вважає необґрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За нормами статті 43 Податкового кодексу України для повернення з Державного бюджету України платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється фіскальними органами, встановлений певний порядок. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Позивачем не надано суду доказів звернення до Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області із відповідною заявою на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

З огляду на те, що доказів дотримання позивачем вищевказаного порядку суду не надано, на даний час рішення суду в частині скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначене грошове зобовязання із транспортного податку з фізичних осіб, не набрало законної сили, суд вража, що у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення щодо повернення позивачу з Державного бюджету України платежів, помилково та/або надмірно сплачених до нього.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою, другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.06.2015 №297-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму 22 916,67 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області суму судового збору у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак