Рішення № 62878656, 16.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/83/16-34/121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 Справа № 908/2131/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність № 011.11-18 від 21.06.2016р.; від відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.04.2016р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2131/16,

за позовом: Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ (69005, АДРЕСА_1),

про стягнення 37924,85 грн.

Сутність спору:

До господарського суду Запорізької області 15.08.2016 р. звернулось Публічне акціонерне товариство Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ про стягнення заборгованості за договором оренди № 158Д (2013) від 30.04.2013 р. в розмірі 37924,85 грн., з яких: 10360,00 грн. суми основного боргу, 645,50 грн. пені, 144,35 грн. 3% річних, 26720,00 грн. - неустойки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. порушено провадження у справі 908/2131/16, справі присвоєно номер провадження 20/83/16, розгляд справи призначено на 29.08.2016 р.

В судовому засіданні 29.08.2016 р. оголошено перерву до 23.09.2016 р.

В судовому засіданні 23.09.2016 р. оголошено перерву до 17.10.2016 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10., в звязку з закінченням повноважень судді Гандюкової Л.П., справу № 908/2131/16 передано на розгляд судді Науменку А.О. згідно протоколу автоматичного розподілу від 12.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2016 р., справу № 908/2131/16 прийнято до провадження судді Науменка А.О., присвоєно номер провадження 20/83/16-34/121/16, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 16.11.2016р.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Між сторонами був укладений договір оренди майна № 158Д(2013) від 30.04.2013р. Договір припинив свою дію 31.12.2015р. Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, у нього перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати, яка станом на 01.08.2016р. складає 10 360 грн. Наявна заборгованість стала також підставою для нарахування позивачем відповідачеві пені в сумі 645, 50 грн. за період: з 21.02.2016р. по 01.08.2016р., 3% річних 55 грн. за період: з 21.02.2016р. по 01.08.2016р. та втрат від інфляції 144,35 грн. за період: з 21.02.2016р. по 01.08.2016р. Крім того, в звязку з неповерненням відповідачем (орендарем) позивачеві (орендодавцю) орендованого майна, ПАТ «ЗАлК» заявлено до стягнення з ТОВ ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 26 720 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 387 ЦК України, додатково посилаючись на ст.ст. 526, 530, 611, 625, 629, 762, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 2, 22, 29, 54-57 ГПК України.

23.09.2016р. позивачем подано до господарського суду Запорізької області заяву про збільшення позовних вимог за вих. 46юр/2016 від 22.09.2016р., відповідно до якої, ПАТ «ЗАлК» збільшено період нарахування заборгованості за договором оренди № 158Д (2013) від 30.04.2013 р, внаслідок чого збільшились суми заборгованості з орендної плати, пені, 3% річних, втрат від інфляції та неустойки, нарахованої згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України. Предметом уточнених вимог є стягнення загальної суму боргу в розмірі 43 422,98 грн., з яких: 12 030,00 грн. сума боргу з орендної плати станом на 22.09.2016р.; 1083,97 грн. пені за період: з 21.02.2016р. по 23.09.2016р.; 97,00 грн. 3% річних за період: з 21.02.2016р. по 23.09.2016р.; 152,01 грн. втрат від інфляції за період: з 21.02.2016р. по 21.05.2016р.; 30 060,00 грн. неустойки, нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 158Д (2013) від 30.04.2013 р. в розмірі 43 422,98 грн., з яких: 12 030,00 грн. сума боргу з орендної плати станом на 22.09.2016р.; 1083,97 грн. пені за період: з 21.02.2016р. по 23.09.2016р.; 97,00 грн. 3% річних за період: з 21.02.2016р. по 23.09.2016р.; 152,01 грн. втрат від інфляції за період: з 21.02.2016р. по 21.05.2016р.; 30 060,00 грн. неустойки, нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що станом на момент слухання справи, суму основного боргу з орендної плати в розмірі 12 030,00 грн. відповідачем погашено повністю, просить стягнути з відповідача залишок несплаченої заборгованості, що заявлена до стягнення.

Представник відповідача визнала, що на момент предявлення позову у орендаря перед орендодавцем дійсно була наявна заборгованість зі сплати орендних платежів, однак зазначила, що вказаний борг було сплачено ТОВ ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ у повному обсязі 28.09.2016р., на підтвердження оплати представником відповідача надано в матеріали справи платіжне доручення № 825 від 28.09.2016р. Проти вимог про стягнення 30 060,00 грн. неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України представник відповідача заперечила, з підстав, викладених у відзиві наданому в судовому засіданні 29.08.2016р., вважає, що договір оренди майна № 158Д(2013) від 30.04.2013р., укладений між сторонами, в силу приписів ст. 764 ЦК України, ст. 284 ГК України був поновлений на строк, який був раніше встановлений договором та підстави для повернення наймодавцеві орендованих автомобілів раніше строку закінчення договору відсутні, а тому відсутні і підстави для нарахування неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ (орендар), було укладено договір оренди № 158Д(2013) (далі договір № 158Д(2013).

В подальшому умови договору № 158Д(2013) сторонами змінювались та доповнювались, шляхом укладення додаткових угод до нього, а саме: № 1 від 06.12.2013р., № 2 від 18.08.2014р., № 3 від 19.12.2014р., № 4 від 28.09.2015р.

Згідно п. 1.1 договору № 158Д(2013) (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 18.08.2014р.), орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування: автомобіль ВАЗ 2107, держ. номер НОМЕР_1, інв. № 22376; автомобіль ВАЗ 2107, держ. номер НОМЕР_2, інв. № 21936.

