Рішення № 62878746, 15.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/17864/16за позовом 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК"

про стягнення 5101 грн. 28 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кондратенко О.В. - представник за довіреністю № 2212 від 07.09.2016;

від відповідача: Ружицький І.Г. - представник за довіреністю № 15 від 01.06.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.09.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" про стягнення 5101 грн. 28 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з оплати вартості наданих йому послуг за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 за період з квітня 2016 по червень 2016 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4689,90 грн., яку і просить стягнути позивач. Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 376,95 грн. та 3% річних у розмірі 34,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 порушено провадження у справі № 910/17864/16 та розгляд справи призначено на 18.10.2016.

13.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.10.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.11.2016 у зв'язку з обґрунтованістю клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та необхідністю подання доказів у справі.

28.10.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що позивач в односторонньому порядку змінив калькуляцію на аварійно-рятувальне обслуговування та зробив перерахунок вартості функціонування аварійно-рятувальної служби та запропонував підписати калькуляцію в новій редакції відповідачу. Однак, відповідач відмовився від її підписання та листом №88 від 29.03.2016 просив розірвати договір. За таких обставин, з квітня 2016 року жодні послуги за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 відповідачем не замовлялись, а отже підстав для стягнення вартості наданих, за твердженням позивача, послуг за період з квітня 2016 по червень 2016 року, на думку відповідача, немає.

01.11.2016 відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що предметом послуг за умовами спірного договору є, зокрема, забезпечення постійної цілодобової готовності зведеного рятувального відділення терміново реагувати на надзвичайну ситуацію на об'єкті відповідача в разі її виникнення. Також позивач зазначає, що перерахунок вартості послуг за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 було здійснено ним в порядку п. 4.2. договору, а саме у зв'язку зі зміною вартості паливо-мастильних матеріалів та рівня грошового забезпечення особового складу.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.11.2016 оголошено перерву до 15.11.2016.

08.11.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача пояснення, відповідно до яких відповідач зазначає, що збільшення вартості обслуговування не містить жодного математичного, статистичного чи економічного розрахунку нової калькуляції.

10.11.2016 відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення щодо розрахунку калькуляції на аварійно-рятувальне обслуговування.

11.11.2016 відділом діловодства суду отримано від відповідача уточнення до пояснення, у яких зазначено, що позовні вимоги ґрунтуються на розрахунках, виконаних на підставі неузгодженої сторонами калькуляції.

У судове засідання 15.11.2016 з'явились представники позивача та відповідача. Позивач надав пояснення по суті заявлених вимог та підтримав позов, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та додатково поданих поясненнях.

У судовому засіданні 15.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2010 між 1 Спеціальним регіональним центром швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України, найменування якого було змінено на 1 Спеціальний центр швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (аварійно-рятувальна служба, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» (об'єкт, відповідач) було укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування №89 (далі-Договір).

Так, судом встановлено, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №211 від 08.05.2013 змінено найменування 1 Спеціального регіонального центру швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (ідентифікаційний код 33945453) на 1 Спеціальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (копія наказу долучена до позову).

Судом встановлено, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №460 від 09.09.2015 змінено найменування 1 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код 33945453) на 1 Спеціальний центр швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (копія наказу долучена до позову).

Так, судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за ідентифікаційним кодом 33945453 зареєстровано юридичну особу 1 Спеціальний центр швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (позивач).

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК», затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол №2 від 18.04.2014), найменування товариства змінено з Відкритого акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» на Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» у зв'язку з приведенням статуту у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» (копія статуту долучена до відзиву на позов).

Згідно з п. 1.1 Договору, його предметом є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації та ліквідації наслідків.

Як передбачено п. 2.1. Договору, для виконання покладених завдань аварійно-рятувальна служба зобов'язана: здійснювати добір основного особового складу аварійно-рятувальної служби відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах, постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення; створювати та підтримувати в належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт; організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у Табелі оснащення; зберігати інформацію про державну комерційну таємницю, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

За змістом п. 2.2. Договору, під час ліквідації надзвичайних ситуацій аварійно-рятувальна служба зобов'язана забезпечувати: виконання заходів, передбачених планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій); оперативне визначення обстановки, що склалася, вжиття термінових заходів пошуку і рятування людей у зоні надзвичайної ситуації і надання першої медичної, фельдшерської або іншої допомог потерпілим; визначення небезпечних факторів та додержання основним особовим складом вимог безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт; створення необхідних умов для підтримання працездатності основного особового складу; зосередження в зоні надзвичайної ситуації необхідних сил, засобів, матеріально-технічних резервів та своєчасне виведення їх у дію за призначенням; оперативне усунення ускладнень, що виникають під час ліквідації надзвичайних ситуацій; координацію дій підрозділів, які залучені до ліквідації надзвичайної ситуації на об'єкті.

