Ухвала суду № 62880989, 18.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

18 листопада 2016 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., -розглянувши заяву фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 липня 2016 року у справі № 923/1866/15 за позовом ФОП ОСОБА_4 до фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба про стягнення 96 628,86 грн,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2016 року, позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про стягнення 96 628,86 грн задоволено. Стягнуто з фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба на користь ФОП ОСОБА_4 65 762,18 грн в якості боргу, 12 653,45 грн пені, 18 213,21 грн в якості 40 % річних, судовий збір в розмірі 1 449, 43 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 5 липня 2016 року касаційну скаргу фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба задоволено. Рішення Господарського суду Херсонської області від 22 грудня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2016 року в частині стягнення з фермерського господарства «Аделаїда» відокремлена садиба на користь ФОП ОСОБА_4 65 762,18 грн курсової різниці скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. У решті судові рішення залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.

У жовтні 2016 року до Верховного Суду України надійшла заява ФОП ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 липня 2016 року у справі № 923/1866/15 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 17 грудня 2009 року у справі № 13/31, від 20 серпня 2010 року у справі № 8/1197, від 16 травня 2012 року у справі № 18/2720/11, від 25 листопада 2014 року у справі № 906/519/14, від 21 січня 2015 року у справі № 924/489/14, від 11 лютого 2015 року у справі № 921/803/14-г/18, від 29 квітня 2015 року у справі № 910/14136/14, від 26 квітня 2016 року у справі № 920/1621/15, від 16 червня 2016 року у справі № 916/4761/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Крім того, заявник послався на постанови Верховного Суду України від 4 липня 2011 року у справі № 3-62гс11, від 26 грудня 2011 року у справі № 3-141гс11, постанову Вищого господарського суду України від 31 серпня 2011 року у справі № 16/587-22/430, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року № 01-06/928/2012

Обговоривши доводи заяви та дослідивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що подана заява є необґрунтованою, її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ст. 11121 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст. ст. 11116 , 11117 , 11121 Господарського процесуального кодексу України,

у х в а л и л а :

Відмовити у допуску справи № 923/1866/15 до провадження Верховного Суду України.

Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді: І.С. Берднік А.А. Ємець