Ухвала суду № 62879005, 21.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

УХВАЛА

"21" листопада 2016 р.Справа № 916/14/15-гСуддя господарського суду Одеської області Волков Р.В. розглянувши скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" (зареєстрована за вхід. № 2-4920/16 від 19.09.2016 р.) на постанову відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 29.08.2016 р. в порядку ст.1212 ГПК України по справі № 916/14/15-г

За позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (м.Київ);

До відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" (Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Авангард);

про зобовязання виконати певні дії та стягнення 255245,74 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача (заявник): ОСОБА_1 (заступник голови), ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області: не з`явився.

встновив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2015р. по справі №916/14/15-г позов Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено повністю, зобовязано Селянське (фермерське) господарство "Тритікум" передати Державному підприємству "Державний резервний насіннєвий фонд України" насіння озимої пшениці першої репродукції сорту "Дельфін" у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику "Евріка МЛ" у кількості 24,8 тони загальною вартістю 510491,48грн. та стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" штраф у розмірі 255245,74грн., судовий збір у розмірі 15314,75грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 02 березня 2015 року у справі №916/14/15-г залишено без змін, апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" - без задоволення.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Одеської області 07.05.2015р. видано відповідні накази.

Ухвалою суду від 09.11.2016 року змінено спосіб виконання рішення суду від 02.03.2015 року та вирішено стягнути з СФГ "Тритікум" на користь позивача 510491(пятсот десять тисяч чотириста девяносто одну) грн. 48 коп. вартості насіння озимої пшениці першої репродукції сорту „Дельфін у кількості 148 тонн та елітного насіння соняшнику „Евріка МЛ у кількості 24,8 тон.

16.08.2016 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2015р. по справі №916/14/15-г терміном на півтора місяці до закінчення збирання врожаю соняшника, тобто до 30.09.2015р. В судовому засіданні представник заявника пояснив, що у вказаній заяві йдеться про відстрочку виконання рішення строком до 30.09.2016 року, а в тексті прохальної частини заяви допущено описку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 серпня 2016 року у задоволені заяви Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" (вх. ГСОО 2-4292/15 від 16.08.2016 року) про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2015р. по справі №916/14/15-г відмовлено.

02.092016 року Селянське (фермерське) господарство "ТРИТІКУМ" звернулось до господарського суду Одеської області із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.08.2016р. по справі №916/14/15-г.

19 вересня 2016 року від Селянського (фермерське) господарства "ТРИТІКУМ" до господарського суду Одеської області надійшла скарга на постанову ВДВС Овідіопоьського РУЮ Одеської області від 29.08.16р. в порядку ст.121-2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2016 р. відкладено вирішення питання про прийняття скарги Селянського (фермерське) господарства "ТРИТІКУМ" (зареєстрована за вх. № 2-4920/16 від 19.09.2016 р.) на постанову ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області від 29.08.2016р. в порядку ст.121-2 ГПК України - до повернення справи № 916/14/15-г з суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи повернулись до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2016 р. прийнято скаргу Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" (зареєстрована за вхід. № 2-4920/16 від 19.09.2016 р.) на постанову відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 29.08.2016 р. в порядку ст.1212 ГПК України по справі № 916/14/15-г до розгляду в засіданні суду.

Згідно положень ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З матеріалів справи вбачається, що відділом ДВС Овідіопольського РУЮ від 09.08.2016 р. відкрито виконавче провадження за наказом № 916/14/15-г, виданим 09.11.2015 р. в якому надано термін для добровільного виконання рішення 7 днів.

Боржником СФГ "Тритікум" 16.08.2016 р. до господарського суду Одеської області була подана заява про відстрочку виконання рішення, а начальнику ВДВС Овідіопольського РУЮ 17.08.2016 р. подана заява про відкладення провадження виконавчих дій на строк до 10 робочих днів до вирішення по суті господарським судом заяви про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2016 р. по справі №916/14/15-г в задоволенні заяви про відстрочку виконання ухвали господарського суду було відмовлено. Ухвала була оскаржена в апеляційному порядку. Заявник вважає, що ухвала не набрала законної сили внаслідок її оскарження.

Заявник стверджує, що ухвала не набрала законної сили через її оскарження в апеляційному порядку.

Одночасно з вказаною постановою, державний виконавець виніс постанову від 29.08.2016 р. ВП № 51874409 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Заявник вважає дії державного виконавця незаконними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Посилається на те, що державний виконавець перед накладенням арешту на майно повинен був переконатися у відсутності грошових коштів на рахунках відповідача. Крім того вважає, що арешт на майно та кошти звернуто на суму, яка значно більше суми боргу. З посиланням на ці та інші зазначені у скарзі обставини просить скаргу задовольнити та постанову виз анті незаконною і скасувати.

Від ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області до господарського суду Одеської області надійшли письмові заперечення (зареєстровані за вхід. № 27653/16 від 14.11.2016р.), в яких проти задоволення скарги представника боржника заперечує та пояснює, що 09.08.2016 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження за № ЄДРВП 51874409. Уповноваженим представником боржника особисто 10.08.2016 р. отримано постанову про відкриття виконавчого провадження.