Умовами п. 4.1. Договору передбачено, що вартість робіт (функціонування) структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення із зазначенням кількості спеціальних автомобілів та рятувальників, погоджена сторонами та зазначена в калькуляції (розрахунку), яка додається до цього договору та являється невід'ємною його частиною.

В разі зміни вартості паливно-мастильних матеріалів та/або рівня грошового забезпечення особового складу аварійно-рятувальної служби, вартість робіт, зазначена у калькуляції (п. 4.1. цього договору) може бути переглянута аварійно-рятувальною службою в односторонньому порядку, та це не буде вважатись порушенням договірних зобов'язань за цим договором (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору, оплата за аварійно-рятувальне обслуговування проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт, що надаються аварійно-рятувальною службою шляхом пересилання Укрпоштою або будь-яким іншим способом.

Плата за обслуговування здійснюється об'єктом щомісячно, до 10 числа наступного місяця за попередній місяць шляхом перерахування коштів на рахунок аварійно-рятувальної служби. За додатковою угодою сторін можливі інші вили розрахунків, що не порушують чинне законодавство України (п. 4.3. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за порушення терміну оплати об'єкт сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми нарахування місячного платежу за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну особу від виконання обов'язків за даним договором.

Договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.2010, а по фінансовим зобов'язанням - до закінчення взаєморозрахунків (п. 7.1. Договору).

Як встановлено п. 7.2. Договору в редакції додаткової угоди №2 від 03.01.2014, якщо жодна зі сторін не заявить письмово документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про припинення дії договору за 1 місяць до закінчення терміну дії договору, договір автоматично продовжується на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

Згідно з п.7.3. договору в редакції додаткової угоди №2 від 03.01.2014, дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

При цьому, згідно з п. 7.4. Договору при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше, як за місяць письмово попередити про це іншу сторону. В той же час, відповідно до п. 4 додаткової угоди №2 від 03.01.2014 до Договору, вказаний пункт договору виключено (копія додаткової угоди №2 подана відповідачем 28.10.2016). При цьому, позивачем 17.10.2016 подано аналогічну за змістом додаткову угоду №3 від 03.01.2014 , якою, зокрема, викладено в новій редакції п. 7.3., а п. 7.4. договору виключено.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідно до калькуляції на аварійно-рятувальне обслуговування, яка є додатком №1 до Договору, вартість робіт складає 531,30 грн.

Судом встановлено, що листом від 15.03.2016 №658 позивач повідомив відповідача про те, що Відділом внутрішнього аудиту ДНСС України проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Центру та складено відповідний Звіт від 18.12.2015, у зв'язку з чим усуваючи виявлені під час перевірки недоліки, позивач в односторонньому порядку (одноосібно) переглянув калькуляцію на аварійно-рятувальне обслуговування об'єкта, зробивши перерахунок вартості функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення, виклавши її в новій редакції, яку пропонує розглянути та підписати. При цьому, позивачем наголошено на тому, що у випадку непогодження відповідачем прийнятого позивачем рішення, останній повідомляє про підвищення вартості аварійно-рятувального обслуговування, починаючи з квітня 2016 року, що становитиме 1563,30 грн. (копія листа долучена до позову).

Судом встановлено, що листом №81 від 29.03.2016 відповідач повідомив позивача про те, що він зацікавлений в отриманні послуг, визначених договором №89 від 21.04.2010 без збільшення ціни в межах існуючої на це час вартості; в разі незгоди щодо збереження існуючої вартості послуг відповідач просив позивача розірвати з 01.04.2016 договір №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 (копія листа долучена до позову).

Судом встановлено, що у відповідь на лист відповідача №81 від 29.03.2016 листом від 27.04.2016 №1090 позивач зазначив про відсутність передбачених п. 7.3. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 підстав розірвання договору, а отже сторони не дійшли згоди щодо його припинення. При цьому, позивач наполягав на оплаті вартості послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 за новою вартістю, починаючи з 01.04.2016 (копія листа долучена до позову).

