Рішення № 62883204, 15.11.2016, Біловодський районний суд Луганської області

15.11.2016

Єдиний унікальний № 408/7011/16-ц

Провадження 2-о/408/344/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Біловодський районний суд Луганської області

у складі: головуючого-судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Гляненко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодськ, Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення, заінтересована особа Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, посилаючись на наступне.

20 червня 2013 року помер чотириюрідний брат заявника - ОСОБА_2. Після його смерті 9-та Київська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 35/2015. Заявник має право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_2, однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку з відсутністю документів які б підтверджували родинний зв'язок між заявником та померлим спадкодавцем.

А тому, оскільки документи які б підтвердили родинний зв'язок не збереглися, заявник звернувся до суду з цією заявою, в якій просить суд встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме факт того, що він є чотириюрідним братом, ОСОБА_2, померлого 20 червня 2013 року.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали заявлені вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в судове засідання не зявився, про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши заявника, його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії ІІ-УР №393674, виданого на імя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьком є ОСОБА_4 /а.с.8/.

З свідоцтва про народження серії ЯЯ №505393, виданого на імя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьком є ОСОБА_5 /а.с.9/.

Згідно до форми №1 заведеної на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьком є ОСОБА_6 /а.с.10/.

Довідкою старшого оперуповноваженого ВКР Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві від 18.06.2013 підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є братами та проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 /а.с.29/.

Із позову вбачається, що батько заявника - ОСОБА_4 та батько спадкодавця - ОСОБА_6 були троюрідними братами. Дід заявника - ОСОБА_5 і дід спадкодавця - ОСОБА_7 приходились двоюрідними братами. Прадід заявника - ОСОБА_8 і прадід спадкодавця - ОСОБА_9 були рідними братами, оскільки мали спільного батька ОСОБА_10. А отже, заявник - ОСОБА_1 та померлий - ОСОБА_2 є чотириюрідними братами.

З актового запису про смерть № 12684 від 30.07.2013 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер 20.06.2013 року /а.с.12-13/.

Заявою про прийняття спадщини №1505 від 10.08.2016 підтверджується що після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 прийнявши спадщину /а.с.11/.

З Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 3743/02-31 від 18.08.2016 вбачається, що заявнику було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку відсутністю документів на підтвердження факту родинних відносин з померлим ОСОБА_2 /а.с.14/.

З відповіді Державного архіву Луганської області №А-96 від 18.08.2016 вбачається, що всі документи архіву залишилися на непідконтрольній українській владі території, тому на теперішній час немає можливості надати копії актових записів про народження осіб за період з 1787-1937 роки /а.с.16/.

Згідно довідки №05-63-2016 від 27.10.2016, виданої установою, що розташована на окупованій території, вбачається, що ОСОБА_5, народився 1913 року (без числа, місяця), його батьком є ОСОБА_8, матірю ОСОБА_11, також зазначено, що ОСОБА_8, народився 1876 року (без числа, місяця), його батьком є ОСОБА_10, матірю ОСОБА_12 Кузьмінішна /а.с.30/.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про родинні відносини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів родинних відносин на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Заявник ОСОБА_1, який був допитаний як свідок, відповідно до ст. 184 ЦПК України, пояснив, що 20 червня 2013 року помер його чотириюрідний брат - ОСОБА_2. Заявник має право на отримання спадщини після смерті брата, однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку з відсутністю документів які б підтверджували родинний зв'язок між ними. Також зазначив, що його батько - ОСОБА_4 та батько спадкодавця ОСОБА_6 були троюрідними братами, його дід - ОСОБА_5 і дід спадкодавця - ОСОБА_7 приходились один одному двоюрідними братами, а його прадід - ОСОБА_8 і прадід спадкодавця - ОСОБА_9, в свою чергу, були рідними братами.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною заявника ОСОБА_1, та особисто знала померлого ОСОБА_2, спілкувалася з ним за життя, а отже їй достовірно відомо, що вони є чотириюрідними братами з заявником, оскільки батько заявника - ОСОБА_4 та батько померлого - ОСОБА_6 були троюрідними братами, дід заявника - ОСОБА_5 і дід спадкодавця - ОСОБА_7 були двоюрідними братами, а прадід заявника - ОСОБА_8 і прадід спадкодавця - ОСОБА_9 були рідними братами, оскільки мали спільного батька ОСОБА_10.

Письмовими показами ОСОБА_14 підтверджується, що вона є дружиною ОСОБА_4 та матірю заявника ОСОБА_1, у селищі Міусінськ жили двоюрідний дядько та троюрідний брат чоловіка, їхнього спільного прадіда звали ОСОБА_10. ЇЇ син заявник ОСОБА_1 особисто знав померлого чотириюрідного брата ОСОБА_2 та в 2013 році вони з ним проживали за однією адресою в м.Києві /а.с.28/

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, та суд приходить до висновку, що факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, померлим 20 червня 2013 року, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому вважає за можливе згідно зі ст. 256 ЦПК України встановити цей факт, зазначивши, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є чотириюрідним братом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Керуючись ст.. 10, 11, 60, 213 215, 218, 256-269 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту що має юридичне значення, заінтересована особа Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, померлим 20 червня 2013 року, зазначивши, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є чотириюрідним братом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя: Г.В. Булгакова