Ухвала суду № 62879751, 15.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2064/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 07.06.2016 року № 0000982200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 445 091,25 грн., в тому числі за основним платежем - 173 922,60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 271 168,65 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 26.01.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами складено Акт перевірки від 26 січня 2016 № 7/10-36-22-01-13/25585987, яким встановлено порушення позивачем п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 915372 грн.

На підставі перевірки відповідачем 11 лютого 2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 373 058,00 грн., в тому числі за основним платежем - 915 372,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 457 686,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 18.05.2016 № 10773/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 11.02.2016 було скасовано в частині, наслідком чого стало його відкликання та прийняття нового податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 № 0000982200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 366 128,00 грн., в тому числі за основним платежем - 910 752,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 455 376,00 грн.

Вважаючи, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині донарахування основного платежу з ПДВ в розмірі 173 922,60 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 271 168,65 грн., а разом - 445 091,25 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіркою встановлено, що, згідно банківської виписки від 05.07.2013 року позивачем було перераховано ТОВ «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» оплату за товар на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., що підтверджується податковою накладною від 05.07.2013 № 13.

Згідно банківської виписки від 07.08.2013 року, ТОВ «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» повернуло позивачу попередню оплату за товар на загальну суму 8 323,84 грн. в т.ч. ПДВ 1 387,31 грн., проте позивач, після повернення йому попередньої оплати, не зменшив суму податкового кредиту з податку на додану вартість, чим порушив положення п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України.

Факт повернення такої оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пп. 192.1.1. п. 192.1. ст. 192 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних відносин, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 192.3. ст. 192 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, що діяв на час спірних відносин, затверджені форми податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та порядок їх заповнення.

За змістом пунктів 18-22 вказаного порядку: у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, відповідно до статті 192 розділу V Кодексу, постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних. Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Відповідно до встановленої форми розрахунку коригування покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме - зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та засвідчити підписом.

Отже, підставою для здійснення коригування податкового кредиту з ПДВ є складений постачальником та підписаний отримувачем оригінал відповідного розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Як роз'яснило Міністерство доходів і зборів України у листі від 26.09.2013 р. № 11981/6/99-99-19-04-02-15, при здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача повинні бути відкориговані одночасно в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання та підписання отримувачем розрахунку.

Однак, позивач зазначає, що він такого розрахунку від ТОВ «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» не отримував та не підписував, а тому не мав належним чином оформленого документу для коригування податкового кредиту, відображення зазначених коригувань в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та у складі податкової декларації за серпень 2013 року.

Частиною 1 статті 11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів, які спростовували б вищевказане твердження позивача, не довів, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в результаті повернення позивачу 07.08.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АРСТИЛЬ УКРАЇНА» попередньої оплати у розмірі 8 323,84 грн. в т.ч. ПДВ 1 387,31 грн. суд вважає протиправним.

Також перевіркою встановлено, що позивач невірно відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних та, відповідно, у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість по вантажно-митних деклараціях, зокрема № 411734, з операцій із ввезення на митну територію України товарів, придбаних у Sir Safety Company SRL, в розмірі ПДВ 172535,29 грн. Даний висновок обґрунтовується тим, що наведена вантажно-митна декларація була оформлена 04 серпня 2014 року, а тому, право на віднесення сум сплаченого під час розмитнення податку до податкового кредиту у позивача виникло у серпні 2014 року, в той же час він таку суму ПДВ включив до складу податкового кредиту у липні 2014 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги у цій частині, позивач звертає увагу на те, що відповідачем при перевірці правильності сформованого товариством податкового кредиту за вказаною операцією з імпорту товару не була взята до уваги оформлена 31.07.2014 року попередня митна декларація № 1801/125130013/2014/437595, відомості про яку наведені у графі 40 "Загальна декларацiя/попереднiй документ" спірної ВМД № 125130013/2014/411734 та яка, разом із платіжним дорученням від 31.07.2014 № 10666 про перерахування на рахунок Київської митниці Міндоходів, відкритий в ГУДК України у м. Києві, плати за митне оформлення в розмірі 256 000,00 грн., засвідчує факт сплати податку при розмитненні товару саме 31.07.2014 року, що надає позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ вже у липні 2014 року.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом (пункт 190.1 статті 190 ПК України).

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, згідно з яким датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У частині першій статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Статтею 259 МК України, передбачено, що попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх митному органу за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, приймається митним органом, яким оформлена така попередня митна декларація, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина п'ята).

Відповідно до ч. 14 ст. 259 МК України, попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п'ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Отже, у разі випуску товарів у вільний обіг за попередньою митною декларацією, вона є законодавчо прирівняною до митної декларації, заповненою у звичайному порядку, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару.

У такому випадку попередня декларація (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту) є документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту в порядку пункту 201.12 статті 201 ПК України.

Таким чином, норми статті 198 ПК України, без обмеження типу декларацій чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, а саме - момент (дату) сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями. Саме таку позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.07.2015 № К/800/25784/13.

Крім того, пунктом 56.21 статті 56 ПК України, передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на перерахування 31.07.2014 платіжним дорученням № 10666 відповідної плати за митне оформлення, надана позивачем попередня митна декларація від 31.07.2014 № 1801/125130013/2014/437595 підтверджує факт сплати (нарахування) ПДВ саме 31.07.2014 та, у розумінні закону є митною декларацією, що засвідчує момент виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому висновок податкового органу про передчасність формування позивачем податкового кредиту з операції із ввезення на митну територію України товарів, придбаних у Sir Safety Company SRL, в розмірі 172535,29 грн. у липні 2014 року замість серпня 2014 року не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Також предметом розгляду даної справи є обставини, пов'язані із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із самостійним визначенням контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як слідує з податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 № 0000982200 та доданого до нього розрахунку штрафних санкцій, до позивача застосований штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Натомість позивач вказує на відсутність повторності у визначенні контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом 1095 днів, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000112204, прийняте Ірпінською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області 11 лютого 2014 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 298 282,50 грн., в тому числі за основним платежем - 238 626,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 59 656,50 грн. судовими рішеннями визнано протиправним та скасовано.

Судом першої інтсанції встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі № 810/1862/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р., що є остаточним рішенням у даній справі, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.10.2014 року, вказане податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 287 679,53 грн., в тому числі за основним платежем - 230 143,63 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 57 535,90 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/290/16 від 18.02.2016 року, яка, згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрала законної сили 25.04.2016, у зв'язку із поверненням заявнику апеляційної скарги ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2016, це ж податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10602,97 грн., у тому числі за основним платежем - 8482,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 2120,60 грн., тобто в решті донарахувань.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 07.06.2016 року № 0000982200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 445 091,25 грн., в тому числі за основним платежем - 173 922,60 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 271 168,65 грн. винесено Головним управлінням ДФС у Київській області з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.