Постанова № 62879515, 02.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/7894/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Дещенко О.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від позивача-2: Дещенко О.М. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р.

у справі № 910/7894/16 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

позивач-2 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

про розірвання договору, виселення та стягнення 224 333,70 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" про розірвання договору, виселення та стягнення 224 333,70 грн., з яких заборгованість у розмірі 205 957,33 грн., 2121,21 грн. інфляційні втрати, 2172,11 грн. 3% річних, 14 083,05 грн. пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/7894/16 позовні вимоги задоволені. Розірвано договір оренди нерухомого майна № 1689 від 02.08.2010р. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" із займаного нежилого приміщення, загальною площею 421,50 кв.м. (в т.ч. підвал 84,00 кв. м. та 337,50 кв.м. на першому поверсі), яке знаходиться у будинку № 28 на вул. Березняківській у місті Києві. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" передати нежиле приміщення площею 421,50 кв.м. (в т.ч. підвал 84,00 кв.м. та 337,50 кв.м. на першому поверсі), яке знаходиться у будинку № 28 на вул. Березняківській у місті Києві його Балансоутримувачу - Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва заборгованість у розмірі 205 957,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 2121,21 грн., 3% річних у розмірі 2172,11 грн., пеню в розмірі 14 083,05 грн., судовий збір в розмірі 6121,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції судового акту , який не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також прийнятий при неповному з`ясуванні обставин справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на важкий фінансовий стан боржника та неможливість забезпечити у судовому засіданні фахівця в галузі господарського права і тому необґрунтовано та передчасно розглянув справу, відмовившись задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи та продовжити строк її розгляду. Отже, на думку апелянта, судом першої інстанції було порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також принцип змагальності судового процесу.

Апелянт наголошував на тому, що він був позбавлений можливості відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, оскільки не погоджувався з розрахунками ціни позову.

Скаржник також вказував, що господарським судом залишено без уваги питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій в силу статті 233 ГК України.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 07.09.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.09.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" відкладено на 02.11.2016р.

02.11.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю його представника в іншому судовому засіданні.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 02.11.2016р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, судовою колегією відмовляє у її задоволенні, вважаючи, що неявка представника апелянта не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, тим більше, що свою правову позицію та доводи щодо обставин справи та прийнятого судом першої інстанції рішення апелянт детально виклав у своїй скарзі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 02.08.2010р. між Комунальним підприємством "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у місті Києві ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1689.

Орендодавець на підставі Рішення № 129 від 25.06.2007р. та виданого у встановленому порядку Розпорядження № 268-Р від 01.06.2010р. Дніпровської районної у місті Києві ради передав в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майно, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою м. Київ. вул. Березняківська буд. 28.

Згідно п. 2.1, 2.3 договору об'єктом оренди є: нерухоме майно (будівля, споруда), загальною площею 421,50 кв.м., в т.ч підвал 84,00 кв.м. та 337,50 кв.м. на першому поверсі, а також устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1). Згідно з п. 1.2 договору майно передається Орендареві в оренду з цільовим призначенням для розміщення складу (84,00 кв.м.) та кондитерського цеху (337,50 кв.м.). Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва та знаходиться на балансі Дніпровської районної у м. Києві ради та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва па утриманні, експлуатаційному обслуговуванні житлового та нежитлового фонду і прибудинкових територій Дніпровського району м. Києва (Балансоутримувач).

Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 236 від 30.05.2012р. Комунальне підприємство "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради" припинено шляхом приєднання до Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва".

Рішенням Київської міської ради VIII сесії VI скликання № 34/6250 від 22.09.2011р. закріплено, що орендодавцями майна територіальної громади міста Києва уповноважені виступати районні в місті Києві державні адміністрації, щодо майна, яке передане їм в управління (п. 2.2 Рішення).

Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 340 від 06.08.2012р. балансоутримувачі майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, визначені правонаступниками прав та обов'язків комунального підприємства за договорами оренди нерухомого майна.

На підставі п. 2.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.2011р. п. 4 з розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 236 від 30.05.2012р. "Про організаційно-правові заходи з припинення Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради" Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація прийняла на себе права та обов'язки Орендодавця і стала стороною за договором оренди нерухомого майна № 1689 від 02.08.2010р. укладеним між КП "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський та ТОВ "РОСИЧІ".

На виконання вищезазначених Рішень Київради та Розпорядження Дніпровської адміністрації, між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" (Орендар), Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (Балансоутримувач) було укладено Додаткову угоду № 1689-пр від 09.04.2013р. до договору оренди № 1689 від 02.08.2010р.

Згідно пункту 2 додаткової угоди сторони погодились викласти пункт 2.3. договору оренди в наступній редакції: "об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва".

Зі змісту пункту 3 додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна внесено зміни в розділ 4 "Орендна плата та порядок розрахунків".

Так, пунктами 4.1., 4.2.,4.3., 4.4. додаткової угоди до договору оренди передбачено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної в місті Києві ради № 221 від 27.03.2008р., № 338 від 12.03.2009р. та № 412 від 22.12.2009р.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Згідно до п. 4.5., 4.6. додаткової угоди до договору оренди закріплено, що орендна плата та заборгованість з орендної плати, що виникла зо договором, сплачується Орендарем на рахунок Балансоутримувача.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, у разі порушення строків внесення орендної плати.

Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діяла у період, за який нараховувалася орендна плата з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний день прострочення платежу.

