Рішення № 62878456, 14.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/41/16-5/96/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 Справа № 908/1105/16

за позовом: Комунального підприємства Водоканал (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61)

до відповідача: Новотавричеська сільська рада Оріхівського району Запорізької області (70510, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотавричеське, вул. Центральна, 76)

про стягнення 218 063, 20 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 80 від 01.06.2016

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1/11 від 14.11.2016

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області надійшла заява від 19.10.2016 за вх. № 3014/09-05 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 № 908/1105/16 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2016 заяву у справі 908/1105/16 передано на розгляд судді Проскурякова К.В.

Ухвалою суду від 19.10.2016 заяву у справі № 908/1105/16 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 №908/1105/16 за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду, справі присвоєно номер провадження 10/41/16-5/96/16, розгляд якої призначено на 14.11.2016. У судовому засіданні 14.11.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Заявник (Новотавричеська сільська рада Оріхівського району Запорізької області) заяву про перегляд рішення господарського суду від 06.06.2016 № 908/1105/16 за нововиявленими обставинами підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у заяві. Суду надано наступні пояснення: рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 № 908/1105/16 стягнуто з Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Комунального підприємства Водоканал заборгованість в розмірі 218 063, 20 грн., яка виникла у звязку з неналежним виконання умов договору №6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації. Новотавричеська сільська рада Оріхівського району Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства Водоканал про визнання недійсним договору №6343/5 від 01.09.2010. Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 по справі №908/1526/16 у задоволені позовних вимог Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області було відмовлено у повному обсязі. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 908/1526/16 за позовом Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області до КП «Водоканал» про визнання недійсним договору № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 (повний текст підписано 18.08.2016) по справі №908/1526/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким: позовні вимоги Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області до Комунального підприємства Водоканал про визнання недійсним договору №6343/5 від 01.09.2010 задоволено. Визнано договір №6343/5 від 01.09.2010р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, укладений між Новотавричеською сільською радою Оріхівського району Запорізької області та Комунальним підприємством Водоканал недійсним. Просить заяву задовольнити.

КП «Водоканал» (позивач) проти задоволення заяви заперечує в повному обсязі. Суду надано письмовий відзив, відповідно до якого: пунктом 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що ч. 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобовязання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобовязання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, спожиті послуги тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобовязання за договором припиняється лише на майбутнє. КП «Водоканал» надав відповідачу послуги за договором № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, які на даний час неможливо повернути в натурі. Просить в задоволенні заяви відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство Водоканал із позовною заявою до Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 218 063, 20 грн. за договором № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 25.04.2016, справу 908/1105/16 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2016 порушено провадження у справі №10/41/16, її розгляд призначено на 23.05.2016. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 06.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення у вказаній справі, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Комунального підприємства Водоканал заборгованість в розмірі 218 063, 20 грн. та судовий збір в розмірі 3 270, 95 грн.

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України 06.06.2016.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2016 №908/1105/16 рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 №908/1105/16 залишено без змін.

16.08.2016 на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 № 908/1105/16 видано наказ.

19.10.2016 до господарського суду Запорізької області від Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області надійшла заява від 19.10.2016 за вх. № 3014/09-05 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 № 908/1105/16 за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому статтями 112-114 ГПК України. В обґрунтування своєї заяви заявник послався на те, що договір № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, на підставі якого з Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької було стягнуто заборгованість в сумі 218063,20 грн. та 3 270,95 грн. судового збору, у встановленому законом порядку був визнаний судом недійсним.

Новотавричеська сільська рада Оріхівського району Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства Водоканал про визнання недійсним договору №6343/5 від 01.09.2010.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 по справі №908/1526/16 у задоволені позовних вимог Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 908/1526/16 за позовом Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області до КП «Водоканал» про визнання недійсним договору № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 (повний текст підписано 18.08.2016) по справі №908/1526/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким:

Позовні вимоги Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області до Комунального підприємства Водоканал про визнання недійсним договору №6343/5 від 01.09.2010 задоволено.

Визнано договір №6343/5 від 01.09.2010р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, укладений між Новотавричеською сільською радою Оріхівського району Запорізької області та Комунальним підприємством Водоканал недійсним.

