Постанова № 62884162, 24.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 р. Справа № 805/1759/16-а

Приміщення суду за адресою: 84122, м. Словянськ, вул. Добровольського, 1

Час прийняття постанови: 16 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.

суддів Куденкова К.О., Голошивця І.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів 1 і 2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказів, -

встановив:

30 червня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Прокуратури Донецької області (далі відповідач 1), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 27 квітня 2016 року № 8дк «Про зміну наказу прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к», яким позивача звільнено з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дії, що порочить звання прокурора, викликають сумніви в його обєктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури з позбавленням його класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 26 травня 2015 року № 415к»;

- визнати підставою звільнення позивача з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за власним бажанням;

- зобовязати прокуратуру Донецької області внести запис про звільнення до трудової книжки позивача, зазначивши підставою його звільнення з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за власним бажанням;

- стягнути з прокуратури Донецької області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2016 року до 31 травня 2016 року.

Ухвалою від 22 вересня 2016 року позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог про визнання підставою звільнення позивача з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за власним бажанням; зобовязання прокуратури Донецької області внести запис про звільнення до трудової книжки позивача, зазначивши підставою його звільнення з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за власним бажанням; стягнення з прокуратури Донецької області середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2016 року до 31 травня 2016 року залишена без розгляду (а.с. 147-148).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 18 липня 2011 року він працював на посаді прокурора Словянської місцевої прокуратури.

Наказом прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області за «грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дії, що порочить звання прокурора, викликають сумніви в його обєктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури».

Позивач вважав зазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Позивач наголошував, що в оспорювавному наказі прокуратури Донецької області міститься посилання на обставини нібито скоєння ним кримінального правопорушення як на встановлений факт.

Позивач зазначав, що на час судового розгляду відсутній такий, що набрав законної сили, обвинувальний вирок суду, яким би його було визнано винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Посилаючись на ст. 62 Конституції України, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 17 Кримінального кодексу України, позивач стверджував, що його звільнення відбулось з порушенням презумпції невинуватості особи.

Позивач вказував на те, що презумпція невинуватості позбавляє офіційних (службових) осіб права робити заяви, висловлювання, давати інтервю тощо, в яких вони стверджують про вчинення кримінального правопорушення конкретними особами, і що ці особи є винними у їх вчиненні до розгляду і вирішення справи судом. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності особливої обережності у виборі слів офіційними особами щодо підозри чи обвинувачення конкретних осіб у вчиненні кримінального правопорушення та їх вини у цьому до ухвалення обвинувального вироку (справи «ОСОБА_4 проти Росії», 2005 рік; «Хужін та інші проти Росії», 2008 рік; «ОСОБА_5 де Рібемон проти Франції», 1995 рік та інші).

За висновком позивача, обґрунтування підстав його звільнення фактом вчинення ним кримінального правопорушення є незаконним та таким, що суперечить нормам як національного, так і міжнародного права, та порушує його права, гарантовані Конституцією України та міжнародними правовими актами.

Крім того, за висновком позивача, прокуратурою Донецької області порушений порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначений ст.ст. 43-48 Закону України «Про прокуратуру» та Дисциплінарним статутом прокуратури України.

Так, в порушення визначеної ст. 11 Дисциплінарного статуту процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурор Донецької області особисто не зясував обставини проступку; позивач був позбавлений права надати письмові пояснення з цього приводу; а службова перевірка не проводилась.

В порушення вимог ст. 12 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої прокурор, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, повязаної з наданням публічних послуг, та/або повязаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, прокурором Донецької області винесений наказ про звільнення позивача.

Ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» передбачає можливість звільнення прокурора в разі вчинення ним кримінального правопорушення виключно за умови набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього (а.с. 4-7, 50-54).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надали пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просили задовольнити позов.

Відповідач 1 прокуратура Донецької області позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення, сутність яких полягала в наступному.

Відповідач 1 доводив, що відповідно до ч. 4 ст. 17, ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» на ОСОБА_1 були покладені обовязки діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; неухильно дотримуватись вимог професійної етики та поведінки, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету органів прокуратури.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури працівнику прокуратури слід уникати особистих звязків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть виплинути на неупередженість і обєктивність виконання професійних обовязків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

Відповідач 1 стверджував, що усупереч покладеним на нього обовязкам та правилам прокурорської етики ОСОБА_1 вичинив ганебний для працівника прокуратури вчинок за наступних обставин.

Діючи усупереч інтересам служби, упродовж березня-квітня 2016 року ОСОБА_1 спільно із сторонньою особою вимагав та отримав неправомірну винагороду від громадянина за вирішення питання про застосування кримінального покарання, не повязаного з позбавленням волі.

За вказаним фактом прокуратурою Донецької області проведене досудове розслідування, у ході якого ОСОБА_1 викрито у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди. 11 квітня 2016 року позивача затримано у порядку ст. 208 КПК України, а 12 квітня 2016 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Факт вимагання та отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди підтверджено матеріалами розслідування, зокрема протоколом огляду та вручення грошових коштів, протоколом обшуку Словянської місцевої прокуратури, протоколом допиту свідка ОСОБА_6 тощо.

На цих підставах відповідач 1 стверджував, прокуратурою Донецької області виявлено, що ОСОБА_1, який мав би діяти відповідно до закону (притягати винних осіб до відповідальності, наполягати на призначенні їм справедливого покарання тощо), а також дотримуватись вимог професійної етики (уникати будь-яких звязків з підозрюваними, не допускати протиправних дій щодо них), вступив у протиправні відносини з підозрюваним та отримав кошти за необєктивне виконання професійних обовязків. Своїми діями ОСОБА_1 скомпрометував високе звання прокурора, зашкодив репутації та авторитету органів прокуратури.

Відповідач 1 зазначав, що згідно з п. 2.1. наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» від 22 вересня 2014 року № 17гн, порушення прокурорами Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури відноситься до ганебних вчинків, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

З огляду на викладене, наказом прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення з займаної посади та органів прокуратури Донецької області.

Звільнення ОСОБА_1 проведено на підставах та у порядку, встановленому законодавством, з дотриманням вимог п. 6 абз. 1 ч. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст.ст. 10, 11, 12 Дисциплінарного статуту.

Доводи ОСОБА_1 про протиправність звільнення за відсутності обвинувального вироку суду відповідач 1 вважав неприйнятними, оскільки постановлення обвинувального вироку є обовязковим при звільненні за вчинення злочину, тобто за п. 3 абз. 1 ч. 2 ст. 46-2 Закону України «Про прокуратуру». Позивач звільнений за вчинення дисциплінарного проступку, а не злочину, а тому відсутність вироку не впливає на законність звільнення.

Доводи позивача стосовно непроведення службової перевірки відповідач 1 вважав безпідставними, оскільки, виходячи з приписів ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, проведення службової перевірки є правом керівника прокуратури (може призначити у разі необхідності).

З огляду на те, що факт вчинення дисциплінарного проступку був задокументований, а службова перевірка лише б розкривала методи та способи проведення негласних (слідчих) розшукових дій, така перевірка не проводилась.

ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу дисциплінарного проступку, однак від їх надання позивач відмовився на підставі ст. 63 Конституції України (а.с. 156-159).

В судовому засіданні представник відповідача 1 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмових запереченнях, просив відмовити в позові.

Ухвалою від 27 липня 2016 року до участі у справі у якості другого відповідача залучена Генеральна прокуратура України (далі відповідач 2) (а.с. 59).

Відповідач 2 Генеральна прокуратура України позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з позбавленням класного чину належить до компетенції Генерального прокурора України.

20 квітня 2016 року прокурором Донецької області направлено подання про позбавлення ОСОБА_1 класного чину «юрист 2 класу».

У звязку з цим наказом в.о. Генерального прокурора України від 27 квітня 2016 року № 8дк змінений п. 1 наказу прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к, а ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з органів прокуратури Донецької області з позбавленням класного чину.

Відповідач 2 доводив, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади з позбавленням класного чину здійснено з дотриманням вимог ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9, ст.ст. 10, 11 Дисциплінарного статуту, а таке реагування на дисциплінарний проступок відповідало його тяжкості (а.с. 160-163).

В судовому засіданні представник відповідача 2 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмових запереченнях, просив відмовити в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії ВК № 164385, виданого Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 23 липня 2005 року (а.с. 8-9).

Як свідчать записи у трудовій книжці серії АВ № 879129, на службі в органах прокуратури позивач перебував з 18 липня 2011 року.

25 червня 2012 року ОСОБА_1 прийняв ОСОБА_7 працівника прокуратури (а.с. 125-129).

Наказом Генерального прокурора України від 26 травня 2015 року № 415к ОСОБА_1 присвоєний класний чин юрист 2 класу (а.с. 113-114).

Наказом прокурора Донецької області від 15 грудня 2015 року № 2278-к ОСОБА_1 призначений прокурором Словянської місцевої прокуратури (а.с. 27, 115-116).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури, обіймав посаду прокурора Словянської місцевої прокуратури, маючи класний чин юрист 2 класу.

16 березня 2016 року до ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО звернувся гр. ОСОБА_7, який повідомив, що в жовтні 2015 року Словянським відділом поліції відносно нього порушене кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК України, яке станом на березень 2016 року перебувало на розгляді у Словянському міськрайонному суді Донецької області.

Заявник зазначав, що державне обвинувачення у цьому кримінальному провадженні підтримує прокурор Словянської місцевої прокуратури ОСОБА_1, захисником є ОСОБА_8

Заявник стверджував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вимагають у нього грошову винагороду за сприяння у помякшенні вироку суду. У разі відмови виплати грошової винагороди, погрожують суворим вироком суду (а.с. 87-88).

16 березня 2016 року на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена інформація про кримінальне провадження № 42016050000000182 за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України.

Фабула кримінального правопорушення полягала у тому, що згідно з інформацією ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО співробітник правоохоронного органу при посередництві адвоката вимагає в особи неправомірну вигоду за вчинення певних дій.

Орган досудового розслідування прокуратура Донецької області, про що свідчить витяг з кримінального провадження № 42016050000000182, сформований 12 липня 2016 року (а.с. 86).

11 квітня 2016 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, про що складений протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 98-101).

12 квітня 2016 року слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області радник юстиції ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 268 КК України (а.с. 102-106).

12 квітня 2016 року ОСОБА_1 був поміщений до ізолятору тимчасового тримання Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, про що свідчить довідка Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 23 серпня 2016 року № Б-61/801/02-2016 (а.с. 85).

Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2016 року по справі № 234/6223/16-к (провадження № 1-кс/234/2399/16), яка залишена без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справа Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2016 року по справі № 234/6223/16-а (провадження № 11-сс/775/189/2016), до підозрюваного ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 25 мінімальних заробітних плат (а.с. 106-112).

13 квітня 2016 року на імя прокурора Донецької області Геєнко Д.М. надав заяву наступного змісту: «З приводу к.п. за моїм обвинуваченням, відповідно до ст. 63 КУ відмовляюся від дачі пояснень» (а.с. 29, 120).

14 квітня 2016 року прокурором Донецької області виданий наказ № 1104-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на підставі ч. 2 ст. 11, п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43, п. 4 ст. 5-1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст.ст. 10, 11, 12 Дисциплінарного статуту вирішено за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дії, що порочить звання прокурора, викликають сумніви в його обєктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури звільнити ОСОБА_1, юриста 2 класу, з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області.

Наказ від 14 квітня 2016 року № 1104-к мотивований наступним: «Першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області в ході досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України викрито та затримано прокурора Словянської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1, який грубо ігноруючи вимоги Закону України «Про прокуратуру», правила прокурорської етики, вчинив дії, що порочать звання прокурора, викликають сумніви в його обєктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури.

Діючи усупереч інтересів служби, упродовж березня-квітня 2016 року ОСОБА_1, спільно зі сторонньою особою та з використанням наданого йому службового становища вимагав та отримав неправомірну винагороду від громадянина за вирішення питання про застосування кримінального покарання не повязаного з позбавленням волі, при розгляді у суді обвинувального акту відносно останнього.

ОСОБА_1 затримано 11 квітня 2016 року в порядку ст. 208 КПК України та 12 квітня 2016 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Указана подія набула негативного суспільного резонансу та завдала шкоди авторитету органів прокуратури України.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив ОСОБА_7 працівника прокуратури, вимоги Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, скоїв проступок, який порочить його як працівника прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням в органах прокуратури» (а.с. 11-12, 30-31).

Наказ від 14 квітня 2016 року зареєстрований в Книзі реєстрації наказів прокурора Донецької області з особового складу за 2016 рік 14 квітня 2016 року за № 1104-к (а.с. 32-33).

