Ухвала суду № 62879602, 26.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2016 року

справа № 808/1691/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року по справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

в с т а н о в и в:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 1 447 132,85грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позов.

Представник позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до приписів ч.4 ст.196 КАС України не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В свою чергу, частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, року сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати невідповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється відповідно до Закону, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У відповідності до п.4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008 року “Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів” при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Письмовими доказами у справі підтверджується, що відповідачем у 2015 році вживалися всі можливі і залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів.

Головою Правління ПАТ «Запоріжгаз» 02.01.2013 року видано наказ №04-од «Про організацію роботи щодо працевлаштування інвалідів», яким затверджено перелік професій та посад, на яких може використовуватися праця інвалідів на підприємстві; зобов’язано фахівця із зв’язків з громадськістю розміщувати оголошення в засобах масової інформації щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів; зобов’язано начальника відділу кадрів та інспекторів з кадрів УГГ щомісячно інформувати службу зайнятості про вакантні робочі місця, на яких можливе працевлаштування інвалідів; при зверненні інвалідів розглядати всі можливі варіанти для їх працевлаштування; працевлаштування інвалідів проводити з урахуванням висновків медичної установи щодо можливості роботи конкретного інваліда за вказаною професією/посадою; зобов’язано начальників всіх структурних підрозділів створити на робочих місцях для інвалідів умови, сприятливі для організації роботи цієї категорії працівників (а.с.122-123).

Так, на виконання вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем подано до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою 10-ПІ (а.с.36). У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складає 1947 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу встановленого, ч.1 ст.19 Закону, на підприємстві відповідача повинна складати - 78 особи, середньооблікова кількість інвалідів, працюючих у роботодавця, склала 44 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

На підставі наданого відповідачем звіту за 2015 рік, позивачем здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого окрім визначення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 412 388,22 грн., на вказану суму нарахована пеня у розмірі 34 744,63 грн.

На виконання вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем протягом 2015 року щомісяця подавались до Запорізького міського центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями за формою 3-ПН, що підтверджується копіями, наявними в матеріалах справи, звітів форми 3-ПН (а.с.43-120).

Також ПАТ «Запоріжгаз» з власної ініціативи надавав оголошення у друкованому виданні газета «МИГ» № 38 від 17.09.2015 року, в якому запрошував для працевлаштування інвалідів (а.с.14).

Протягом 2015 року центрами зайнятості населення інваліди для працевлаштування до ПАТ «Запоріжгаз» не направлялися. Самостійно інваліди для працевлаштування до відповідача не зверталися, безпідставних відмов у працевлаштуванні інвалідам надано не було, протилежного позивачем не доведено.

Вирішуючи даний спір колегією суддів також враховано позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 02.02.2010 року по справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874), зокрема, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

Таким чином, колегія суддів, на підставі вищенаведеного, доходить висновку, що у позивача відсутні підстави для накладення адміністративно-господарських санкцій та пені на відповідача за умов дотримання ним приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року по справі - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай