Рішення № 62878784, 26.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №910/16966/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжинський механічний завод"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення заборгованості.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Подколзін О.В., за довіреністю;

від відповідача: Лях К.М., за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва надій шли позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніжинський механічний завод" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2016 було порушено провадження у справі № 910/16966/16, розгляд справи призначено на 05.10.2016.

03.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/16966/16.

05.10.2016 представники сторін у судове засідання з'явились.

Позивач вимоги ухвали від 16.09.2016 не виконав, відповідач виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2016 було залучено Державне підприємство "Донецька залізниця" (83000, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 26.10.2016.

26.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали від 05.10.2016.

26.10.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.10.2016 позивач виконав.

26.10.2016 представник відповідача у судове засідання з'явився та подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

26.10.2016 представник третьої особи у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 05.10.2016 третя особа не виконала.

Розглянувши у судовому засіданні 26.10.2016 клопотання представника відповідача продовження строку розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вищезазначеного клопотання.

Враховуючи не з'явлення в судове засідання представника третьої особи та неподання третьою особою витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено на 16.11.2016.

У судове засідання 16.11.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 16.11.2016 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 16.11.2016 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2015 між Державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - покупець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніжинський механічний завод» (далі - постачальник, позивач) було укладено Договір поставки № Д/НХ-15470/НЮ (далі - Договір), предметом якого є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною чинного Договору. Найменування товару - гальмівні чавунні колодки типу «С» (з металевою вставкою) та «М». Виробник товару - ПАТ «Ніжинський механічний завод» (пункти 1.1 - 1.3 Договору).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.4 Договору товар повинен бути поставлений постачальником протягом 10 календарних днів від дня надання заявки покупцем. Датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами Договору. Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити його відповідність кількості товару, вказаній в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару.

Позивач зазначає суду про те, що поставивши відповідачу 28.11.2015 товар на загальну суму 384 306,96 грн, прийняті на себе зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, проте відповідач не здійснив оплату за поставлений позивачем товар.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що він не є правонаступником третьої особи, а відтак і не повинен виконувати її зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між позивачем та третьою особою виникли зобов'язання за договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за умовами Договору та нормами ЦК України особою, відповідальною за виконання грошового зобов'язання перед позивачем, є покупець (ДП «Донецька залізниця»).

Позивач зазначає суду, що відповідач став правонаступником третьої особи, внаслідок чого набув всі права та обов'язки, в тому числі за Договором, а тому є належним відповідачем у цій справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було створене Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. У переліку зазначених підприємств та установ залізничного транспорту загального користування є і ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до п. 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. N 735, (далі - Статут) Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Разом з тим, частинами 1 та 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (частини 1, 2 ст. 4 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктами 4 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 N200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було доручено комісії у чотиримісячний строк з дати затвердження її персонального складу подати Міністерству інфраструктури:

- зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства (далі - зведений акт оцінки), за формою згідно з додатком 5;

- зведені передавальні акти майна, земельних ділянок;

- проект статуту товариства.

Міністерству інфраструктури:

1) у двомісячний строк:

- вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку1;

- разом з Укрзалізницею забезпечити проведення інвентаризації майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, та господарських товариств, зазначених у додатку 2;

- затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна:

- Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, що вноситься до статутного капіталу товариства;

- яке закріплюється за товариством на праві господарського відання;

- затвердити зведені акти інвентаризації майна господарських товариств, зазначених у додатку 2;

- затвердити переліки земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства;

2) разом з Укрзалізницею:

- здійснити відбір на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання та укласти з ним договір про проведення незалежної оцінки майна, в тому числі майнових прав та державних пакетів акцій (часток), що вносяться до статутного капіталу товариства. Взяти до відома, що оплата послуг з оцінки буде здійснюватися за рахунок коштів Укрзалізниці;

- подати зазначені у підпункті 1 цього пункту переліки та зведені акти інвентаризації майна суб'єктові оціночної діяльності - суб'єктові господарювання, визначеному на конкурсних засадах;

- забезпечити до 31 травня 2015 р. здійснення заходів щодо проведення незалежної оцінки;

3) до 31 серпня 2015 р.:

- затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки;

- затвердити зведені перелік та передавальний акт земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки;

- подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України на затвердження:

- проект статуту товариства;

- пропозиції щодо персонального складу правління, наглядової ради, ревізійної комісії;

4) вжити до 31 грудня 2015 р. заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» від 12 листопада 2014 р. N 604 визначено, що на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", уведеного в дію Указом Президента від 14 квітня 2014 року N 405, пункту 3 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 413, наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 квітня 2014 року N 33/55т "Про проведення антитерористичної операції" та від 14 вересня 2014 року N 33/752т "Про визначення меж проведення антитерористичної операції" наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» від 7 жовтня 2014 року N 33/6/а Донецьку і Луганську області з 07 квітня 2014 року було визначено районами проведення антитерористичної операції.

З огляду на вищенаведене, відповідач станом на поточну дату не став правонаступником третьої особи, яка розташована на тимчасово окупованій території та території проведення Антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації третьої особи, проведення інвентаризації її майна, а також передача майна, всіх прав та обов'язків від третьої особи до відповідача призупинені до завершення Антитерористичної операції.

Передавальний акт, який би підтверджував правонаступництво відповідача за зобов'язанням третьої особи, також не складався та не підписувався, враховуючи вищезазначені обставини.

Таким чином, третя особа станом на поточну дату здійснює господарську діяльність, має права та обов'язки і несе відповідальність самостійно.

Враховуючи те, що Договір було укладено позивачем з третьою особою, яка безпосередньо є особою, зобов'язаною сплатити кошти за поставлений товар, позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за Договором є безпідставними.

Крім основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 27 331,99 грн, 3% річних в розмірі 4 453,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 12 654,83 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.2 Договору у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Враховуючи те, що відповідач не є правонаступником третьої особи, яка є покупцем за Договором, а відповідно і не несе жодної відповідальності, передбаченої його умовами, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, підставою для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат є порушення боржником свого грошового зобов'язання. Однак у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем за Договором, враховуючи відсутність правонаступництва, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 428 747,53 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 21.11.2016.

Суддя О.В. Нечай