В судовому засіданні представник відповідачів 1 і 2 пояснив, що фактичні обставини, покладені в основу наказу від 14 квітня 2016 року № 1104-к, були встановлені на підставі:

- заяви ОСОБА_7 від 16 березня 2016 року (а.с. 87-88);

- протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 16 березня 2016 року (а.с. 89-93, 164-168);

- протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 23 березня 2016 року (а.с. 94-97);

- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11 квітня 2016 року (а.с. 98-101);

- повідомлення про підозру від 12 квітня 2016 року (а.с. 102-105);

- ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2016 року по справі № 234/6223/16 (провадження № 1-кс/234/2399/16) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 106-109);

- ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 березня 2016 року по справі № 263/3317/16-к (провадження № 1-кс/263/1855/2016), якою у кримінальному провадженні № 42016050000000182 наданий дозвіл на проведення обшуку у приміщенні Словянської місцевої прокуратури з метою відшукування та вилучення документів, предметів, речей, мобільних телефонів та сім-карток операторів мобільного звязку, грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, а також інших джерел, що мають суттєве значення для виявлення фактів злочинної діяльності ОСОБА_1 та інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення (а.с. 169-170);

- протоколу огляду і вручення грошових коштів від 23 березня 2016 року (а.с. 171-172);

- протоколу обшуку від 11 квітня 2016 року (а.с. 173-180).

14 квітня 2016 року на підставі наказу від 14 квітня 2016 року № 1104-к до трудової книжка ОСОБА_1 серії АВ № 879129 внесений запис по звільнення з посади та органів прокуратури Донецької області за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дії, що порочить звання прокурора, (а.с. 125-129).

14 квітня 2016 року прокуратура Донецької області направила на адресу ОСОБА_1 лист від 14 квітня 2016 року № 11/397-277вих-16 яким повідомила, що наказом прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к він звільнений з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури області.

На адресу позивача надіслана копія цього наказу.

Позивача повідомлено про необхідність прибуття до відділу роботи з кадрами прокуратури Донецької області для отримання трудової книжки та ознайомлення з оригіналом наказу про звільнення; а також розяснено його право на оскарження цього наказу в порядку, визначеному ст.ст. 12, 14 Дисциплінарного статуту, Генеральному прокурору України чи в іншому установленому законом порядку (а.с. 34, 121).

Лист прокуратури Донецької області від 14 квітня 2016 року повернутий на адресу відправника з відміткою підприємства поштового звязку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 122-123).

Як свідчить довідка Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 23 серпня 2016 року № Б-61/801/02-2016, 15 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнений з ізолятора тимчасового тримання Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області у звязку з внесенням застави (а.с. 85).

31 травня 2016 року прокуратура Донецької області повторно направила на адресу ОСОБА_1 лист від 30 травня 2016 року № 11/512-363вих-16, яким повідомила, що наказом прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к він звільнений з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури області.

На адресу позивача надіслана копія цього наказу.

Позивача повідомлено про необхідність прибуття до відділу роботи з кадрами прокуратури Донецької області для отримання трудової книжки та ознайомлення з оригіналом наказу про звільнення; а також розяснено його право на оскарження цього наказу в порядку, визначеному ст.ст. 12, 14 Дисциплінарного статуту Генеральному прокурору України чи в іншому установленому законом порядку (а.с. 13-14, 35, 124).

20 квітня 2016 року, керуючись ст.ст. 9, 10 Дисциплінарного статуту та п. 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, прокурор Донецької області звернувся до в.о. Генерального прокурора України з поданням № 11/416-286вих-16 про позбавлення класного чину ОСОБА_1 (а.с. 77-78).

На підставі наказів Генерального прокурора України від 04 квітня 2016 року № 381-4 та від 11 квітня 2016 року № 147 «Про розподіл обовязків між керівництвом Генеральної прокуратури України» у квітні 2016 року обовязки Генерального прокурора України виконував його перший заступник ОСОБА_9 (а.с. 188-192).

27 квітня 2016 року в.о. Генерального прокурора України виданий наказ № 8дк «Про зміну наказу прокурора Донецької області від 14.04.2016 № 1104-к», яким на підставі п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9, ст.ст. 10, 11, 16 Дисциплінарного статуту змінений п. 1 наказу прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к; вирішено вважати прокурора Словянської місцевої прокуратури Донецької області юриста 2 класу ОСОБА_1 звільненим із займаної посади та з органів прокуратури за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, з позбавленням його класного чинку «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 26 травня 2015 року № 415к.

