Рішення № 62879175, 15.11.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р.Справа № 922/2990/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС , с. Комсомольське до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення 276895,80 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 871/22 від 18.12.2016 року;

відповідача -ОСОБА_3, дов.№ 2275 від 28.10.2016 року, ОСОБА_4, дов.№ 2260 від 28.10.2016 року,

тертя особа - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 276895,80 грн. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування № 2267 від 10.02.2010 року, щодо своєчасного перевезення та доставки вугільної продукції; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 313, 525, 526, 530, 610,611,612 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2016 року вказана позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21 вересня 2016 року об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 20.10.2016 року о 10:30 год. Також цією ж ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Донецька залізниця", м. Донецьк.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2016 року строк розгляду спору було продовжено за клопотанням відповідача, а розгляд справи було відкладено на 15.11.2016 року о 12:00 год.

В судовому засіданні, призначеному на 15.11.2016 року з'явився представник позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позові.

В призначене судове засідання з'явився представник відповідача, 15.11.2016 року надав через канцелярію суду заяву (вх.№ 38815), в якій просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10% від суми пред'явленої до стягнення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з призупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, господарським судом Харківської області був складений акт від 24.10.2016р. про неможливість направлення за належністю поштову кореспонденцію.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У березні 2016 року на адресу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Змїївської теплової електричної станції надходила вугільна продукція від наступних постачальників:

-від ДП «Вугілля України» за договором поставки вугілля №111/31 від 31.07.2015 року;

-від ТОВ «ДТЕК Трейдінг» за договором поставки вугілля №111/4/1-1-2016/005 від 26.01.2016 року.

У зв'язку з тим, що поставка вугільної продукції здійснюється залізничним транспортом, 10.02.2010 року між ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" Зміївська (на теперішній час має назву - Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Змїївської теплової електричної станції) та Статутним територіально - галузевим обєднанням «ОСОБА_1 залізниця» ( на теперішній час має назву Регіональна філія «ОСОБА_1 залізниця» яка входить до складу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця») було укладено договір № 2267 про транспортно - експедиційне обслуговування.

Відповідно до умов договору «ОСОБА_1 залізниця» зобов'язалася за плату надавати послуги з транспортно-експедиційному обслуговуванню, а саме здійснювати експортно-імпортні та внутрішні перевезення вантажів призначенням/відправленням зі станцій ОСОБА_1 залізниці та залізниць України.

Відповідно до п. 7.1. Договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2010 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

Згідно з п. 7.2. Договору якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то термін дії цього договору пролонгується до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Судом встановлено, що договір був укладений уповноваженими особами від сторін та сторонами не оспорювався. Отже суд вбачає, що даний договір не містить ознак недійсності правочину і є дійсним на момент слухання справи.

На виконання вищезазначеного Договору у період з 01.03.2016 по 31.03.2016 на станцію ОСОБА_1 залізниці на адресу Позивача було доставлене вугілля відповідно наступних залізничних накладних: №52150281, №52370756, №52311446, №52311479, №52234788, №52252244, №52516614, №52468709, №52468683, №52468741, №52476082, №52468691, №52476074, №52468725, №52468733, №52516606, №52492352, №52332137, №52336534, №52570009, №52365707, №52558178, №52907219, №52907235, №53017539, №53014445, №52944105, №52286952, №52286986, №52286994, №52287000, №52287018, №52284387, №52334364, №52334380, №52334430, №52379732, №52379757, №52379765, №52379781, №52891215, №52901485, №52901543, №52910502, №52914231, №52914249, №52919040, №52919099, №52108214, №52108602, №52133063, №52136967, №52137320, №52385317, №52389640, №52131612, №52150232, №52150331, №52158862, №52158904, №52179454, №52202835, №52204989, №52205028, №52314002, №52181872, №52370764, №52311453, №52280203, №52331998, №52332038, №52332079, №52558186

Як вбачається з календарних штемпелів відправки та прибуття вантажу, зазначених у графах 51, 52, 56 залізничних накладних, перевезення даної вугільної продукції було здійснене Відповідачем з простроченням часу доставки, про що було зазначено у відповідній «Таблиці розрахунку штрафів за прострочення у доставці палива на ст. Лиман Південної залізниці Змїївській ТЕС» (надалі-таблиця).

Відповідно до цієї Таблиці, яка була складена Позивачем на підставі «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1)», затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, загальна сума штрафу за прострочення у доставці вантажу складає 276895,80 грн.

З метою правового врегулювання спірних питань, повязаних з простроченням доставки вантажу, Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія №25/551/4112 від 29.06.2016 з доданим до неї підтверджуючими документами, у якої Позивач вимагав від Відповідача сплатити нарахований штраф у вищевказаному розмірі на відповідний поточний рахунок.

