Постанова № 62880112, 17.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1185/16 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представників позивача: Крикунова О.В., Теличка С.О.,

представників відповідача: Ткаченко Н.С., Козолій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валентина ЛТД» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просив:

визнати протиправною бездіяльність Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо несвоєчасного внесення змін в інтегровану картку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" згідно поданої декларації від 31.12.2015;

скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19.02.2016 №1266/10/10-07-15-02-11 про відмову переходу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" на єдиний податок четвертої групи;

зобов'язати Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Валентина ЛТД" платником єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно установив, що позивач 19.02.2015 подав до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ДПІ:1007) звітну декларацію з поквартальною розбивкою до кінця року суми самостійно визначеного податкового зобов'язання в сумі 17 953, 32 грн., проте через технічні проблеми, а саме відсутністю позивача у реєстрі, вказану декларацію не було прийнято.

19.02.2015 позивач подав ідентичну декларацію до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (м. Васильків, код ДПІ:1030), яка була прийнята податковим органом.

Підтвердженням сплати позивачем визначеної декларацією суми податку є платіжні доручення: №304 від 30.04.2015; №664 від 29.07.2015; №667 від 30.07.2015; №1209 від 26.11.2015; №1332 від 17.12.2015.

В кінці 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що він є в реєстрі платників по Васильківському району (код ДПІ: 1007), разом з цим повідомив, що в інтегрованій картці позивача рахується борг в сумі 17 953, 32 грн.

30.12.2016 позивач подав до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ДПІ:1007) у електронному вигляді звітну декларацію по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, а також відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості.

Судом установлено, що 30.12.2015 позивач подав уточнюючу декларацію до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, (код ДПІ: 1030) в електронному вигляді, а також додатково подав таку саму уточнюючу декларацію 31.12.2016 на паперовому носії. Із вказаними деклараціями позивач подав відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості, з яких випливає відсутність таких об'єктів.

Таким чином, позивач уточнюючими деклараціями нарахував до зменшення податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 17 953, 32 грн.

У подальшому платником були подані контролюючому органові податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2016 рік від 19.02.2016 №9020697949 та №9019083014 від 17.02.2016, додаток до податкової декларації від 19.02.2016 №9020698033 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 року від 17.02.2016 №9019094944.

Розглянувши названі документи, відповідач прийняв рішення від 19.02.2016 №1266/10/10-07-15-02-11 про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи, мотивоване наявністю у позивача станом на 01.01.2016 податкового боргу.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що відмова відповідача у переході платника на єдиний податок четвертої групи є протиправною, оскільки заборгованість позивача перед Державним бюджетом України на суму 17 953, 32 грн., як підстава для прийняття такого рішення контролюючого органу, виникла саме через бездіяльність самого відповідача, яка полягала у невнесенні в інтегровану картку платника відомостей, викладених у поданих позивачем податкових деклараціях щодо зменшення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 17 953, 32 грн.

Обґрунтовуючи помилковість таких висновків суду, скаржник у поданій ним апеляційній скарзі вказує на те, що 19.02.2015 відповідачем (за кодом ДПІ 1030) було отримано від ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за № 9018921615, згідно із якою платником податків було самостійно визначено суму грошового зобов'язання з названого податку у розмірі 17953,32 грн. У подальшому, після подання позивачем уточнюючої декларації від 31.12.2015 № 1500008810 вказаний борг вважається погашеним, проте в силу положень ст. 129 ПК за позивачем після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, нараховувалася пеня, розмір якої, станом на 01.01.2016 становив 1931,95 грн. і яка залишається непогашеною.

Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких він просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 266.1.1. статті 261 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із пунктом 266.6.1. статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пункту 266.7.5. статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно із пунктом 266.9.1. статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

У силу положень пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до Наказу Міністерства Доходів і Зборів України №765 від 05 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), а саме положень пункту 13 встановлено, що занесення/перенесення, включення операцій в інформаційній системі провадяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з ведення відповідної інформації.

Згідно із пунктом 16 Порядку посадовими особами ГУ Міндоходів на підставі даних інтегрованої картки щороку станом на 01 січня здійснюється інвентаризація взаєморозрахунків за кожним платником та оформлюється акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку, відкритому на ім'я ГУ Міндоходів, обидва примірники якого направляються листом з повідомленням.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Вирішуючи спір, суд установив, що 19.02.2015 відповідачем (за кодом ДПІ 1030 - м. Васильків) було отримано від ТОВ ВКФ «Валентина ЛТД» податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за № 9018921615, згідно із якою платником податків було самостійно визначено суму грошового зобов'язання з названого податку у розмірі 17953,32 грн.

30.12.2015 позивач подав до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ДПІ:1007 - Васильківський район) - за місцем знаходження нерухомого майна, у електронному вигляді звітну декларацію з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, а також відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості. При цьому матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем визначеної декларацією суми податку згідно із платіжними дорученнями: №304 від 30.04.2015; №664 від 29.07.2015; №667 від 30.07.2015; №1209 від 26.11.2015; №1332 від 17.12.2015.

Таким чином, за податковою декларацією, поданою до контролюючого органу за кодом ДПІ 1007 (Васильківський район), позивачем у повному обсязі сплачено визначену суму податку. Вказані обставини визнано відповідачем у його апеляційній скарзі.

Поряд із цим 30.12.2015 позивач подав уточнюючу декларацію до ДПІ за кодом ДПІ 1030 (м. Васильків) в електронному вигляді, а також 31.12.2015 - таку саму уточнюючу декларацію на паперовому носії. Із вказаними деклараціями позивач подав відомості про наявні об'єкти житлової нерухомості, з яких випливає відсутність таких об'єктів у місті.

Таким чином, позивач уточнюючими деклараціями нарахував до зменшення податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 17 953, 32 грн. за декларацією, поданою до контролюючого органу за кодом ДПІ 1030 - м. Васильків.

Враховуючи те, що при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання, то днем погашення позивачем самостійно визначеної ним суми податку у розмірі 17953,32 грн. згідно із декларацією від 19.02.2015 за № 9018921615, поданої до ДПІ за кодом ДПІ 1030 (м. Васильків) є 30.12.2015.

Отже, суд правильно встановив, що станом на 01.01.2016 основна сума боргу позивачем була погашена на підставі поданої ним уточнюючої декларації.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивачем не вчинялося дій з погашення визначеного ним грошового зобов'язання за декларацією від 19.02.2015 № 9018921615, поданою до ДПІ за кодом ДПІ 1030 (м. Васильків), а нарахування податкового зобов'язання до зменшення відбулося 30.12.2015 на підставі уточнюючих декларацій, то, як свідчить наявна у матеріалах справи картка платника, за ним після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання почала обліковуватися пеня.

Оскільки, як встановлено під час апеляційного розгляду, станом на момент прийняття відповідачем спірного рішення від 19.02.2016 №1266/10/10-07-15-02-11 про відмову переходу платника на єдиний податок четвертої групи, сума пені позивачем сплачена не була, то у контролюючого органу були наявні передбачені пунктом 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України підстави для прийняття такого рішення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валентина ЛТД» є помилковим.

Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валентина ЛТД» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валентина ЛТД» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.