Ухвала суду № 62883156, 15.11.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2035/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В. В.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

15.11.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Мурашка С.І.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500427139 в розмірі 36551,35 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 22234,53 грн., заборгованості по відсоткам - 3770,25 грн., заборгованості по комісії - 8146, 57 грн. та штрафу - 2400 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 01 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500427139, згідно умов якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 27 700,00 грн., у строк з 01 листопада 2013 року до 04 листопада 2016 року.

Позичальник в свою чергу зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, визначених договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

ПАТ «Альфа-Банк» виконав взяті на себе зобов'язання , надав ОСОБА_2 кредит у сумі 27700,00 грн., що підтверджується випискою з її особового рахунку.

Відповідач не виконала умови договору, в результаті чого станом на 04 грудня 2015 року утворилася заборгованість, яка складається за кредитом - 22 234,53 грн., за відсотками - 3 770,25 грн. та за комісією - 8 146,57 грн.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору ОСОБА_2 Банком нараховано також неустойку, розмір якої станом на 04 грудня 2015 року становить - 3 236,72 грн.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обумовлюється останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином розмір штрафу за останні 12 місяців складає 2400,00 грн.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

ПАТ «Альфа-Банк» на виконання умов договору направлено ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вказана вимога боржником не виконана.

Посилаючись на ст.ст. 525, 526, 549, 623-625 ЦК України, Банк просив повністю задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача зазначену суму боргу.

Заочним рішенням Кіровським районного суду м. Кіровограда від 04 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500427139 від 01.11.2013 року в сумі 36551,35 грн., а саме: 22234,53 грн. - заборгованість за кредитом, заборгованість по відсоткам - 3770,25 грн., заборгованість по комісії - 8146,57 грн. та штраф - 2400 грн.

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, судом взято до уваги ксерокопії документів без належного їх завірення, що суперечить вимогам Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів», в матеріалах справи не існує жодного оригіналу документа, який би досліджувався судом. Позивачем не надано доказу в підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, що передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Суд не врахував доводи відповідача на пропуск Банком строку звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.117). Від ОСОБА_4, яка представляє інтереси ПАТ «Альфа-Банк» надійшла заява про розгляд справи без її участі а.с.120-121)

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала та не забезпечила повернення кредиту, відсотків та комісії в терміни передбачені договором.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року між публічним акціонерним товариством «Альфа - Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500427139, який складається із розділу № 1 «Базові умови кредитування» та розділу 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, що складають невід'ємну частину зобов'язання.

За умовами Банк надає позичальнику кредит в сумі 27700,00 грн. За користування кредитом позичальник сплачує фіксовану процентну ставку - 11,99%. Датою остаточного повернення кредиту є 04 листопада 2016 року (а.с.4-6).

Укладаючи вказаний договір, позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, які визначені кредитним договором повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах передбачених договором та додатком № 1 до нього - графіком платежів.

Згідно п. 4 договору позичальник зобов'язується у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісії, якщо сплата комісії передбачена Розділом 1 цього договору та/або інших платежів за договором, сплата яких передбачена цим договором сплатити Банку штраф у розмірі 50 грн. за кожне допущене позичальником прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів (включно) з моменту виникнення прострочення платежу.

При цьому у випадках, якщо прострочення платежу триває п'ять і більше календарних днів, додатково до штрафу визначеним попереднім абзацом цього пункту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 150 грн. за кожен випадок допущеного прострочення платежу.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань станом на 04 грудня 2015 року утворилася заборгованість що складається із: заборгованості за кредитом - 22234,53 грн., заборгованості по відсоткам - 3770,25 грн., заборгованості по комісії - 8146,57 грн. та штрафу - 2400 грн. (а.с.18).

У зв'язку з невиконанням позичальником належним чином обов'язків щодо своєчасного і повного погашення кредиту та плати за кредит, на адресу ОСОБА_2 ПАТ «Альфа-Банк» 10 грудня 2015 року направлялася вимога про дострокове повернення кредиту, згідно якої відповідачу необхідно у строк до 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3-х днів з дати отримання, достроково повернути кредит, нараховані відсотки за користування кредитом та нараховані штраф/пеню. Розмір загальної заборгованості станом на 10 грудня 2015 року складає 34852 грн. (а.с.10-13).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч.1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст. 10 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Задовольняючи позов суд з дотриманням норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку, що в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та інших витрат відповідно до умов договору у зв'язку з чим на підставі статей 525, 526, 1054 ЦК України наявні правові підстави для стягнення з останнього суму основного боргу (тіла кредиту), відсотків, комісії та штрафних санкцій визначених законом та договором.

Вказаний висновок суду відповідає матеріалам справи і встановленим судом обставин щодо кредитних зобов'язань та розміру заборгованості, а також вимогам закону, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У зв'язку з чим законними та обґрунтованими є вимоги публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості в сумі 36 551,35 грн.

Наявність у відповідача вищевказаної заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим Банком розрахунком заборгованості (а.с.18) та випискою з особового рахунку відповідача (а.с.19), яка є регістром аналітичного обліку та підтвердженням виконаних за день операцій, тобто належним доказом на підтвердження видачі клієнту коштів на умовах, визначених договором та наявності у клієнта заборгованості.

Поданий позивачем розрахунок, колегія суддів визнає належним та допустимим письмовим доказом на підтвердження заборгованості позичальника перед ПАТ «Альфа-Банк», оскільки доказів на спростування визначеного позивачем фактичного розміру заборгованості по кредитному зобов'язанню, відповідачем суду не надано. Відсутні також підстави про зменшення розміру неустойки.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 вересня 2014 року, у справі № 6-100 цс 14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом прийнято ксерокопії документів без належного їх завірення, що суперечать вимогам Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» не спростовують висновків суду про наявність договірних відносин чи зміст наданого не відповідає примірнику відповідача, а тому не є підставою для скасування судового рішення.

ОСОБА_2 власноручно підписано анкету-заяву на отримання даного кредиту і сам кредитний договір, який вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами Розділу № 1 цього договору та скріплення печаткою Банку. Вказаний договір складено українською мовою в двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу по одному для кожної із сторін. Після укладення правочину ОСОБА_2 отримала примірник договору та додатків до нього, які містять умовами кредитування.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які надані їй Банком при укладенні вищевказаного договору відмінні від тих, які долучені позивачем до матеріалів справи, або доказів підробки поданих документів.

Посилання сторони відповідача на пропуск Банком строків позовної давності є необґрунтованими, так як стягнення неустойки заявлено в межах 12 місяців в сумі 2400,00 грн., що відповідає положенням ч.2 ст. 258 ЦК, з січня 2015 року, звернення до суду в січні 2016 року.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість по тілу кредиту та процентам за користування кредитними коштами виникла у відповідача з 04 квітня 2014 року, заборгованість по комісії з 04 вересня 2014 року. Тобто вказані вимоги заявлені Банком в межах передбаченого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: