Ухвала суду № 62882712, 21.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7948/16 Справа № 202/5295/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого Калиновського А.Б.

Суддів Повєткіна В.В., Тамакулової В.О.

При секретарі Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит плюс" на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2016 року відмовлено ТОВ "Автокредит плюс" у відкритті провадження за позовом до ТОВ "Естейт Селлінг" про стягнення заборгованості, розяснивши, що для вирішення цього спору потрібно звернутися до господарського суду.

Позовну заяву ТОВ "Автокредит плюс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто позивачу, розяснивши, що для вирішення цього спору потрібно звернутися до суду за місцем реєстрації відповідача.

В апеляційній скарзі ТОВ "Автокредит плюс" просить скасувати ухвалу суду та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-745ц15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Судом встановлено, що ТОВ "Автокредит плюс" звернулось до суду з позовною заявою до ТОВ "Естейт Селлінг", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 3. ст. 121 ЦПК України, позовна заява повертається у випадках, зокрема, коли справа не підсудна цьому суду.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 є: Донецька область, м. Маріуполь, бул. КомсомольськийАДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Вирішуючи питання, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Естейт Селлінг" та повертаючи позов ТОВ "Автокредит плюс" до ОСОБА_2, суд правильно виходив з того, що розгляд вимог до ТОВ "Естейт Селлінг" відноситься до юрисдикції господарського суду, а позовну заяву ТОВ "Автокредит плюс" до ОСОБА_2 було прийнято з порушенням правил підсудності.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що заявлені вимоги є повязаними між собою, а тому повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку предметом спору є два різних, окремих договори: договір поруки укладений між кредитором і поручителем та договір кредиту укладений між кредитором і боржником, які не передбачають так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто позивач наділений правом на звернення до суду до кожного з боржників окремо, а тому закриття провадження в частині відносин між субєктами господарювання не несе будь-яких порушень прав кредитора, у звязку з чим є цілком правомірним.

Таким чином ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства. Підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит плюс" відхилити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: