Ухвала суду № 62879937, 17.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/8343/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Чередніченко Н.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити таку пенсію.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане судове рішення позивачем подано апеляційну скаргу.

Скаржник, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що 4 березня 2015 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом від 30.04.2015 № 7123/11 відповідач повідомив позивача про відсутність для цього підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є правомірною, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності у нього достатнього спеціального стажу для призначення такої пенсії.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом цього ж положення працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно зі ст. 62 вказаного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 (а.с. 11-13), він працював машиністом холодильних установок компресорної дільниці з 27.03.1980 по 03.05.1993 в оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті Печерського району м. Києва, а 03.05.1993 був переведений до Печерського державного комунального підприємства "Овочі", де пропрацював до 26.09.1994 на тій же посаді.

Також на підтвердження обставин роботи зі шкідливими умовами правці позивачем надано: копію особової картки ОСОБА_3 (а.с. 22), копію архівної довідки про підтвердження трудового стажу за період з 27.03.1980 по 26.09.1994 (а.с. 23-24), копію архівної довідки про нарахування заробітної плати за 1987-1991 роки (а.с. 25).

Відповідно до чинних на період роботи позивача Списків виробництв, робіт, професій, посаді показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, затверджених відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, професія машиніста холодильних установок, що здійснює обслуговування аміачно-холодильних установок (код 23200000-14341), віднесена до Списку № 2.

Порядок застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі за текстом - Порядок №383).

Відповідно до п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до п. 4.5 Порядку № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі за текстом - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничою середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

У свою чергу, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року №21-183а13, 25 листопада 2014 року №21-519а14, 17 березня 2015 року №21-585а14, від 2 червня 2015 року №21-572а14 та від 17 листопада 2015 року у справі №2-а/679/187/2014.

За правилами ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, висновок Верховного Суду України, наведений у зазначених постановах, є обов'язковим для пенсійного органу, як суб'єкта владних повноважень, який застосовує у своїй діяльності положення зазначених нормативно-правових актів актів.

Під час вирішення спору судом першої інстанції правильно установлено відсутність документального підтвердження зайнятості позивача за відповідною професією за результатами атестації умов праці.

Згідно із листом Печерської в місті Києві районної державної адміністрації від 26.12.2014 № 11-13/581 (а.с. 21) серед переданих на зберігання в архівний відділ документів Печерського торгівельно-заготівельного державного комунального підприємства «Овочі» не виявлено відомостей про проведення атестації робочих місць.

Поряд із цим, колегією суддів встановлено, що період роботи позивача машиністом холодильних установок до 21 серпня 1992 року, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації, становить менше ніж 12 років та 6 місяців.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин позивач не набув права на пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість відмови управління ПФУ у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є правильним, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Стосовно доводів відповідача про необхідність залишення позову без розгляду згідно зі ст. 100 КАС у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів враховує, що наразі предметом спору є дії відповідача щодо не призначення позивачеві пільгової пенсії.

Не вчинення суб'єктом владних повноважень дій, які він зобов'язаний був і міг вчинити (у разі встановлення таких обставин), за своєю суттю є бездіяльністю такого суб'єкта, його триваючою пасивною поведінкою, яка не має чітко окреслених часових меж. Саме явище бездіяльності є триваючим. Іншими словами, порушення, на думку позивача, прав про захист яких він просить, відбувалось і на момент звернення до суду з цим позовом.

Наразі апеляційним судом враховано висновок колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, наведений у постанові від 24 листопада 2015 року.

Крім того, з матеріалів вбачається, що позивач 16.07.2015, тобто у межах строку, визначеного ст. 99 КАС звертався до суду з адміністративним позовом до УПФ у Голосіївському районі м. Києва, проте ухвалою Голосіївського районного суду від 10.12.2015 його позов залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою у судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що залишення позову без розгляду не позбавляє особу права повторно звернутися до суду після усунення підстав, з яких було прийняте таке рішення, а також те, що наразі позов подано у межах шестимісячного строку передбаченого КАС для звернення до суду, судова колегія не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, позивачем не доведено підстав для його скасування.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 21 листопада 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.