Наказ від 27 квітня 2016 року № 8дк містить обґрунтування, аналогічне тому, що наведене в наказі прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к (а.с. 36-37, 79-80).

30 вересня 2016 року затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016050000000182 стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 193-200).

Кримінальне провадження № 42016050000000182 разом з обвинувальним актом направлено до Словянського міськрайонного суду Донецької області 04 жовтня 2016 року, про що свідчить витяг з кримінального провадження, сформований станом на 04 жовтня 2016 року (а.с. 200) та супровідний лист прокуратури Донецької області від 04 жовтня 2016 року № 15-1034вих-16 (а.с. 201).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 17 жовтня 2016 року по справі № 775/120/16-а (провадження № 11-п/775/141/2-16) кримінальне провадження 42016050000000182 направлено до Краматорського міського суду Донецької області (а.с. 202-203).

Згідно з довідкою прокуратури Донецької області від 07 липня 2016 року № 18-57-1546, заробітна плата позивача у лютому 2016 року становила 6 003,39 грн., у березні 2016 року 8 004,52 грн. (а.с. 28).

При звільненні прокуратурою Донецької області ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 13 138,70 грн., про що свідчить довідка від 07 липня 2016 року № 18-57-1543 (а.с. 38), яка виплачені позивачу у квітні 2016 року, що підтверджено розрахунковим листком та платіжним дорученням від 28 квітня 2016 року № 667 (а.с. 39-40).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

У звязку з залишенням без розгляду частини позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 70 КАС України суд не бере до розгляду опис вкладення до листа, адресованого прокуратурі Донецької області (а.с. 15, 118), фіскальний чек від 15 квітня 2016 року (а.с. 15), заяву ОСОБА_1 від 12 квітня 2016 року про звільнення за власним бажанням (а.с. 117), витяг з електронної системи реєстрації вхідної кореспонденції прокуратури Донецької області (а.с. 119), як такі, що не стосуються предмету доказування.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Статус прокурорів визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі Закон № 1697), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 28 лютого 2016 року.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 15 Закону № 1697 прокурором органу прокуратури є прокурор місцевої прокуратури.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 1697 прокурори в України мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Загальні права та обовязки прокурора визначені ст. 19 Закону № 1697.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 1697 прокурор зобовязаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 19 Закону № 1697 прокурор зобовязаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

П. 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697 визначено, що до затвердження всеукраїнською конференцією працівників прокуратури Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури застосовуються положення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого всеукраїнською конференцією прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123.

Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури затверджений наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 та введений в дію з 01 грудня 2012 року (далі Кодекс).

П. 2 наказу Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 на прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України покладено обовязок при виконанні своїх службових обовязків та поза службою неухильно додержуватися вимог Кодексу.

П. 3 наказу Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 заступникам Генерального прокурора України, прокурорам обласного рівня, керівникам структурних підрозділів центрального та обласних апаратів, міським, районним, міжрайонним, районним у містах та прирівняним до них прокурорам доручено забезпечити належний контроль за додержанням підпорядкованими прокурорсько-слідчими працівниками вимог Кодексу.

В преамбулі до Кодексу зазначено, що виконання покладених на прокуратуру завдань потребує від її працівників високого професіоналізму, неупередженості, чесності, порядності та здатності протистояти намаганням неправомірного впливу на їхню службову діяльність.

Метою Кодексу є визначення основних принципів і моральних норм, якими повинні керуватися працівники прокуратури при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.

Згідно з положеннями ст. 1 Кодексу його завданнями є: забезпечення ефективного здійснення працівниками прокуратури своїх професійних обов'язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, суспільної моралі та високої культури; підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них; створення умов для розвитку у працівників прокуратури почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції; формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з колегами по службі та керівництвом.

Відповідно до ст. 2 Кодексу його дія поширюється на всіх працівників органів прокуратури. Вимоги Кодексу є обов'язковими з моменту призначення на посаду та ознайомлення з його положеннями, про що робиться письмовий запис в особовій справі працівника прокуратури.

Згідно зі ст. 4 Кодексу професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

Основні вимоги до професійної поведінки працівника прокуратури наведені в розділі ІІ Кодексу.