Зі змісту пункту 4.7 додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна вбачається, що несплата Орендарем (Відповідачем) орендної плати протягом двох і більше місяців є підставою для дострокового розірвання договору орендодавцем в односторонньому порядку. В цьому випадку орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди балансоутримувачу протягом 3-х днів з дня розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем-2 надані сплати відповідачу рахунки-фактури № 5 від 10.12.2015р. на суму 39 031,07 грн.; від 12.01.2016р. на суму 39 308,17 грн.; від 12.02.2016р. на суму 39 664,43 грн.; від 11.03.2016р. на 43 907,02 грн.; від 12.04.2016р. на суму 44 046,64 грн. (загальна сума 205 957,33 грн.).

09.03.2016р. листом № 1684/47/1/103 позивач-1 повідомив про свій намір розірвати договірні відносини у зв'язку з систематичним невиконанням орендаря умов договору щодо своєчасної оплати орендних платежів. Зазначав, що на виконання п. 4.7 договору оренди об'єкт оренди має бути переданий балансоутримувачу до 25.03.2016р. за актом приймання-передачі.

Звертаючись із позовом, позивач зазначав що орендні платежі орендарем не сплачені, згоди на дострокове припинення договору не надано. Крім того, рішеннями Господарського суду м. Києва від 08.06.2015р. у справі № 910/9150/15 та від 10.02.2016р. у справі № 910/30457/15 встановлено, що відповідачем протягом 2014-2016рр. систематично не виконувались зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 762 ЦК України плата за користування майном справляється з наймача.

Орендар, який займає орендне приміщення і не здає його, має сплачувати орендну плату до моменту його фактичної здачі згідно умов договору оренди.

В пункті 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна"викладена аналогічна правова позиція.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Нормами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, колегія дійшла до висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в орендній платі за період з грудня 2015р. по квітень 2016р. в розмірі 205 957,33 грн.

Крім суми заборгованості заявлено до стягнення з відповідача нараховані 14 083,05 грн. пені, 2 172,11 грн. 3% річних та 2 121,21 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з 01.12.2015р.-31.03.2016р. прострочення зобов'язання по оплаті.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Зі змісту пункту 4.6. договору оренди вбачається, що у разі порушення строків внесення орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася орендна плата з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний день прострочення платежу.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок до стягнення сум, колегія дійшла висновку, що він є арифметично вірним, тож позовна вимога про стягнення з відповідача 14 083,05 грн. пені, 2 172,11 грн. 3% річних та 2 121,21 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з 01.12.2015р.-31.03.2016р., позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивачів, щодо розірвання договору оренди нерухомого майна №1689 від 02.08.2010р., то колегія суддів враховує таке.

Нормами ч. 1-4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 4.7 договору оренди сторони погодили, що несплата відповідачем орендної плати протягом двох і більше місяців є підставою для дострокового розірвання правочину орендодавцем в односторонньому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати за користування орендованим приміщенням з грудня 2015 року по квітень 2016 року є істотним порушенням умов договору, і підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Такий висновок відповідає нормам Господарського Кодексу України та Закону «Про оренду державного та комунального майна», приписи якого не надають прав на одностороннє розірвання договору оренди.

Отже, вимога про дострокове розірвання договору оренди підлягає задоволенню.

Поряд з цим заявлено вимогу про виселення відповідача з займаного нежилого приміщення загальною площею 421,50 кв.м. (в т.ч. підвал 84,00 кв.м. та 337,50 кв.м. на першому поверсі), яке знаходиться у будинку № 28 на вул. Березняківській у місті Києві із зобов'язанням передати вказане нежиле приміщення його Балансоутримувачу - Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.

Нормами частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За умовами пункту 4.7. договору оренди в разі дострокового розірвання правочину орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди балансоутримувачу протягом 3 днів з дня розірвання правочину, тому вимоги у цій частині позову судова колегія вважає такими, що засновані на умовах договору.

Доводи апелянта, наведені в обґрунтування підстав для скасування судового рішення, не спростовують правильність та законність оскарженого судового акту. Важкий економічний стан орендаря не впливає на його обов'язки, визначені законом. Неможливість відповідача забезпечити у судових засіданнях присутність фахівця в галузі господарського права не вплинуло на законність висновків суду першої інстанції і правильність правової оцінки доказів по даній справі. У апеляційній скарзі апелянт доводів позову не спростував, висновків суду першої інстанції по суті спору не заперечив.

Розглянувши справу у відсутність представника відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, та при відсутності наданого ним відзиву, місцевий господарський суд діяв у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Згідно наявних матеріалів справи № 910/7894/16, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016р. було порушено провадження по даній справі, розгляд справи призначено на 18.05.2016р. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 22.06.2016р.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідачу надавалось достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору і для подання письмових пояснень та додаткових документів на спростування тверджень позивача. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, а отже колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про порушення місцевим господарським судом принципів змагальності судового процесу за неспроможністю таких доводів.

Посилання відповідача, що судом першої інстанції залишено без уваги питання застосування зменшення штрафних санкція, колегія суддів відхиляє адже зменшення штрафних санкцій є правом суду, а не його обов'язком. Тим більше, що відповідач не зазначив і не повідомив суду першої інстанції про наявність обставин, які дозволили би суду зменшити розмір фінансових санкцій, нарахованих позивачем.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/7894/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/7894/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/7894/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7894/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.А. Пашкіна