Рішення № 62879367, 21.11.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" листопада 2016 р. Справа № 927/897/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова»,

вул. Оболонська, буд. 38, кв. 36, м. Київ, 04071

В особі: Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТехНова»,

вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_2, 14013

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 34979,08 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: Ігнатенко Н.В. довіреність № 16 від 29.01.2016,представник

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 21.11.2016 р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова", подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 34979,08 грн., з якої 23381,34 грн. сума основного боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді за період з жовтня 2013 року по квітень 2016 року; 1652,90 грн. пені за період з 16.11.2015 по 16.08.2016; 1042,51 грн. трьох відсотків річних за період з 18.11.2013 по 16.08.2016 та 8902,33 грн. інфляційних витрат за період з грудня 2013 року по липень 2016 року. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 992 від 22.09.2005 р. та додатків до нього.

Позивач у судових засіданнях 24.10.2016, 14.11.2016 та 21.11.2016 позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, у судові засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив. Ухвала суду про порушення провадження по справі від 22.09.2016 та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 12.10.2016 та від 24.10.2016 були направлені за адресою державної реєстрації відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.93-94), , - адресату вручені не були. Ухвала про порушення провадження по справі від 22.09.2016 та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 12.10.2016 та 24.10.2016 були повернуті відділенням поштового зв'язку за зворотною адресою до господарського суду Чернігівської області з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «за не запитом» (а.с.75-76, 110-111, 114-115).

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 14.11.2016 була направлена за адресою державної реєстрації відповідача, однак на адресу суду докази її вручення відповідачу не надійшли. Проте з офіційного сайту Державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» «Відстеження пересилань поштових відправлень» (services.ukrposhta.ua) вбачається, що ухвала суду під час доставки (16.11.2016) відповідачу вручена не була.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.). Враховуючи, вищезазначене, відповідач був неодноразово належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву на позов, не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

22вересня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" (надалі - позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, споживач), укладено договір № 992 на постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води для об'єктів, вказаних у додатку №1 договору, а відповідач зобов'язується сплачувати кошти за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором(п. 1.1 договору з урахуванням редакції додаткової угоди від 14.10.2014 до договору № 992 від 22.09.2005) (а.с.8-13, 125).

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається відповідачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Додатком № 1 від 22.09.2005 до договору "Обсяги постачання теплової енергії" (а.с. 12-13) встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається відповідачу по об'єкту - перукарня, за адресою: вул. Текстильників, 39, - опалювальною площею 90,0кв.м. Максимальне теплове навантаження на опалення, яке застосовується для розрахунків складає: - 0,006388Гкал/год (з урахуванням редакції додаткової угоди від 14.10.2016 до договору № 992 від 22.09.2005) (а.с.12-13,125).

Відповідно до п. 5.1 договору сторони визначили, що облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм постачальника - розрахунковим способом за 1 кв. метр; із гарячою водою та господарсько - побутові потреби - лічильником.

Додатковою угодою від 14.10.2014 року до договору № 992 від 22.09.2005 сторони погодили викласти п. 5.1 договору в новій редакції, згідно якого облік спожитої споживачем теплової енергії (Гкал) здійснюється відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, а за його відсутності розрахунковим способом згідно з тепловими навантаженнями визначеними у цьому договорі (а.с.125).

При цьому сторони погодили, що при установленні приладів обліку споживачем, який їх до цього не мав, облік тепла здійснюється після перевірки монтажу та допуску їх в експлуатацію представниками постачальника (п. 5.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2016 року представниками постачальника було проведено технічний огляд приладу обліку теплової енергії по об'єкту за адресою м. Чернігів, вул. Текстильників, 39, за результатами якого позивачем було надано дозвіл на експлуатацію вказаного приладу обліку, про що складено акт прийняття вузла обліку теплової енергії від 16 березня 2016 року № 8627. Тобто починаючи з 16.03.2016 у будинку, де розміщений відповідач (90,00 кв.м), встановлено та введено в експлуатацію лічильник з метою обліку теплової енергії, що споживається (а.с.50).

Виходячи зі змісту п. 5.4 договору, у разі розташування споживача, який не має приладів обліку теплової енергії у будинку, що обладнаний приладами загального обліку тепла - від загального споживання теплової енергії, яке визначено за приладами обліку будинку, віднімається кількість тепла спожитого іншими споживачами із приладами обліку, а решта розподіляється між споживачами, які обліку не мають, пропорційно займаних площ або договірних навантажень.

У відповідності до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок позивача по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватись згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у розмірі: на опалення протягом опалювального періоду: за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно їх показань; в інших випадках - за 1 кв.м. опалювальної площі.

Додатковою угодою від 14.10.2014 до договору № 992 від 22.09.2005 пункт 6.2.1 викладено в новій редакції, згідно якого розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями: за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал. - згідно з його показаннями; за 1 Гкал - якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь - яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 ГДж = 0,239 Гкал; 1 МВт/ч = 0,86 Гкал, тощо; за 1 Гкал - за відсутності приладу обліку - обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 6.2.3 договору в редакції додаткової угоди від 14.10.2014 року передбачено, що за умови наявності заборгованості за теплову енергію, вся або частка переплаченої суми отриманих коштів за зазначений споживачем період або суми коштів без зазначення періоду оплати в платіжному документі, яка дорівнює або менше суми існуючого боргу - обліковується теплопостачальною організацією, як погашення заборгованості споживача з найбільш раннім строком виникнення суми боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітень 2016 року теплової енергії на загальну суму 26310,78 грн. та виставив відповідачу рахунки-фактури за період з 01.10.2013 року по 30.04.2016 року на зазначену суму (а.с.18-28).

Відповідно до п. 6.5. договору, розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача щомісячно, у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Так, вартість послуг з централізованого опалення за період з 01.10.2013 р. по 30.04.2014 р. обраховувалась позивачем розрахунковим способом виходячи з діючих тарифів та розміру опалювальної площі (м. кв.).

Позивачем при визначені вартості послуг з централізованого опалення за жовтень 2013 року - квітень 2014 року (а.с. 18-21) застосовано тариф 13,2598 грн./кв.м. (506,10 грн. х 0,0262), де 506,10 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) - тариф на теплову енергію затверджений Постановою від 03.02.2012 р. № 61 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ фірми «ТехНова», що набрала чинності 01.03.2012 року (а.с. 63), та 0,0262 Гкал/м.кв. місячна норма споживання теплової енергії на опалення для інших споживачів КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» (а.с. 64).

У відповідності до умов додаткової угоди від 14.10.2014 року до договору № 992 вартість послуг з опалення починаючи з 01 жовтня 2014 р. по 15 березня 2016 (а.с.21-27) визначена позивачем розрахунковим методом відповідно до теплового навантаження та середньомісячної температури зовнішнього повітря в опалювальному періоді на підставі КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні». При цьому згідно додатка № 1 до спірного договору максимальне теплове навантаження по об'єкту відповідача становить 0,006388Гкал/год.

Так, вартість послуг з опалення за жовтень 2014 р. - листопад 2014 р. (а.с. 21, 22) визначена позивачем виходячи з тарифу 467,68 грн/Гкал (без ПДВ), затвердженому постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.05.2014 р. № 597 (набрала чинності з 01.06.2014 р.) (а.с. 65).

Вартість послуг з опалення за грудень 2014 р. - січень 2015 р. (а.с. 22, 23) визначена позивачем виходячи з тарифу 521,48 грн/Гкал, що затверджений відповідною постановою від 28.11.2014 р. № 625, (набрала чинності з 01.12.2014 р.) (а.с. 66).

При визначені вартості послуг з опалення за лютий 2015 р. (а.с. 23) позивачем застосований тариф 687,71 грн/Гкал, що затверджений відповідною Постановою від 31.01.2015 р. № 151 (набрала чинності з 01.02.2015 р.) (а.с.67-68).

Вартість послуг з опалення за березень 2015 р. (а.с. 24) розрахована позивачем виходячи із тарифу 928,30 грн/Гкал, затвердженого відповідною Постановою від 27.02.2015 за № 291, що набрала чинності з 01 березня 2015 року (а.с. 69).

Так, вартість послуг за квітень 2015 року (а.с. 24) розрахована у відповідності до тарифу 852,61 грн/Гкал, затвердженого постановою від 31.03.2015 за № 1125, що набрала чинності з 01 квітня 2015 року (а.с.70). При цьому у квітні 2015 року позивачем було невірно визначено обсяг спожитої теплової енергії, оскільки з наданого розрахунку вбачається, що останнім невірно визначено середньомісячна температура зовнішнього повітря у вказаному місяці, що складає 6,5 С у відповідності до довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології про середньодобову температуру повітря у квітні 2015 року по м. Чернігову, замість 6,4 С як застосовано позивачем (а.с.79, 119). Суд, здійснивши перерахунок вартості послуг з централізованого теплопостачання у квітні 2015 році, встановив, що у вказаному місяці відповідачем було спожито 0,55901Гкал/міс (0,006388Гкал/год х ((18 С - 6,5 С)/(18 С-(-23 С)) х 13 дн. х 24 год), вартістю 571,94 грн. (0,55901Гкал/міс х 852,61 грн./Гкал) + 20 % ПДВ). Позивачем було безпідставно проведено перерахунок вартості зазначених послуг аж у січні 2016 року, враховуючи що вартість зазначених послуг була занесена ним в прострочену починаючи з 18.05.2015 року.

Так, вартість послуг за жовтень 2015 року (а.с. 25) розрахована у відповідності до тарифу 692,76 грн./Гкал, затвердженого постановою від 30.06.2015 за № 1976, що набула чинності 01 липня 2015 року (а.с.71). При цьому у жовтні 2015 року позивачем також було невірно визначено обсяг спожитої теплової енергії відповідачем. Згідно довідки Чернігівського обласного центру з гідрометеорології про середньодобову температуру повітря у жовтні 2015 року по м. Чернігову (а.с.120) середньомісячна температура зовнішнього повітря у вказаному місяці починаючи з 10 числа місяцяпо 31 число місяця (опалювальний період) складає 4,3 С, натомість позивачем застосовано показник температури 4 С. Крім того, позивачем було невірно визначено максимальне теплове навантаження, погоджене сторонами додатком № 1 до договору у розмірі 0,006388 Гкал/год., та кількість днів в опалювальному періоді, що складає 22 дні у відповідності до розпорядження Чернігівської міської ради від 09.10.2015 № 237-р (а.с.89-90). Здійснивши перерахунок, суд встановив, що у жовтні 2015 року відповідачем спожито 1,12700Гкал/міс (0,006388 Гкал/год х ((18 С - 4,3 С)/(18 С-(-23 С)) х 22 дн. х 24 год), вартістю 936,89 грн. (1,12700 Гкал/міс х 692,76 грн./Гкал) + 20 % ПДВ).

При розрахунку вартості теплової енергії спожитої відповідачем у період з 01 листопада 2015 року по 15 березня 2016 року (а.с. 25-27) позивач виходив з тарифу 692,76 грн., затвердженого постановою від 30.06.2015 за № 1976, що набула чинності 01 липня 2015 року (а.с.71).Однак у вказаному періоді позивачем також було невірно застосовано показники максимального теплового навантаження, що складає 0,006388 Гкал/год (а.с.12-13), замість 0,006390 Гкал/год (а.с. 79-80). Суд, здійснивши перерахунок у вказаному періоді, встановив що у листопаді 2015 року відповідачем було спожито 1,61539 Гкал/міс (0,006388 Гкал/год х ((18С - 3,6С)/(18С-(-23 С)) х 30 дн. х 24 год), вартістю 1342,89 грн. (1,61539 Гкал/міс х 692,76 грн./Гкал) + 20 % ПДВ); у грудні 2015 року - 1,94745 Гкал/міс (0,006388 Гкал/год х ((18 С - 1,2 С)/(18 С-(-23 С)) х 31 дн. х 24 год), вартістю 1618,94 грн. (1,94745 Гкал/міс х 692,76 грн./Гкал) + 20 % ПДВ);у січні 2016 року - 2,92113 Гкал/міс (0,006388 Гкал/год х ((18 С - (-7,2 С)/(18 С-(-23С)) х 31 дн. х 24 год), вартістю 2428,37 грн. (2,92113 Гкал/міс х 692,76 грн./Гкал) + 20 % ПДВ); у лютому 2016 року - 1,82181Гкал/міс (0,006388 Гкал/год х ((18 С - 1,2 С)/(18 С-(-23 С)) х 29дн. х 24 год), вартістю 1514,49 грн. (1,82181Гкал/міс х 692,76 грн./Гкал) + 20 % ПДВ); у березні 2016 року (з 01.03 по 15.03) - 0,77405 Гкал/міс (0,006388 Гкал/год х ((18 С - 4,2 С)/(18 С-(-23 С)) х 15 дн. х 24 год), вартістю 643,48 грн. (0,77405 Гкал/міс х 692,76 грн./Гкал) + 20 % ПДВ).