Відповідно до ст. 5 Кодексу професійна діяльність працівника прокуратури має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти законно та в межах своєї компетенції своєчасно вживати вичерпних заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Згідно зі ст. 6 Кодексу при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має поважати права та свободи людини і громадянина відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм, усвідомлюючи, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 9 Кодексу працівник прокуратури зобов'язаний діяти справедливо, неухильно дотримуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації конституційних повноважень прокуратури, бути об'єктивним у своїх стосунках з органами влади, громадськістю та окремими особами. Він має усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством у забезпеченні захисту прав людини і громадянина та відстоюванні інтересів держави.

Він повинен дотримуватися пріоритету інтересів: представляючи інтереси держави у відносинах з іншими особами, зобов'язаний діяти виключно в інтересах держави.

Згідно з вимогами ст. 10 Кодексу працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Відповідно до ст. 15 Кодексу при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Розділ ІІІ Кодексу визначає основні вимоги до позаслужбової поведінки працівника прокуратури.

Так, відповідно до ст. 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

Відповідно до ст. 28 Кодексу у відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

Наслідки порушення вимог Кодексу визначені ст. 30 цього Кодексу. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» працівники прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 2.1 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» від 22 вересня 2014 року № 17гн до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення ОСОБА_7 працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач обіймав посаду прокурора Словянської місцевої прокуратури. Як наслідок, він зобовязаний був виконувати обовязки, визначені Законом № 1697, неухильно дотримуватися ОСОБА_7 працівника прокуратури України та Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності визначені ст. 43 Закону № 1697.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону № 1697 прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обовязків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Отже, в силу приписів п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697 вчинення прокурором дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення прокурорської етики, є підставами для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону № 1697 притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Пп. 1 п. 3. розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697 визнаний таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини пятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Підстави для звільнення працівника прокуратури визначені ст. 46-2 Закону № 1789.

Згідно з ч. 1 ст. 46-2 Закону № 1789 прокурори можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 46-2 Закону № 1789 прокурори підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках: 1) недотримання пов'язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом; 2) порушення «ОСОБА_7 працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства України; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, повязане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Отже, притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України є однією з підстав для звільнення прокурора з органів прокуратури, що визначено п. 6 ч. 2 ст. 46-2 Закону № 1789.

Згідно з п. 4 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697 постанови Верховної ОСОБА_8 України від 6 листопада 1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України» та «Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України» втрачають чинність одночасно з втратою чинності пунктом 8 частини першої статті 15, частиною четвертою статті 16, абзацом першим частини другої статті 46-2, статті 47, частиною першою статті 49, частиною пятою статті 50, частинами третьою, четвертою, шостою та одинадцятою статті 50-1, частиною третьою статті 51-2, статтею 53 щодо класних чинів.

Дисциплінарний статут прокуратури України затверджений постановою Верховної ОСОБА_8 України від 06 листопада 1991 року № 1796-ХІІ (далі Дисциплінарний статут).

Ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Ст. 3 Дисциплінарного статуту визначено, що цей Статут встановлює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Згідно з положеннями ст. 9 Дисциплінарного статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Дисциплінарного статуту Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у ст. 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті (йдеться про позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів).

Абз. 1 ч. 3 ст. 10 Дисциплінарного статуту встановлено, що прокурори областей мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України.

Ст. 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого субєкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України затверджена наказом Генерального прокурора України від 06 березня 2012 року № 20 із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 13 березня 2013 року № 98 (далі Інструкція).

Відповідно до пп. 1.1. п. 1 Інструкції службові розслідування проводяться у всіх випадках скоєння прокурорсько-слідчими працівниками корупційних кримінальних правопорушень, інших ганебних вчинків, вчинення ними або за їх участі дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, порушення вимог щодо інформаційної безпеки, втрати службових документів, зброї та її застосування, за фактами здійснення неправомірного втручання у службову діяльність, посягань на життя, здоров'я прокурорів і слідчих, а також у випадках їх загибелі.

Згідно з пп. 1.3. п. 1 Інструкції службові перевірки можуть проводитися за іншими фактами недотримання працівника прокуратури, а також порушень виконавської дисципліни, вчинення дисциплінарних проступків, адміністративних правопорушень, не пов'язаних з корупційними діяннями та ганебними вчинками.

