Постанова № 62879909, 15.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/8351/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Пічкур С.Д.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції Чернігівської області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції Чернігівської області про визнання дій незаконними, скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції Чернігівської області (далі - відповідач) про визнання закінчення відповідачем виконавчого провадження без виконання рішення судів України в повному обсязі, незаконними; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 22.03.2016 року № ВП 45132342 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця від 22.03.2016 року було закінчено виконавче провадження № ВП 45132342, на підставі п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно змісту вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження встановлено, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні законні підстави для закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Статтею 76 цього ж Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Частиною 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною першою статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Частиною ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено право державного виконавця зупинити виконавче провадження, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Згідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Зазначені правові норми узгоджуються з приписами пункту 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Аналіз вказаних норм права дає підстави прийти до висновку, що при виконанні рішень суду зобов'язального характеру у разі невиконання боржником такого рішення державний виконавець повинен: а) застосувати до боржника штрафні санкції у розмірах, визначених ст. 89 цього Закону (вперше та повторно); б) внести подання до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності згідно ст. 382 Кримінального кодексу України; в) звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

І тільки після вчинення усіх вищезазначених заходів державний виконавець має право винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебував виконавчий лист №2-а/2506/18/12, виданий 17.09.2014 Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м.Чернігові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року з урахуванням вже виплачених сум.

Листом від 23.10.2014 управління Пенсійного фонду України у м.Чернігові повідомило про те, що на виконання постанови здійснено нарахування 3667,62 грн., яка включена в додаткові списки та буде виплачена при умові фінансування коштів з державного бюджету України для виплати за рішеннями судів.

Державним виконавцем було направлено до суду подання про зміну способу та порядку виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.11.2014 у задоволенні подання відмовлено.

18.03.2015 за невиконання рішення суду без поважних причин на управління Пенсійного фонду України у м.Чернігові, державним виконавцем відповідно до ст.ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф в сумі 680 грн.

30.03.2015 за невиконання рішення суду повторно на управління Пенсійного фонду України у м.Чернігові державним виконавцем відповідно до ст.ст. 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" накладено штраф в сумі 1360 грн.

30.03.2015 до Чернігівського міського відділу міліції УМВС України в Чернігівській області державним виконавцем направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України посадових осіб управління Пенсійного фонду України у м.Чернігові.

22.03.2016 старшим державним виконавцем відділу Постиляковою М.Б. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а/2506/18/12.

Підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що виконати рішення неможливо без участі боржника.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що державним виконавцем були вчинені всі дії, передбачені ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується матеріалами справи, а тому подальше перебування виконавчого листа на виконанні у державного виконавця не призвело б до виконання судового рішення, оскільки всі визначені законом заходи ним вже було вчинено, а на виконання будь-яких інших заходів він не уповноважений.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, з метою реалізації п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до зазначеного Порядку виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до 01.01.2013, подаються до органів державної виконавчої служби для здійснення їх обліку, інвентаризації та подальшої передачі органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач в результаті закінчення виконавчого провадження для подальшого виконання рішення суду не позбавлений права повторно пред'явити до управління Державної виконавчої служби відповідні документи, передбачені вищевказаним Порядком.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні, що не було встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування

Керуючись ст.ст.41, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції Чернігівської області задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції Чернігівської області про визнання дій незаконними, скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 21.11.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.