Судом встановлено, що відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №69 від 29.04.2016, вартість наданих позивачем у квітні 2016 року послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 становить 1563,30 грн.; відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №86 від 31.05.2016, вартість наданих позивачем у травні 2016 року послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 становить 1563,30 грн.; відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №102 від 30.06.2016, вартість наданих позивачем у червні 2016 року послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 становить 1563,30 грн. Суд зазначає, що вказані акти підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача.

Судом встановлено, що листом №143 від 17.05.2016 відповідач повідомив позивача про те, що відповідач не отримував від позивача послуги за актом №69 у зв'язку з чим відмовляється сплачувати їх вартість (копія листа долучена до позову).

Судом встановлено, що листом №179 від 06.06.2016 відповідач повідомив позивача про те, що відповідач не отримував від позивача послуги за актом №86 у зв'язку з чим відмовляється сплачувати їх вартість (копія листа долучена до позову).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості наданих йому послуг за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 за період з квітня 2016 по червень 2016 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4689,90 грн., яку і просить стягнути позивач. Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 376,95 грн. та 3% річних у розмірі 34,43 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 21.04.2010 між 1 Спеціальним регіональним центром швидкого реагування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України, найменування якого було змінено на 1 Спеціальний центр швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (аварійно-рятувальна служба, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» (об'єкт, відповідач) було укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування №89 (далі-Договір).

Згідно з п. 1.1 договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010, його предметом є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації та ліквідації наслідків.

Як передбачено п. 2.1. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010, для виконання покладених завдань аварійно-рятувальна служба зобов'язана: здійснювати добір основного особового складу аварійно-рятувальної служби відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах, постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення; створювати та підтримувати в належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт; організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у Табелі оснащення; зберігати інформацію про державну комерційну таємницю, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

За змістом п. 2.2. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010, під час ліквідації надзвичайних ситуацій аварійно-рятувальна служба зобов'язана забезпечувати: виконання заходів, передбачених планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій); оперативне визначення обстановки, що склалася, вжиття термінових заходів пошуку і рятування людей у зоні надзвичайної ситуації і надання першої медичної, фельдшерської або іншої допомог потерпілим; визначення небезпечних факторів та додержання основним особовим складом вимог безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт; створення необхідних умов для підтримання працездатності основного особового складу; зосередження в зоні надзвичайної ситуації необхідних сил, засобів, матеріально-технічних резервів та своєчасне виведення їх у дію за призначенням; оперативне усунення ускладнень, що виникають під час ліквідації надзвичайних ситуацій; координацію дій підрозділів, які залучені до ліквідації надзвичайної ситуації на об'єкті.

Наведені умови договору дають підстави для висновку, що предмет спірного договору включає в себе два елементи: здійснення аварійно-рятувального обслуговування та організація аварійно-рятувального обслуговування, яка не виступає у вигляді певного осяжного матеріального результату, а лише забезпечує перебування особового складу та відповідних засобів у режимі готовності у випадку настання аварійних ситуацій на об'єкті відповідача.

Як встановлено судом, договір вступає в силу з дати підписання і діє до 31.12.2010, а по фінансовим зобов'язанням - до закінчення взаєморозрахунків (п. 7.1. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010).

Як встановлено п. 7.2. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 в редакції додаткової угоди №2 від 03.01.2014, якщо жодна зі сторін не заявить письмово документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про припинення дії договору за 1 місяць до закінчення терміну дії договору, договір автоматично продовжується на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

З огляду на ненадання учасниками судового процесу будь-яких доказів у підтвердження існування письмового повідомлення однієї зі сторін із запереченнями проти продовження дії договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 за один місяць до закінчення терміну його дії, суд дійшов висновку, що даний договір був чинним протягом заявленого у позові періоду - квітень-червень 2016 року.

Як встановлено судом, умовами п. 4.1. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 передбачено, що вартість робіт (функціонування) структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення із зазначенням кількості спеціальних автомобілів та рятувальників, погоджена сторонами та зазначена в калькуляції (розрахунку), яка додається до цього договору та являється невід'ємною його частиною.

Як встановлено судом, відповідно до калькуляції на аварійно-рятувальне обслуговування, яка є додатком №1 до Договору, вартість робіт складає 531,30 грн.