З огляду на викладене, а також зважаючи, що договір № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації у встановленому законом порядку був визнаний судом недійсним, рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 у справі № 908/1105/16, на думку заявника, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову КП «Водоканал» у звязку з вищенаведеними нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Зі змісту вищенаведених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Як було зазначено вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 у справі № 908/1105/16 вимоги КП «Водоканал» до Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про стягнення з останньої 218 063,20 грн. заборгованості за договором № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації було задоволено. Стягнуто з Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Комунального підприємства Водоканал заборгованість в розмірі 218 063, 20 грн. та судовий збір в розмірі 3 270, 95 грн.

У той же час, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 908/1526/16 за позовом Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області до КП «Водоканал» про визнання недійсним договору № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 (повний текст підписано 18.08.2016) по справі №908/1526/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким:

Позовні вимоги Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області до Комунального підприємства Водоканал про визнання недійсним договору №6343/5 від 01.09.2010 задоволено.

Визнано договір №6343/5 від 01.09.2010р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, укладений між Новотавричеською сільською радою Оріхівського району Запорізької області та Комунальним підприємством Водоканал недійсним.

Стягнуто з Комунального підприємства Водоканал на користь Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області витрат зі сплати судового збору у розмірі 1378,00грн.

Стягнуто з Комунального підприємства Водоканал на користь Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1515,80грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою суду апеляційної інстанції від 20.09.2016 у справі №908/1526/16, яка на час розгляду даної заяви набрала законної сили, встановлено, що «сутність позовних вимог у даному випадку, зводиться до визнання недійсним договору №6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, право на висування вимог про що належить позивачеві як його стороні в силу ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, що зумовлює необхідність дослідження відповідності такого договору приписам ст. 203 цього Кодексу на момент його укладання такого договору.

Виходячи з правової природи укладеного між сторонами договору №6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, який у розумінні ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, зокрема і грошових зобовязань позивача перед відповідачем, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги та Закону України Про питну воду та питне водопостачання.

Наразі, за висновком суду апеляційної інстанції випливає, що в силу ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання та ст.ст. 19, 22 Закону України Про житлово-комунальні послуги, належною стороною абонента в спірному договорі може виступати або безпосередній споживач таких послуг, або їх виконавець, а також субєкт, в повному господарському віданні або оперативному управлінні якого знаходиться житловий фонд та до обовязків якого віднесено надання споживачам відповідних послуг.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується, позивач не є безпосереднім споживачем послуг за договором, адже послуги споживає населення сіл, які підпорядковані Новотавричеській сільській раді. В той же час, згідно з довідкою № 385 останньої, достовірність якої згідно приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не спростована, у Позивача відсутній житловий фонд, який би перебував в повному господарському віданні або в оперативному управлінні, що в свою чергу робить посилання суду першої інстанції на це положення Закону України Про питну воду та питне водопостачання доказово необґрунтованим.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що позивач обєктивно не може бути й виконавцем послуг, незважаючи на рішення виконавчого комітету означеної ради, яке за своєю природою не є нормативно-правовим актом та підлягає оцінці як доказ на загальних підставах, що не було враховано місцевим судом.

Так, виходячи з визначення термінів ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, виконавець це субєкт господарювання, визначення якого наведене, в свою чергу, в ст. 55 Господарського кодексу України. Між тим, статус Позивача, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в України, визначений як орган місцевого самоврядування, який в силу ч. 1 ст. 8 Господарського кодексу України не може бути субєктом господарювання.

В свою чергу, ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не передбачає виконання сільськими радами функцій виконавців житлово-комунальних послуг, так само як і ст.ст. 27-40 цього закону не передбачає прав виконавчих комітетів розширяти компетенцію ради функціями, що можуть виконуватися виключно субєктом господарювання. При цьому, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган місцевого самоврядування, зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а норми Конституції є нормами прямої дії (ст. 8).