Пунктами 2.1, 3.2, 4.2 договору № 158Д(2013) (з врахуванням додаткової угоди № 3 від 19.12.2014р.) передбачено, що майно надається орендарю для використання за його цільовим призначенням з метою здійснення господарської діяльності орендаря. Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом прийому-передачі. Термін оренди починається з моменту підписання акту прийому-передачі та діє до 31.12.2015р. Термін оренди може бути змінений за згодою сторін.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, правочин по даній справі є договором оренди.

У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 договору № 158Д(2013) (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 18.08.2014р.), орендна плата за використання майном складає 1670,00 грн., у т.ч. ПДВ та сплачується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця у 100% розмірі.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором оренди № 158Д(2013), і передав відповідачу в оренду майно, що підтверджується актами приймання - передачі від 01.05.2013р. та 18.08.2014р.

Згідно п. 6.1.2. договору № 158Д(2013) орендар, зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі, в порядку і в строки, зазначені у ст. 5 договору.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем строків внесення орендної плати, визначених сторонами у договорі.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідачем 28.09.2016р. сплачено орендну плату в сумі 12 030,00 грн. за період користування майном: лютий 2016р. (залишок боргу в сумі 340 грн.), березень 2016р. (1670 грн.); квітень 2016р. (1670 грн.); травень 2016р. (1670 грн.); червень 2016р. (1670 грн.); липень 2016р. (1670 грн.); серпень 2016р. (1670 грн.); вересень 2016р. (1670 грн.), в той час як, відповідно до умов договору № 158Д(2013), орендну плату за ці місяці потрібно було внести: за лютий не пізніше 20 лютого; за березень не пізніше 20 березня; за квітень не пізніше 20 квітня, і далі відповідно.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п.9.2. договору № 158Д(2013), у разі порушення термінів перерахування орендодавцю орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на період стягнення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 1083,97 грн. пені за період: з 21.02.16р. по 23.09.16р.

Перевіривши розрахунок судом встановлено, що при нарахуванні пені на прострочену орендну плату за лютий та березень 2016 року, позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, тому розрахунок підлягає коригуванню. Вірним розміром пені за загальний період: з 21.02.2016р. по 23.09.2016р. є сума 1078,49 грн., яка і підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивач просить стягнути втрати від інфляції в сумі 152,01 грн. за період: з 21.02.2016р. по 21.05.2016р. та 3 % річних в сумі 97,00 грн. за період: з 21.02.2016р. по 23.09.2016р.

Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин, суд коригує розрахунок втрат від інфляції, такі втрати за договором № 158Д(2013) нараховуються за період: березень-травень 2016р. та становлять 77,62 грн.

Три відсотків річних суд стягує в межах заявленої суми (97,00 грн.), оскільки за перевіреним розрахунком річні становлять 97,18 грн.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в сумі 30 060,00 грн., нарахованої позивачем в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 02.09.2014 року N 927/1215/13.

За таких обставин, необхідною умовою для стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, є встановлення судом факту припинення дії договору оренди та порушення орендарем обовязку щодо повернення орендованого майна.

За умовами частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 10.1. договору № 158Д(2013) (з врахуванням додаткової угоди № 3 від 19.12.2014р.), договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015р.

Відповідно до статті 764 цього Кодексу, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічний припис міститься у п. 4 ст. 284 ГК України, згідно якої, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Як свідчать матеріали справи, заперечень орендодавця як до закінчення строку дії договору оренди № 158Д(2013), так і протягом одного місяця після закінчення цього строку на адресу орендаря від орендодавця не надходило.

Лист за вих. № 011-0645 від 14.07.2016р., на який посилається позивач, направлений зі значним спливом строку, встановленого ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України.

Таким чином, користування майном з боку орендаря після закінчення строку договору оренди за відсутності заперечень орендодавця впродовж встановленого строку тягне поновлення договору оренди на строк, на який договір було укладено раніше.

При цьому, поновлення договору оренди (найму) відповідно до положень ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України, не пов'язується з волевиявленням сторін. Якими б не були причини, в силу яких орендодавець (наймодавець) впродовж місяця після спливу строку договору не заявив орендарю (наймачеві) про те, що він заперечує проти подальшого використання майна орендарем, така його бездіяльність об'єктивно є юридичним фактом, який разом з продовженням використання майна орендарем після спливу строку використання майна на умовах оренди тягне поновлення договору оренди (найму) на новий строк. З мовчанням як юридичним поступком об'єктивно пов'язується настання цивільно-правових наслідків.

Враховуючи, що на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку позивачем заперечень щодо поновлення договору оренди на новий строк висловлено не було, факт продовження дії договору оренди № 158Д(2013) від 30.04.2013р. є встановленим.

За таких обставин, вимоги позивача стягнення з відповідача неустойки в сумі 30 060,00 грн., нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, є передчасними, оскільки договір оренди № 158Д(2013) в силу приписів ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України не припинив свою дії і є продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Тому, обовязок з повернення орендованого майна у відповідача ще не виник. Тож, у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Таким чином, в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

Згідно правової позиції, викладеної у п. 5.1. постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р., статтею 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 ГПК), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід вважати тотожними.

Пунктом 5.2. вказаної постанови визначено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі № 908/2131/16 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ на користь Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат суми 12 030,00 грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ (69005, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код юридичної особи: 36358862) на Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи: 00194122) 1 078 (одна тисяча сімдесят вісім) грн. 49 коп. пені, 97 (девяносто сім) грн. 00 коп. 3% річних, 77 (сімдесят сім) грн. 62 коп. втрат від інфляції; 39 (тридцять девять) грн. 77 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016р.

СуддяА.О. Науменко