Як встановлено судом, в разі зміни вартості паливно-мастильних матеріалів та/або рівня грошового забезпечення особового складу аварійно-рятувальної служби, вартість робіт, зазначена у калькуляції (п. 4.1. цього договору) може бути переглянута аварійно-рятувальною службою в односторонньому порядку, та це не буде вважатись порушенням договірних зобов'язань за цим договором (п. 4.2. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010).

Як встановлено судом, листом від 15.03.2016 №658 позивач повідомив відповідача про те, що Відділом внутрішнього аудиту ДНСС України проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Центру та складено відповідний Звіт від 18.12.2015, у зв'язку з чим усуваючи виявлені під час перевірки недоліки, позивач в односторонньому порядку (одноосібно) переглянув калькуляцію на аварійно-рятувальне обслуговування об'єкта, зробивши перерахунок вартості функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення, виклавши її в новій редакції, яку пропонує розглянути та підписати. При цьому, позивачем наголошено на тому, що у випадку непогодження відповідачем прийнятого позивачем рішення, останній повідомляє про підвищення вартості аварійно-рятувального обслуговування, починаючи з квітня 2016 року, що становитиме 1563,30 грн. (копія листа долучена до позову).

Як встановлено судом, листом №81 від 29.03.2016 відповідач повідомив позивача про те, що він зацікавлений в отриманні послуг, визначених договором №89 від 21.04.2010 без збільшення ціни в межах існуючої на це час вартості; в разі незгоди щодо збереження існуючої вартості послуг відповідач просив позивача розірвати з 01.04.2016 договір №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 (копія листа долучена до позову).

Як встановлено судом, у відповідь на лист відповідача №81 від 29.03.2016 листом від 27.04.2016 №1090 позивач зазначив про відсутність передбачених п. 7.3. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 підстав розірвання договору, а отже сторони не дійшли згоди щодо його припинення. При цьому, позивач наполягав на оплаті вартості послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 за новою вартістю, починаючи з 01.04.2016 (копія листа долучена до позову).

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 651 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, згідно з п.7.3. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 в редакції додаткової угоди №2 від 03.01.2014, дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

При цьому, як встановлено судом, п. 7.4. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 було передбачено, що при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше, як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до п. 4 додаткової угоди №2 від 03.01.2014 до договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 (додаткова угода №3 від 03.01.2014), пункт 7.4. договору виключено.

Наведене дає підстави для висновку, що сторонами договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 погоджено виключний перелік підстав, за яких такий договір може бути розірваним, а саме: у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

При цьому, суд наголошує, що викладену в листі №81 від 29.03.2016 пропозицію щодо розірвання договору, власне, не було обґрунтовано існуванням будь-яких з наведених у п.7.3. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 підстав.

За таких обставин, відповідач, як сторона спірного договору, не наділений правом на його розірвання в односторонньому порядку, окрім випадків, встановлених п.7.3. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010, у зв'язку з чим, враховуючи непогодження позивача щодо розірвання договору, відсутні підстави вважати такий договір розірваним за згодою сторін.

Більше того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №1214 від 04.08.2000, яка була чинна протягом періоду спірних правовідносин, затверджено Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, до якого включено об'єкти геолорозвідки, вугільної промисловості, гірничорудної та нерудної промисловості, нафтогазової промисловості, хімічної та нафтохімічної промисловості, металургійної промисловості, машинобудування, енергетики, транспортно-дорожнього комплексу, агропромислового комплексу, деревообробної, легкої та текстильної промисловості, житлово-комунального господарства, торгівлі, соціально-культурної сфери, зони відчуження і зони безумовного відселення.

Так, відповідач не входить до переліку підприємств, які в обов'язковому порядку укладають договори обслуговування державними аварійно-рятувальними службами, однак суд зазначає, що сторони не позбавлені права укласти договір та погодити у ньому відповідні умови, з огляду на загальні засади свободи договору.

В той же час, обставини виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, що може слугувати підставою розірвання договору в порядку п. 7.3. такого договору, в даному випадку фактично застосовані бути не можуть, з огляду на невключення підприємства відповідача до Переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, як станом на момент укладення договору, так і протягом спірного періоду.

Окрім того, суд наголошує, що викладена у листі №81 від 29.03.2016 пропозиція відповідача на розірвання договору в будь-якому разі не може бути розцінена судом як волевиявлення відповідача на односторонню відмову від договору.

За наведених обставин, договір №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 є чинним протягом спірного періоду (квітень-червень 2016 року).

Відтак, доводи відповідача щодо незамовлення ним послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 не приймаються судом з огляду на встановлені обставини чинності договору та умови, що становлять його предмет.

Водночас, як встановлено судом, позивачем було в односторонньому порядку змінено вартість надання послуг за цим договором в сторону збільшення, а саме збільшено вартість з 531,30 грн. до 1563,30 грн.

Так, за змістом п. 4.2. договору на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010, в разі зміни вартості паливно-мастильних матеріалів та/або рівня грошового забезпечення особового складу аварійно-рятувальної служби, вартість робіт, зазначена у калькуляції (п. 4.1. цього договору) може бути переглянута аварійно-рятувальною службою в односторонньому порядку, та це не буде вважатись порушенням договірних зобов'язань за цим договором.

Так, передбачене умовами договору право аварійно-рятувальної служби переглянути в односторонньому порядку вартість надання послуг за таким договором ставиться в залежність від зміни вартості паливно-мастильних матеріалів та/або рівня грошового забезпечення особового складу аварійно-рятувальної служби, а отже, враховуючи, що позивачем було в односторонньому порядку змінено вартість надання послуг за цим договором в сторону збільшення, а саме збільшено вартість з 531,30 грн. до 1563,30 грн., позивач повинен довести наявність хоча б однієї з передбачених договором обставин, з настанням яких позивач вправі реалізувати своє право на односторонню зміну вартості послуг та належним чином обґрунтувати порядок визначення конкретного розміру вартості надання послуг.

В обґрунтування зміни вартості послуг за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 в сторону збільшення позивачем, зокрема, зазначено про збільшення вартості паливно-мастильних матеріалів у жовтні 2016 року, порівняно з 2010 роком, коли було укладено договір, та надано договір №46 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 07.05.2015, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінг-Енерджи», відповідно до якого останній зобов'язується поставити позивачу нафтопродукти в асортименті: бензин А-95 за ціною 19,30 грн. за 1 л.; бензин А-92 за ціною 18,69 грн. за 1л.; дизельне паливо за ціною 19,59 грн. за 1л. (копія договору долучена до пояснень, поданих позивачем 10.11.2016).

Окрім того, позивачем 01.11.2016 надано суду реєстр наказів (з основної діяльності) 1СЦШР та ГР ДСНС України «Про призначення чергового (добового) наряду» (за період з 01.04.2016 по 30.06.2016), які, за твердженням позивача, підтверджують функціонування структурних підрозділів позивача в режимі постійної готовності.

Так, відповідно до Калькуляції на аварійно-рятувальне обслуговування у редакції від 01.04.2016, копія якої долучена 01.11.2016, позивачем змінено розрахунок вартості утримання особового складу, а також внесено зміни щодо позицій (одиниць) технічних об'єктів та особового складу.

Згідно з поданими позивачем 10.11.2016 поясненнями, прямі витрати на утримання оперативних одиниць розраховані з урахуванням оплати праці працівників оперативних одиниць рятувальників та тривалості робочого часу, а також витрат на матеріали, паливо та енергію, транспортні витрати.

При цьому, будь-яких доказів зміни рівня грошового забезпечення особового складу аварійно-рятувальної служби позивачем, який, власне, обґрунтовував перегляд вартості надання послуг даними обставинами, суду не надано.

На основі аналізу наведених умов договору та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що передбачена договором №89 від 21.04.2010 можливість зміни в односторонньому порядку вартості надання послуг повинна в будь-якому разі забезпечувати баланс інтересів сторін, тобто бути обґрунтованою, а саме вартість надання послуг повинна перераховуватись (у випадку реалізації права односторонньої зміни вартості) пропорційно зміні вартості паливно-мастильних матеріалів та/або рівня грошового забезпечення особового складу аварійно-рятувальної служби.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних належних обґрунтувань збільшення вартості надання послуг у спірному розмірі та жодного математичного розрахунку збільшення вартості надання послуг саме у визначеному позивачем розмірі, у зв'язку з чим одностороння зміна позивачем вартості надання послуг за договором на постійне та обов'язкове обслуговування №89 від 21.04.2010 (з 531,30 грн. до 1563,30 грн., починаючи з квітня 2016 року), враховуючи при цьому загальні засади розумності та справедливості, судом не приймається.