Таким чином, призначення службової перевірки є правом прокурора, який вирішує питання про накладення стягнення, що передбачено ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту та пп. 1.3. п. 1 Інструкції. З цієї причини суд не приймає доводи позивача про порушення процедури притягнення його дисциплінарної відповідальності, яке полягало у не проведенні службової перевірки.

З приводу доводів позивача про те, що у нього не були витребувані письмові пояснення, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_1 від 13 квітня 2016 року, адресована прокурору Донецької області, в якій він відмовився надавати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України.

Суд критично оцінює твердження позивача стосовно того, що ця заява була подана ним в рамках досудового розслідування, оскільки як працівнику прокуратури останньому було відомо, що КПК України не передбачає такої слідчої (процесуальної) дії як відбирання письмових пояснень.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців. За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи.

Судом встановлено, що 14 квітня 2016 року прокурором Донецької області виданий наказ № 1104-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на підставі ч. 2 ст. 11, п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43, п. 4 ст. 5-1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст.ст. 10, 11, 12 Дисциплінарного статуту вирішено за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дії, що порочить звання прокурора, викликають сумніви в його обєктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури звільнити ОСОБА_1, юриста 2 класу, з посади прокурора Словянської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області.

За правилами ч. ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Прокуратура Донецької області довела належними та допустими доказами факт грубого порушення позивачем вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дії, що порочить звання прокурора, викликають сумніви в його обєктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури.

Суд відзначає, що працівники прокуратури у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену дисциплінарну відповідальність, тому за порушення дисципліни до них вживаються суворі заходи дисциплінарного впливу; визначення виду стягнення здійснюється прокурором відповідно до його повноважень при наявності підстав для його накладення.

Як встановлено судом, прокурором Донецької області, тобто керівником, уповноваженим обирати вид дисциплінарного стягнення, прийнято рішення про застосування до позивача такого стягнення як звільнення.

Таким чином, при виданні наказу від 14 квітня 2016 року № 1104-к прокурор Донецької області діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Конституцією та законами України.

Стосовно доводів ОСОБА_1, що його провина у вчиненні кримінального правопорушення має бути встановлена таким, що набрав законної сили, вироком суду, суд зазначає таке.

Не ставлячи під сумнів презумпцію невинуватості особи, суд не приймає вказані доводи як підставу для визнання незаконними та скасування спірного наказу прокурора Донецької області, оскільки позивача звільнено відповідно до п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697 за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення прокурорської етики.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697 звільнення прокурора у звязку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього є самостійною підставою для звільнення, відмінною від підстав, наведених у п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697.

Суд відзначає, що відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення не виключає наявності в його діях складу дисциплінарного проступку.

Згідно з п. 4 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697 постанови Верховної ОСОБА_8 України від 6 листопада 1991 року «Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України» та «Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України» втрачають чинність одночасно з втратою чинності пунктом 8 частини першої статті 15, частиною четвертою статті 16, абзацом першим частини другої статті 46-2, статті 47, частиною першою статті 49, частиною пятою статті 50, частинами третьою, четвертою, шостою та одинадцятою статті 50-1, частиною третьою статті 51-2, статтею 53 щодо класних чинів.

Відповідно до п. 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної ОСОБА_8 України від 06 листопада 1991 № 1795-ХІІ, позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його.

З огляду на те, що прокурор Донецької області не повноважений позбавляти працівника прокуратури класного чину, останній звернувся до Генерального прокурора України з відповідним поданням.

Судом встановлено, що 27 квітня 2016 року в.о. Генерального прокурора України виданий наказ № 8дк «Про зміну наказу прокурора Донецької області від 14.04.2016 № 1104-к», яким на підставі п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9, ст.ст. 10, 11, 16 Дисциплінарного статуту змінений п. 1 наказу прокурора Донецької області від 14 квітня 2016 року № 1104-к; вирішено вважати прокурора Словянської місцевої прокуратури Донецької області юриста 2 класу ОСОБА_1 звільненим із займаної посади та з органів прокуратури за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, з позбавленням його класного чинку «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 26 травня 2015 року № 415к.

Таким чином, видавши наказ від 27 квітня 2016 року № 8дк та позбавивши позивача класного чину, в.о. Генерального прокурора України діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказів відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 24 жовтня 2016 року.

3. Повний текст постанови виготовлений 31 жовтня 2016 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді ОСОБА_4 ОСОБА_10