Ухвала суду № 62879760, 16.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 706/948/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Орендарчук М.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі наданої довідки та зобов'язати відповідача провести зазначений перерахунок починаючи з 01.01.2016 без обмеження граничного розміру пенсії.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 з 05.11.2001 перебуває на обліку в Уманському об'єднаному УПФУ Черкаської області як отримувач пенсії, призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Пенсія позивачу була призначена за вислугу років в розмірі 90% заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Станом на момент виходу на пенсію (05.11.2001) стаж роботи позивача в органах прокуратури складав 25 років 2 місяці та 20 днів.

24.05.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії у розмірі 90% від заробітної плати у розмірі, вказаному в довідці Прокуратури Черкаської області від 11.05.2016 № 18/95 вих. 16, яка містить відомості про заробітну плату станом на 01.12.2015, на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на момент призначення йому пенсії, без обмеження її граничного розміру.

08.06.2016 відповідач листом № 4801/05 повідомив позивача про відмову в задоволенні його вимог у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку пенсії працівників прокуратури, відсутній механізм здійснення такого перерахунку, а також з тих підстав, що з 01.06.2015 на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 № 213 пенсії, призначені в порядку Закону України «Про прокуратуру», не перераховуються.

Не погоджуючись з відповідними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивача має здійснюватися за редакцією ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка була чинною на момент призначення йому пенсії, а тому у позивача наявне право на перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру, у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працівника прокуратури.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 1789-ХІІ), Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі по тексту - Закон № 3668-VI).

Згідно із ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1, 12, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було регламентовано його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

При цьому, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що якщо пенсіонер набуває право на підвищення його пенсії за минулий час, то граничним періодом перерахунку і виплати відповідної різниці пенсії є 12 місяців, які слід рахувати з дня його звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, тобто у даному випадку з 24.05.2016.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01 березня 2016 року та від 25 травня 2016 року у справах №№ 161/20170/14-а, 164/1904/14-ц.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії в розмірі та порядку, визначеному в ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на момент призначення йому пенсії, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015, зокрема скасовані норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, призначались, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційної інстанції, оскільки зазначена правова норма підлягає застосуванню лише щодо призначення нових пенсій.

Крім того, перерахування пенсії позивача у розмірі 90% заробітної плати має здійснюватись без обмеження максимальним розміром, оскільки, як відзначалось вище, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що станом на момент призначення позивачу пенсії, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» діяла в редакції, чинній до вступу в силу Закону від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким були внесені зміни, зокрема до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку обчислення пенсії.

Відповідно до правової позиції, яка зазначена в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 КСУ наголошено на тому, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на перерахунок пенсії відповідно до правових положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження максимальним розміром, а тому відмова пенсійного органу в здійсненні зазначеного перерахунку, є протиправною та порушує законні права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Уманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 207 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги пенсійним органом не було сплачено судовий збір, який становив 606,32 грн. Між тим, останнім заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 вищезазначене клопотання задоволено, відстрочено сплату судового збору в розмірі 606,32 грн. до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги Уманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області підлягає стягненню під час постановлення рішення, оскільки його повернення не передбачено правовими положеннями ст. 94 КАС України в разі задоволення апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 08 серпня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір на суму 606,32 грн. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.