Вартість послуг з теплопостачання у період з 16.03.2016 року по 30.04.2016 року розрахована позивачем виходячи із тарифу 692,76 грн/ Гкал (а.с.71) та обсягу спожитої теплової енергії, визначеної у відповідності до показань лічильника теплової енергії по будинку, у співвідношенні загальної опалювальної площі будинку до опалюваної площі відповідача у даному будинку (а.с.51-52, 118, 131).

Таким чином, враховуючи проведений перерахунок вартості спожитої теплової енергії, судом встановлено, що вартість зазначених послуг у період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2016 року складає 26244,04 грн.

Відповідно до п. 3.2.22. договору, відповідач зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п. 6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця відповідач зобов'язаний повідомити про це позивача.

Згідно п. 6.9 договору, у випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Рахунки-фактури за теплову енергію були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальних чеків в матеріалах справи (а.с. 29-49).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач частково розрахувався за поставлену теплову енергію на загальну суму 5858,88 грн. (06.01.2015 - на суму 2855,74 грн. та 16.03.2015 - на суму 3033,14 грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «Полікомбанк» від 07.11.2016 за № 1-06/1839 (а.с.124), однак враховуючи наявність у відповідача заборгованість за попередній період, позивачем в оплату спірного періоду враховано лише 2929,44 грн. (а.с. 142-143, 145-146)

При цьому судом встановлено, що в призначені платежу від 06.01.2015 відповідач вказав неіснуючий рахунок датований 17.12.2014, а тому вказаний платіж в сумі 1427,87 грн. мав бути зарахований в погашення заборгованості за найбільш ранній період, враховуючи п. 6.2.3 договору в редакції додаткової угоди від 14.10.2014 року.

На момент винесення рішення відповідач наявну заборгованість в сумі 23314,60грн. (26244,04 грн. - 2929,44 грн.) не погасив, доказів сплати до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, здійснивши перерахунок (а.с.14,78-80), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 23314,60 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9 договору встановлено нарахування пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення у випадку несплати відповідачем рахунку до 15 числа наступного місяця.

Згідно п. 7.2.3. договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в сумі 1652,90 грн. за період з 16.11.2015 р. по 16.08.2016 р., з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; три відсотка річних в сумі 1042,51 грн. за період з 18.11.2013 р. по 16.08.2016 р. та 8902,33 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2013 р. по липень 2016 р.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за послуги з постачання теплової енергії, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 15-17), приходить до висновку, що заявлені вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в частині пені в сумі 1637,96 грн., в частині трьох відсотків в сумі 1040,14грн., в частині інфляційних втрат в сумі 8564,10грн., внаслідок невірного визначення позивачем вартості наданих послуг за квітень 2015 року, за жовтень 2015 року - березень 2016 року (01.03 - 15.03) та допущенням позивачем помилок в розрахунку. Так, позивачем помилково зараховано часткову сплату від 17.12.2014 в сумі 1427,87 грн. в рахунок погашення заборгованості за жовтень 2014 року та листопад 2014 року, оскільки такі сплати мали бути зараховані в погашення заборгованості з найбільш раннім періодом, а саме жовтень 2013 року та листопад 2013 року, виходячи з п. 6.3.4 договору в редакції додаткової угоди від 14.10.2014, враховуючи що в призначені платежу зазначено неіснуючий рахунок. Крім того, позивачем було невірно визначено строк оплати вартості теплової енергії поставленої в листопаді 2013 року, січні 2014 року, лютому 2014 року, жовтні 2014 року, січні 2015 року, лютому 2015 року, жовтні 2015 року та квітні 2016 року, що настав 17.12.2013, 18.02.2014, 18.03.2014, 18.11.2014, 17.02.2015, 17.03.2015, 17.11.2015, 17.05.2016, замість 16.12.2013, 17.02.2014, 17.03.2014, 17.11.2014, 16.02.2015, 16.03.2015, 16.11.2016, 16.05.2016 як визначено позивачем, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно якої - якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1361,33 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (14013, АДРЕСА_3, код НОМЕР_1, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (04071, м. Київ,вул. Оболонська, 38/36, код ЄДРПОУ 24100060) в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова" (14014, м. Чернігів, вул. Ушинського 23, код ЄДРПОУ 21680602, п/р № 26001012350101 у ПАТ «Альфа - Банк» в м. Києві, МФО 300346) - 23314,60 грн. основного боргу, 1637,96грн. пені, 1040,14 грн. річних, 8564,10 грн. інфляційних втрат, 1361,33 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 21.11.2016

Суддя І.Г. Мурашко