Рішення № 62879028, 17.11.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 р.Справа № 917/1491/16

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг", вул.Мечникова, 16-а, Київ ,01601

до Приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг", вул. Шевченка, 52, Полтава, Полтавська область,36039

про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності

ОСОБА_1

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №14/20-43-16 від 25.04.2016 року

від відповідача: ОСОБА_3 дов. №11 від 28.03.2016 року

В судовому засіданні 17.11.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

Обставини справи: у вересні 2016 року до суду звернулось Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" із позовом про:

1. Визнання недійсним з моменту укладення Договору про виконання робіт по незалежній оцінці №388 від 04 серпня 2014 року, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Приватним підприємством "УкрБізнесКонсалтінг";

2. Застосування наслідків недійсності договору про виконання робіт по незалежній оцінці №388 від 04 серпня 2014 року шляхом повернення сторін у первісний стан та стягнення з Приватного підприємства "УкрБізнесКонсалтінг" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізінг" 11500,00 грн.

02.11.2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, отриманого на запит відповідача, позивач звертався до РВ ФДМУ по м. Києву з листом № 09/2345 від 01.10.2014р. за погодженням висновків про вартість майна автотранспортних засобів у кількості 23 од. на підставі звітів про вартість майна, виконаних суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "УкрБізнесКонсалтінг" та відповідних рецензій на звіти, виконаних відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність". За результатом розгляду РВ ФДМУ по м. Києву було погоджено вищезазначені висновки у кількості 17 од. Одночасно позивача було повідомлено, що звіти у кількості 6 од. не можуть бути використані у зв'язку з тим, що містять зауваження, після виправлення яких РВ ФДМУ по м. Києву повернеться до їх розгляду. При повторному зверненні Позивача до РВ ФДМУ по м. Києву надані звіти у кількості 6 од. залишено без розгляду у зв'язку зі спливом строку дії звітів. Таким чином, вищевикладене на думку відповідача, доводить, що після укладення спірного договору сторонами Договору проводилося його виконання: Замовником (Позивачем) сплачена попередня оплата за виконання робіт у розмірі 11 500,00 грн., в т.ч. ПДВ; Оцінювачем (Відповідачем) виконані роботи з незалежної оцінки майна у вигляді звітів з оцінки майна, які, у свою чергу, направлялись Замовником (Позивачем) на погодження до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, що підтверджується належними доказами. Тому відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. До відзиву відповідач додав копії листів.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги з урахуванням своїх заперечень на відзив відповідача ( арк. справи 169-171).

В судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізінг (позивач, замовник) та Приватним підприємством УкрБізнесКонсалтінг (відповідач, оцінювач) укладено Договір про виконання робіт по незалежній оцінці №388 від 04 серпня 2014 року (арк. справи 15-18).

При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

-замовник доручає, а оцінювач приймає на себе зобов'язання в терміни, на умовах і в порядку, передбаченому Договором, виконати роботи з проведення незалежної оцінки майна, що належить замовнику, згідно Додатку №1 до даного Договору;

-відповідно до п. 1.2. Договору, метою оцінки було визначення ринкової вартості майна для відчуження;

-згідно п. 2.1. Договору, оцінювач зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів із моменту одержання відомостей і документації, виконати роботи зазначені у розділі 1 Договору, та у той же термін, передати замовнику їх результати у порядку та на умовах, зазначених у розділі 4 цього Договору;

-вартість робіт за цим Договором становить 23 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3833,34 грн. (п. 3.1 Договору);

-замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, сплатити кошти в розмірі 50% від загальної вартості робіт, що складає 11 500,00 (одинадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок оцінювача (Згідно п. 3.2. Договору);

-після погодження незалежної оцінки Регіональним відділенням Фонду державного майна України в м. Києві замовник зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів здійснити остаточних розрахунок за виконані роботи, що складає 11 500,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ на розрахунковий рахунок Оцінювача (п. 3.3. Договору);

-відповідно до п. 4.1. Договору, оцінювач зобов'язується, у визначений цим Договором строк для виконання робіт з проведення незалежної оцінки майна, передати замовникові їх результати, всю документацію отриману від замовника для здійснення своїх обов'язків за Договором, що оформлюється підписанням обома сторонами відповідного Акту приймання-передачі звіту про оцінку майна;

-результатами робіт, виконаних за даним Договором, є звіт про оцінку майна, оформлений у встановленому законодавством України порядку (п. 4.2. Договору) ;

-згідно п. 4.З. Договору датою виконання зобов'язань оцінювача за цим Договором є дата підписання замовником Акту приймання-передачі звіту про оцінку майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 серпня 2014 року замовник виконав умови п. З.2. Договору та сплатив на користь оцінювача грошові кошти в сумі 11 500,00 грн. Після підписання Договору позивачем виявлено порушення у процедурі залучення суб'єкта оціночної діяльності для оцінки майна Компанії, а саме - відсутність рішення наглядової ради про обрання оцінювача майна, затвердження умов договору оцінки та розміру оплати послуг оцінювача, а отже, на думку позивача, у дирекції позивача були відсутні повноваження на його укладання. З посиланням на Статут Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Украгролізинг, ст.ст. 92, 203, 215, 216, 236, 238, 244, 246 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 8 та 52 Закону України Про акціонерні товариства, Постанову Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 року позивач просив суд задовольнити його вимоги.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

Правочин це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Як розяснив Пленум ВГСУ у п.3.3 Постанови № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 246 ЦК України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 240 ЦК України представник, який передав свої повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого судом станом на дату укладення спірного договору на 04.08.2014 року, вбачається, що керівником позивача на той час був ОСОБА_4, 24.06.2014 - керівник, ОСОБА_5, 05.04.2014 (розпорядження КМУ від 05.04.2014 №335-р призначено тимчасово ОСОБА_5 для здійснення повноважень голови правління національної акціонерної компанії "Украгролізинг") - підписант, ОСОБА_4, 24.06.2014 - підписант, жодних обмежень щодо наявності повноважень у вказаних осіб до реєстру не внесено (арк. справи 144-168).

Відповідно до статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Матеріали справи свідчать, що з боку позивача спірний договір підписано заступником голови правління ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності № 14/20-91-14 від 28.04.2014р., виданої т.в.о голови правління ОСОБА_5 (арк. справи 45).

Частина 1 ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства.

Пунктом 20 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що до виключної компетенції наглядової ради належить, прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг.

Суду не подано доказів, що наглядовою радою позивача, відповідно до Закону України Про акціонерні товариства, у 2014 році приймалось рішення з обрання оцінювача майна, затвердження умов договору та встановлення розміру оплати послуг оцінювача, для укладення договору з відповідачем про виконання робіт по незалежній оцінці майна.

Підпунктом 4 п. 84 Статуту позивача також встановлено, що вирішення питань про обрання оцінювача майна та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг, належить до виключної компетенції наглядової ради. Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради, не можуть вирішуватись іншими органами Компанії, крім загальних зборів акціонерів, за винятком випадків, визначених законодавством.

Отже, договір підписано з боку позивача з перевищенням повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Тобто наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Дана правова позиція також наведена і у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі № 5013/492/12, від 06.04.2016 року у справі № 922/796/15, від 09.12.2015 р. у справі N 911/834/14 та ін., та є обов'язковою для застосування на підставі ст. 111-28 ГПК України.

Отже, з аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до РВ ФДМУ по м. Києву листом № 09/2345 від 01.10.2014р. (арк. справи 133) за погодженням висновків про вартість майна автотранспортних майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", що також підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву вих. № 30-09/10627 від 10.10.2016р. (арк. справи 132).

Зі змісту вказаного вище листа позивача та його ж листа від 22.12.2014 року вих. № 09/2888 ( арк. справи 137) також вбачається, що вказані висновки про вартість майна автотранспортних засобів були виконані відповідачем саме в рамках договору про виконання робіт по незалежній оцінці № 338 від 04 серпня 2014 року.

За результатом розгляду РВ ФДМУ по м. Києву було погоджено вищезазначені висновки у кількості 17 одиниць, про що свідчить лист № 30-09/12271 від 03.11.2014р. (арк. справи 134-135). Одночасно позивача було повідомлено, що звіти у кількості 6 од. не можуть бути використані у зв'язку з тим, що містять зауваження, після виправлення яких РВ ФДМУ по м. Києву повернеться до їх розгляду. При повторному зверненні позивача до РВ ФДМУ по м. Києву із листом вих. № 09/2888 від 22.12.2014р. (арк. справи 137) надані звіти у кількості 6 од. залишено без розгляду у зв'язку зі спливом строку дії звітів (лист РВ ФДМУ по м. Києву № 30-09/365 від 19.01.2015р., арк. справи 138).

Отже, твердження позивача про те, що договір сторонами не виконувався не відповідають дійсності, як і твердження про неотримання від відповідача самих висновків.

За умовами договору (п.4.2) результатами робіт, виконаних за даним Договором, є звіт про оцінку майна, оформлений у встановленому законодавством України порядку

Заперечення позивача стосовно відсутності підписаного сторонами Акту приймання-передачі звіту про оцінку майна не є беззаперечним доказом факту невиконання сторонами умов договору, оскільки, як вже зазначалось судом, фактичні обставини справи свідчать про виконання відповідачем робіт з проведення незалежної оцінки майна, отримання їх результатів позивачем, які в подальшому останній передав до відділення Фонду державного майна України.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України), Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. (п. 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

Таким чином, позивач, сплативши на користь відповідача суму авансу у розмірі 11 500,00 грн., прийнявши від відповідача виконані роботи з проведення незалежної оцінки майна, звернувшись до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву за їх погодженням, фактично вчинив юридично значимі дії, які переконливо свідчать про схвалення правочину - договору про виконання робіт по незалежній оцінці №388 від 04 серпня 2014 року.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про наявність підстав для недійсності договору про виконання робіт по незалежній оцінці №388 від 04 серпня 2014 року з підстав укладення їх з перевищенням повноважень з боку позивача з огляду на його наступне схвалення, інших підстав для недійсності договорів позивачем не заявлялось.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 22.11.2016 року.

СуддяТимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією