Ухвала суду № 62879641, 17.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року

справа № 808/8211/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Іванова С.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Юнімед» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі №808/8211/15 за позовом приватного підприємства «Юнімед» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги і зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Юнімед» (далі – ПП «Юнімед») 29 вересня 2015 року звернулось до суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 1018-25 від 01.12.2014 року, якою ПП «Юнімед» визначено сума податкового боргу у розмірі 155934,33 грн.;

- зобов'язати Запорізьку ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області списати податковий борг з податку на прибуток у розмірі 155934,33 грн. та вчинити дії по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 06.12.2012 за № 13347876 про податкову заставу майна ПП «Юнімед».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ПП «Юнімед» не має заборгованості зі сплати податків, в тому числі зі сплати податку на прибуток, оскільки заборгованість є погашеною згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 року про затвердження мирової угоди у справі № 908/1214/13 про банкрутство ПП «Юнімед». Вважає, що податковий борг фактично виник 24.09.2012 року, а отже на дату звернення до суду з цим позовом минув строк для стягнення податкового боргу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що на момент відкриття справи про банкрутство ПП «Юнімед», яка була порушена 23.04.2013 року сума податкової заборгованості не була узгодженою, а тому формально податкового боргу не існувало. Виникнення цього боргу вважається з моменту узгодження та несплати такого зобов'язання, а саме з 14.10.2014 року. Податковий борг, що виник після порушення провадження про банкрутства є поточними вимогами кредитора, що мало місце у спірних відносинах, а із ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що мораторій на поточні вимоги кредитора не розповсюджується тому фахівцями ДПІ була нарахована пеня за заниження податкового зобов'язання згідно з вимогами п 1.3.129 ст. 129 ПКУ.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що формуванню оскаржуваної податкової вимоги протиправно не передувало прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені в розмірі 32743,14 грн. Крім того нарахування пеня могло розпочатися не раніше 14.10.2014 року, а податкова застава застосована передчасно .

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на нєї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Юнімед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, на підставі якої було складено акт №195/22-1109-30546038 від 15.08.2012 року.

За результатами акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2014 року № 000175224, яким визначена сума до сплати у розмірі 124057 грн.

Платник податків мав переплату у розмірі 865,81 грн.

Відповідно до п. 87.1 статті 87 Податкового кодексу України погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, переплату з податку на прибуток відповідача у розмірі 865,81 грн. зараховано в погашення податкового боргу відповідача.

У відповідності до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України позивачу після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховована пеня у розмірі 32743,14 грн.

Отже, податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств складає 159934,33 грн., який не погашений позивачем.

Податкова вимога від 01.12.2014 року № 1018-25 була сформована на підставі податкового боргу платника податку, який виник після узгодження оспорюваної суми за податковим повідомленням-рішенням № 000175224 у день набрання законної сили рішення по справі №0870/12576/12 від 14.10.2014 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги ПП «Юнімед» без задоволення (а.с.71).

Правомірність та обґрунтованість податкової вимоги від 01.12.2014 року № 1018-25 та зобов’язання відповідача списати податковий борг визначеній цією вимогою з вчиненням дій по виключенню з реєстру обтяжень майна позивача відповідно до акта опису майна №128 від 30.11.2012 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

За змістом пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 39 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.п. 59.3. 59.4. ПКУ податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога від 01.12.2014 року № 1018-25 була сформована на підставі податкового боргу платника податку, який виник після узгодження оспорюваної суми за податковим повідомленням-рішенням № 000175224 у день набрання законної сили рішення у справі № 0870/12576/12 від 14.10.2014 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги ПП «Юнімед» без задоволення (а.с.37).

Разом з цим, як встановлено судом, ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2013 року було порушене провадження по справі № 908/1214/13 року про банкрутство щодо боржника ПП «Юнімед» (а.с.33-36).

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст ч.4 ст.23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.

Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тобто, відповідач не заявляв свої вимоги у справі про банкрутство ПП «Юнімед» через те, що в період терміну для заявлення вимог, податковий борг був не узгоджений, а тому формально не існував. Виникнення такого боргу вважається з моменту узгодження та несплати такого зобов'язання, а саме з 14.10.2014 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із ст. 19 зазначеного Закону встановлена заборона нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію.

Так - як дія мораторію на задоволення вимог кредиторів розповсюджується на вже існуючі, узгоджені суми грошових зобов'язань, до них не слід відносити грошові зобов'язання, які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Дії податкового органу із нарахування санкцій, застосуванню заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, є правомірними та такими, що відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року (справа №21-348а11).

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів в тому числі і пені в сумі 32743,14 грн. у позивача настав після 23 квітня 2013 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується, а отже підстав для скасування податкової вимоги в межах розгляду цієї справи не має та як наслідок не підлягають і задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача списати податковий борг з податку на прибуток у розмірі визначеному в оскаржуваній вимозі.

Щодо доводів позивача викладених в апеляційній скарзі про протиправне формування відповідачем оскаржуваної податкової вимоги, оскільки цьому не передувало прийняття податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені в розмірі 32743,14 грн. Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначите, що Податковим кодексом України не передбачено окремого прийняття податкового повідомлення-рішення щодо пені нарахованої після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області вчинити дії по виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 06.12.2012 року за № 13347876 про податкову заставу майна ПП «Юнімед» та доводів апеляційної скарги про передчасність податкової застави суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, в установлений законом строк, грошове зобов'язання визначене в податковій вимозі підприємством сплачено не було.

Відповідно до п. 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Так, на виконання вказаних приписів, 30.11.2012 року відповідачем складено акт опису майна ПП «Юнімед» №128. При цьому рішення відповідача про опис майна у податкову заставу не протиправним не визнавалося.

Зважаючи на той факт, що податковий борг до теперішнього часу обліковується за позивачем та є несплаченим у повному обсязі, підстав для припинення податкової застави чи скасування рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Юнімед» - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі №808/8211/15 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 18 листопада 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: С.М. Іванов