Рішення № 62878910, 14.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016р. Справа№ 914/2619/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СД Логістик Плюс», м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД», м. Львів

про стягнення 32 705 грн. 67 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1, директор

Товариство з обмеженою відповідальністю «СД Логістик Плюс», м.Чернівці звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД», м. Львів про стягнення 32 705 грн. 67 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 12.10.2016р. призначив розгляд справи на 31.10.2016 р. В судовому засіданні 31.10.2016 р. оголошувалась перерва до 14.11.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування. На виконання умов вказаного договору, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становила 28 500 грн. 00 коп. За неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати вартості послуг йому нараховано інфляційні в сумі 3 106 грн. 50 коп. та 3% річних в сумі 1099грн. 17 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 32 705 грн. 67 коп. боргу та судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості у відповідача перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

23 квітня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СД Логістик Плюс» (виконавець) було укладено договір транспортного експедирування №ТЕ-002037.

Згідно даного договору експедитор (відповідач) доручає виконавцю (позивачу) перевезти вантаж в міжнародному та/або внутрішньо-українському сполученні та оплачує перевезення, а виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах в обумовлений сторонами термін (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами і вказуються у заявці, яка є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до заявки №23.04 від 23.04.2015 р. (вартість послуги 9500грн. 00 коп.), заявки №24.04 від 23.04.2015 р. (вартість послуги 9500 грн. 00коп.) та заявки №29.04 від 29.04.2015 р. (вартість послуги 9500 грн. 00коп.), позивач зобовязувався організувати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажу по узгодженому маршруті (м. Мерефа м. Львів).

Позивач умови, зазначені в заявках та договорі, виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі робіт №120 від 24.04.2015 р., №130 від 25.04.2015 р. та №1 від 01.05.2015 р.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що експедитор оплачує замовлені послуги протягом 20 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів, а саме: оригіналу договору, оригіналу заявки на перевезення, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR), податкової накладної.

Позивач за вих. №43 від 17.06.2016 р. надіслав відповідачу претензію про сплату вартості перевезення в розмірі 28 500 грн. 00 коп., яка залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представника сторони вбачається, що відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати вартості послуг на дату розгляду справи в суді не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 500 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням цих положень позивачем нараховано за період часу з червня 2015 року по серпень 2016 року включно інфляційні в сумі 3 106 грн. 50коп., а також з 23.05.2015 р. по 05.10.2016 р. 3% річних в сумі 1 099 грн. 17коп.

В абзаці 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» зазначено, що в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається із розрахунку інфляційних, позивачем не включено у розрахунок показники індексу інфляції у липні, серпні, жовтні 2015 року та лютому, червні-серпні 2016 року (у вказаних місяцях показники індексу інфляції становили менше одиниці). Після проведеного судом перерахунку з урахуванням показників індексу інфляції у вищевказаних місяцях загальний розмір інфляційних повинен становити 1 963 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 28 500 грн. 00 коп. основного боргу, 1 099 грн. 17 коп. 3% річних, 1 963 грн. 89коп. інфляційних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС ЛТД», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 38456848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СД Логістик Плюс», м. Чернівці, вул. Герцена, 1, оф. 45 (ідентифікаційний код 38456848) 28 500 грн. 00 коп. основного боргу, 1 099 грн. 17 коп. 3% річних, 1963грн. 89 коп. інфляційних, 1 329 грн. 91 коп. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 14.11.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.