При цьому, з огляду на ті обставини, що договір №89 від 21.04.2010 був чинним протягом спірного періоду (квітень-червень 2016 року), а його умови передбачають обов'язок позивача здійснювати надання послуг, в тому числі з організації аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування, суд дійшов висновку про наявність у позивача обов'язку з надання таких послуг та наявності у відповідача обов'язку з їх оплати у спірний період, вартість яких становить 531,30 грн. згідно з Калькуляцією, що є додатком до договору (була погоджена сторонами).

Як встановлено судом, відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №69 від 29.04.2016, вартість наданих позивачем у квітні 2016 року послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 становить 1563,30 грн.; відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №86 від 31.05.2016, вартість наданих позивачем у травні 2016 року послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 становить 1563,30 грн.; відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №102 від 30.06.2016, вартість наданих позивачем у червні 2016 року послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 становить 1563,30 грн. Суд зазначає, що вказані акти підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.3. договору №89 від 21.04.2010, оплата за аварійно-рятувальне обслуговування проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт, що надаються аварійно-рятувальною службою шляхом пересилання Укрпоштою або будь-яким іншим способом.

Суд зазначає, що у підтвердження надсилання відповідачеві вказаних актів та рахунків на оплату позивачем долучено до позову реєстри поштових відправлень №№13, 16, 20, затверджені першим заступником начальника позивача. При цьому, будь-яких заперечень щодо отримання вказаних документів відповідачем надано не було.

Так, як встановлено судом, листом №143 від 17.05.2016 відповідач повідомив позивача про те, що відповідач не отримував від позивача послуги за актом №69 у зв'язку з чим відмовляється сплачувати їх вартість.

Як встановлено судом, листом №179 від 06.06.2016 відповідач повідомив позивача про те, що відповідач не отримував від позивача послуги за актом №86 у зв'язку з чим відмовляється сплачувати їх вартість.

З огляду на встановлені судом обставини наявного у позивача у спірний період обов'язку з надання послуг за договором №89 від 21.04.2010 та відсутності будь-яких доводів стосовно неналежної організації аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування та доказів у підтвердження таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010, вартість робіт (функціонування) структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення із зазначенням кількості спеціальних автомобілів та рятувальників, погоджена сторонами та зазначена в калькуляції (розрахунку), яка додається до цього договору та являється невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 4.3. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010, оплата за аварійно-рятувальне обслуговування проводиться на підставі рахунків та актів виконаних робіт, що надаються аварійно-рятувальною службою шляхом пересилання Укрпоштою або будь-яким іншим способом. Плата за обслуговування здійснюється об'єктом щомісячно, до 10 числа наступного місяця за попередній місяць шляхом перерахування коштів на рахунок аварійно-рятувальної служби. За додатковою угодою сторін можливі інші вили розрахунків, що не порушують чинне законодавство України.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а тому обставина надання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури в будь-якому разі не звільняє боржника від обов'язку зі сплати вартості наданих послуг (постанова Верховного суду України від 29 вересня 2009 року).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов'язку зі сплати вартості наданих позивачем у квітні, травні, червні 2016 року послуг (однак у сумі 531,30 грн. за кожен місяць), є таким, що настав 10.05.2016, 10.06.2016 та 10.07.2016, відповідно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, зазначені вище докази підтверджують, що у відповідача виник обов'язок зі сплати вартості наданих позивачем за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 послуг у розмірі 1593,90 грн., вказаний факт відповідачем не спростовано.

Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 у розмірі 1593,90 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, у сумі 1593,90 грн.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 34,43 грн. 3% річних за період з 11.05.2016 по 07.09.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних відносно встановленої судом суми заборгованості - 1593,90 грн. в межах заявленого позивачем загального періоду, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних у сумі 11,71 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, у наведеній сумі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг за договором №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 376,95 грн. пені за період з 11.05.2016 по 07.09.2016.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору №89 на постійне та обов'язкове обслуговування від 21.04.2010 передбачено, що за порушення терміну оплати об'єкт сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми нарахування місячного платежу за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну особу від виконання обов'язків за даним договором.

Здійснивши перерахунок пені відносно встановленої судом суми заборгованості - 1593,90 грн. в межах заявленого позивачем загального періоду, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 127,76 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, у наведеній сумі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дарницький завод ЗБК" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; ідентифікаційний код: 01373298) на користь 1 Спеціального центру швидкого реагування та гуманітарного розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 150; ідентифікаційний код: 33945453) суму основного боргу у розмірі 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 11 (одинадцять) грн. 71 коп., пеню у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 23 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.11.2016

Суддя І.М. Отрош