Ухвала суду № 62879772, 15.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1425/16 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Дитячої поліклініки № 2 Чернігівської міської ради, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Дитячої поліклініки № 2 Чернігівської міської ради, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про стягнення грошових коштів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, з 15.02.2016 по 11.05.2016 посадовими особами ДФІ в Чернігівській області, відповідно до пункту 2.5 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на I квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 12.02.2016 № 46 та від 28.04.2016 № 183, проведено ревізію використання коштів, виділених з Державного бюджету України на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради за період з 01.01.2014 по 01.02.2016, результати якої відображено у акті ревізії від 11.05.2016 № 04-21/06.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході здійснення вищевказаного контрольного заходу ДФІ в Чернігівській області з 31.03.2016 по 01.04.2016 проведено зустрічну звірку, з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, у Дитячій поліклініці № 2 Чернігівської міської ради за період з 01.01.2014 по 01.02.2016.

За результатами зустрічної звірки ДФІ в Чернігівській області складено довідку від 01.04.2016 № 04-21/24 (а.с.19-21), відповідно до якої встановлено порушення відповідачем вимог пункту 4 Розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 щодо здійснення обчислення середньоденного заробітку мобілізованого працівника з урахуванням заробітної плати за сумісництвом. Так, мобілізований працівник ОСОБА_2 працював на дату призову на службу за основним місцем роботи (повна зайнятість) на посаді інженера-програміста інформаційно-аналітичного відділу та за сумісництвом (0,5 посади) на посаді інженера-електроніка інформаційно-аналітичного відділу (наказ головного лікаря Дитячої поліклініки № 2 Чернігівської міської ради від 24.03.2014 № 53-к «По особовому складу») (а.с.54-55). Однак, за зазначеними посадами законодавством не передбачено включення заробітної плати за час роботи за сумісництвом до розрахунку середнього заробітку, а отже витрати, понесені Дитячою поліклінікою № 2 Чернігівської міської ради, при нарахуванні та виплаті середнього заробітку мобілізованому працівнику ОСОБА_2, нараховані та виплачені за посадою внутрішнього сумісництва, не є предметом компенсацій, межі виплати яких визначені постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом». Вищевказані дії призвели до отримання Дитячою поліклінікою № 2 Чернігівської міської ради надлишкових коштів з Державного бюджету України на компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на загальну суму 6577,80 грн.

03.06.2016 ДФІ в Чернігівській області винесено вимогу «Щодо усунення порушень законодавства» № 25-04-18-14/3680, яку, у свою чергу, направлено на виконання на адресу начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради зі строком зворотнього інформування до 04.07.2016 (а.с.26-27).

Оскільки, кошти у сумі 6577,80 грн. до Державного бюджету України відповідачем повернуті не були, ДФІ в Чернігівській області звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу здійснення ДФІ в Чернігівській області державного фінансового контролю з використання бюджетних коштів, а відтак врегульовані Законом України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XI), а також Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення № 499/2011), Кодексом законів про працю України, Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року (далі - Порядок № 105).

Так, у відповідності до статті 2 Закону № 2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з Положенням № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю, порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення № 499/2011).

Відповідно до пункту 6 Положення № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Також, Положенням № 499/2011, установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються чи перевіряються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем, за результатами проведення зустрічної звірки у Дитячій поліклініці № 2 Чернігівської міської ради, виявлено порушення відповідачем вимог пункту 4 Розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 щодо здійснення обчислення середньоденного заробітку мобілізованого працівника з урахуванням заробітної плати за сумісництвом, що призвело до отримання Дитячою поліклінікою № 2 Чернігівської міської ради надлишкових коштів з Державного бюджету України на компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на загальну суму 6577,80 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може погоджується з вищевказаними висновками Державної фінансової інспекції в Чернігівській області, з огляду на наступне.

Так, встановлено, що ОСОБА_2, на дату призову на службу, працював у Дитячій поліклініці № 2 Чернігівської міської ради за основним місцем роботи (повна зайнятість) на посаді інженера-програміста інформаційно-аналітичного відділу та за сумісництвом (0,5 посади) на посаді інженера-електроніка інформаційно-аналітичного відділу (наказ головного лікаря Дитячої поліклініки № 2 Чернігівської міської ради від 24.03.2014 № 53-к «По особовому складу»).

У свою чергу, Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, частиною 3 якої передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» (далі - бюджетні кошти) визначений Порядком № 105.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 105, обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

У свою чергу, пунктом 4 Розділу III Порядку № 100, порушення якого стало підставою для винесення позивачем обов'язкової до виконання вимоги, передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема, заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством).

У свою чергу, ні частина 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, ні Порядок № 105 не містять жодних обмежень щодо виплати середньої заробітної плати працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які працюють на підприємствах за сумісництвом.

Аналіз вказаного в сукупності дає підстави дійти висновку, що за громадянами України, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період зберігається середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, і компенсується із бюджету, з урахування частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, у відповідності до Порядку № 105, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Аналогічна позиція була висловлена Міністерством соціальної політики України у своїх роз'ясненнях від 13.05.2016 № 556/13/84-16 та від 17.05.2016 № 563/13/84-16, наявних у матеріалах справи (а.с.39,40).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з Дитячої поліклініки № 2 Чернігівської міської ради до Державного бюджету України грошових коштів у сумі 6577,80 грн. та відсутня підстава для задоволення позовних вимог Державної фінансової інспекції в Чернігівській області.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.