17.08.2016 р. до відділу надійшла заява від представника боржника, у якій вона просить відкласти виконавчі дії у звязку з тим, що до ГСОО заяву про відстрочку на виконання ухвали суду від 09.11.2015р. по справі терміном на 1,5 місяця до закінчення збирання врожаю соняшника, тобто до 30.09.2015р.

26.08.2016 р. господарським судом Одеської області винесено ухвалу по справі, якою відмовлено у задоволені заяви боржника про відстрочку.

Державним виконавцем 29.08.2016 р. винесено постанову про накладання арешту на все майно (рухоме та не рухоме) боржника (відповідача) та арешт на кошти боржника у звязку з тим, що боржником вимоги виконавчого документа самостійно не виконані.

Дослідивши матеріали справи, скарги та заперечень органу ДВС, господарський суд Одеської області вважає за необхідне відмовити у задоволені скарги в порядку ст.1212 ГПК України з наступних підстав.

29.08.2016 р. відділом ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на всі кошти, що містяться на всіх рахунках, що належать боржнику у межах суми 561595,63 грн.

Постановою відділу ДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.08.2016 р. накладено арешт на все рухоме й не рухоме майно, що належить боржнику, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Заявник посилається на недодержання виконавцем закону, а саме на те, що не дочекавшись результатів судового розгляду, а саме результатів апеляційного оскарження, виніс постанову від 29.08.2016 р. ВП № 51874409 про арешт коштів боржника.

Разом з цим, суд звертає увагу заявника на те, що ухвала суду від 26.08.2016 р., якою відмовлено боржнику у наданні розстрочки, набрала законної сили з дня її винесення.

Так, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 „Про судове рішення, ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено насамперед у ст.52 Закону України „Про виконавче провадження.

Згідно з п.1 вказаної статті, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

З матеріалів скарги та доводів представників вбачається, що саме такі дії і вчиняв державний виконавець з метою виконання рішення суду.

Пунктом 2 вказаної статті дійсно встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На вказану правову норму посилається і заявник, стверджуючи на передчасність звернення стягнення на майно одночасно з арештом грошових коштів.

Разом з цим, заявником не надано доказів знаходження на його рахунках достатньої грошової суми для виконання наказу суду. До скарги заявником надано довідку про наявність на його рахунку в банку станом на 15.09.2016 83719,83грн. Виходячи з загальної суми присудженої до стягнення, вказана довідка не може розглядатись як доказ наявності достатньої кількості грошових коштів у боржника та як доказ відсутності підстав для звернення стягнення на інше майно. Крім того, довідку видано станом на іншу дату аніж дата прийняття постанови державним виконавцем. За таких обставин, суд вважає, що у державного виконавця було право приймати рішення про арешт майна боржника.

Згідно з п.1 ст.57 Закону України „Про виконавче провадження, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

При цьому, пунктом 2 вказаної статті встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Пунктом 3 вказаної статті передбачена можливість накладення арешту як на все майно боржника, так і на окремі предмети.

Заявник також посилається на те, що вартість арештованого майна та коштів значно перевищує суму боргу. Додатково до вищевказаної бухгалтерської довідки про наявність на поточному рахунку 83719,83грн. посилається на бухгалтерську довідку станом на 01.07.2016 про залишкову вартість основних засобів у розмірі 726845,09грн. Суд не погоджується з вказаними доводами заявника, оскільки разом з виконавчим збором сума до стягнення становить 561595,63грн., як зазначено в оскаржуваній постанові про арешт коштів боржника від 29.08.2016. Суд не вважає, що мало місце значне перевищення вартості арештованого майна та коштів над сумою стягнення, оскільки враховує можливість певного відхилення залишкової вартості майна в бухгалтерському обліку заявника від його реальної ринкової вартості, відсутність можливості державного виконавця точно визначити майбутню ціну реалізації, а також певне відхилення у часі між складанням вказаних довідок та прийняттям оскаржуваних постанов.

Фактично, державний виконавець вчиняв передбачені Законом України „Про виконавче провадження дії, які мали на меті виконання судового наказу. З матеріалів справи не вбачається, що під час вчинення цих дій державний виконавець припустився порушення прав боржника, а саме арештував майно безумовно більшою вартістю аніж борг або не ви користував можливість погашення заборгованості шляхом списання грошових коштів без арешту майна.

Відповідно до ст.52 Закону України „Про виконавче провадження звернення стягнення на кошти та майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено обороноздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України, а дії державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 під час винесення постанов про арешт майна та коштів боржника від 29.08.2016 р. є такими, що відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 52, 57 Закону України „Про виконавче провадження, ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Селянського (фермерського) господарства "Тритікум" (зареєстрована за вхід. № 2-4920/16 від 19.09.2016 р.) на постанову відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 29.08.2016 р. в порядку ст.1212 ГПК України по справі № 916/14/15-г - відмовити

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку у 5-денний термін після її винесення.

Суддя Р.В. Волков