Однак Відповідач, з порушенням встановленого ст.135 Статуту залізниць України строку, надав відповідь №НЗ-1-07/608 від 12.07.2016 на претензію Позивача, відповідно до якої її відхилив посилаючись на те, що затримка вагонів відбулася з причин довготривалого знаходження вагонів на станціях навантаження Довжанська, ОСОБА_5, Фащевка, Ровеньки, Лобівські Копальні ДП «Донецька залізниця», які знаходяться на непідконтрольній території України, при цьому не надавши будь-яких підтверджуючих цей факт документів, що практично робить неможливим встановлення дійсної причини прострочення доставки вантажу.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за договором залізничного перевезення вантажу, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу.

Відповідно до ст.41 Статуту залізниць України зазначено, що залізниці зобовязані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

У ст.116 Статуту залізниць України зазначено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Терміни доставки вантажів встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 865/5086.

Згідно ст.131 Статуту залізниць України зазначено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Претензії вантажоодержувачів щодо штрафів заявляються залізниці призначення.

Відповідно до ст.134 Статуту залізниць України зазначено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються, зокрема, від дня видачі вантажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу.

Відповідно до ст.135 Статуту залізниць України зазначено, що претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця. У разі часткового задоволення або відхилення претензій у повідомленні мають бути зазначені підстави рішення залізниці з посиланням на відповідні статті цього Статуту. У цих випадках подані з претензією документи повертаються заявнику.

Відповідно до ст.136 Статуту залізниць України зазначено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Позивача (одержувача вантажу) надійшли вагони з вугіллям за вищевказаними залізничними накладними

Наведені накладні є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення спірного вантажу, яка фактично була укладена між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Судом встановлено, що накладні містять, зокрема, дані про навантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (пункт 8 Правил).

Як підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних вантаж доставлено одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений згідно зі статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Позивачем здійснено розрахунок прострочення доставки вантажу за залізничними накладними. Згідно зазначеного розрахунку, сума штрафу становить 276895,80грн.

Відповідач у наданих письмових поясненнях не заперечував проти претензійних вимог Позивача в частині правильності наданого розрахунку та наявності правових підстав для нарахування штрафу за прострочення доставки вантажу, а зазначив тільки про відсутність його вини, посилаючись на дію обставин непереборної сили, але при цьому всупереч умовам Договору ні чим не підтвердив ці обставини та у наданій суду заяві від 15.11.2016 року просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Договору зазначено, що у разі дії обставин непереборної сили (форс-мажор): військові дії, страйки, акти державних законодавчих органів, стихійні лиха, Сторони звільнюються від відповідальності на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання Договору, частково або в цілому, без додаткової фінансової відповідальності. Належним підтвердженням дії обставин непереборної сили та їх тривалості є довідка Торгово-промислової палати України.

З огляду на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 276895,80грн. є законними та обґрунтованими.

Разом з тим, відповідачем до суду заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу до 10% від пред'явленої суми.

Відповідач у своєму клопотанні зазначає про те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. До таких пунктів, зокрема, належать міста Ровеньки, Свердловськ та Перевальський, Свердловський райони, в межах яких знаходяться залізничні станції Довжанська, ОСОБА_5, Фащевка, Ровеньки, Лобівські Копальні, які підпорядковані ДП «Донецька залізниця», що не входить до складу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Прострочення терміну доставки вантажів сталося з причини довготривалого знаходження вагонів на станціях навантаження Довжанська, ОСОБА_5, Фащевка, Ровеньки, Лобівські Копальні ДП «Донецька залізниця», які знаходяться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначене підтверджується інформацією про прослідування вагонів (згідно довідки 8858е «Інформація про дислокацію та стан вагонів» Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці), що додавалась до матеріалів справи з клопотанням від 21.09.2016 №НЮ-30/1028.

Тобто затримка вантажу відбулася на станціях навантаження на території проведення антитерористичної операції.

З моменту приймання вагонів з непідконтрольної території до моменту видачі вантажу на станції призначення при слідуванні по території регіональних філій «Донецька залізниця» та «ОСОБА_1 залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затримок у перевезенні вантажу допущено не було, він був доставлений на станцію призначення ОСОБА_1 на адресу вантажоодержувача в повному обсязі без його втрати. При цьому позивач не надав суду доказів, які б свідчили про нанесення йому будь-яких збитків які виникли або могли виникнути через несвоєчасну доставку вантажу.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суд у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим, з врахуванням майнових інтересів позивача та відповідача, задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір штрафу на 10%.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 249206,22 грн.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви, в разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задовольнити частково, зменшити розмір стягуваного штрафу на 10%.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" (61052, м.Харків, вул.Конарєва, 7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт.Слобожанське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) штраф в розмірі 249206,22 грн. та судовий збір в розмірі 4153,44 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_6