Втім, місцевий господарський суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин означених норм матеріального права, надавши перевагу юридичному значенню рішенню виконавчого комітету №34 від 26.08.2010 в редакції, представленій відповідачем, попри незясовані обставини дійного існування такого рішення, з огляду на пояснення позивача з цього приводу та надання ним рішення за цими ж реквізитами іншого змісту. Однак, приведені вище апеляційним судом норми матеріального права, які мали бути застосовані до спірних відносин, безвідносно до дійсності фактичного рішення третьої особи про призначення позивача виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, унеможливлюють набуття ним цього статусу, тоді як встановлена розбіжність між редакціями означеного рішення, за висновком судової колегії, зумовлюють необхідність реагування в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України шляхом скерування повідомлення до органів прокуратури про наявність ознак злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України.

Таким чином, позивач не може бути належною стороною спірного договору, а сам договір, який фактично передбачає покладення на Позивача грошових зобовязань з оплати послуг, які споживаються іншими споживачами, не спрямований на реальне настання обумовлених його змістом правових наслідків у вигляді забезпечення послугами самого Абонента, що порушує ч.ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилання відповідача на виконання грошових зобовязань за договором, в тому числі, в наслідок прийняття судових рішень, та на наявність усіх існуючих умов, що також було враховано місцевим судом при обґрунтуванні оскаржуваного рішення, не має відношення до зясування питання законності такого договору, оскільки його укладення (наявність істотних умов) та спори про спонукання до виконання зобовязань не ліквідують вказаних вище недоліків на момент укладення та не легалізують невідповідність позивача статусу виконавця послуг. Наразі, відповідачем не доведено прийняття судом рішень в межах інших справ за результатами розгляду позовних вимог про визнання спірного договору недійсним за тотожними із досліджуваними у цій справі підставами, тоді як застосування при розгляді позовних вимог про стягнення заборгованості положень п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обовязком суду.

Отже, існування чинних судових рішень про стягнення з абонента на користь Водоканалу грошових коштів за спірним договором жодною мірою не позбавляє можливості ініціації стороною такого договору позову щодо його недійсності та задоволенню такого позову за наявністю і доведеністю відповідних підстав.

Відтак, встановлені апеляційним судом порушення норм матеріального права у світлі фактичних обставин спірних правовідносин сторін зумовлюють скасування рішення місцевого суду про відмову у задоволені позову про визнання договору недійсним та прийняття нового рішення про задоволення таких вимог».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 908/1526/16 є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки такі обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи та не були предметом дослідження у справі.

Так, за загальним правилом презумпції правочину згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним. При цьому визнання недійсним договору є предметом окремого судового спору.

Недійсність договору № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації фактично було встановлено у день набрання постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 908/1526/16 законної сили.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, договір № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації є недійсним з моменту його вчинення, в тому числі є недійсним і на час розгляду справи, за результатами якої було стягнуто спірну заборгованість.

Відтак, обставини недійсності договору № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, хоч і були встановлені пізніше, однак в силу положень ст. 236 ЦК України існували на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.05.2012 у справі № 17/120.

Водночас слід зазначити, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Як вбачається зі змісту позовної заяви КП «Водоканал» та було встановлено судом, останнє в обґрунтування своїх вимог до Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 281063,20 грн., як на підставу свого позову посилалося на неналежне виконання його контрагентом умов укладеного між сторонами договору № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

При дослідженні вказаних обставин суд звертає увагу на те, що позовна заява це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Елементами позову, які є його структурними складовими та визначають його зміст, є предмет та підстави позову.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Натомість, підстави позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Як вже було зазначено, у своїй позовній заяві КП «Водоканал» в якості підстави позову у даній справі посилалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань саме за договором № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, що призвело до виникнення заборгованості.

Водночас із аналізу положень ст. 83 ГПК України вбачається, що господарський суд під час прийняття рішення має право виходити за межі позовних вимог виключно у випадку, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, а також коли є клопотання заінтересованої сторони. При цьому, положення чинного в Україні законодавства не передбачають права суду змінювати предмет та/або підставу позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі № 5019/1263/12.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь позивача заборгованості в сумі 218 063,20 грн. на підставі договору № 6343/5 від 01.09.2010 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, який у встановленому законом порядку був визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 19.10.2016 за вх. № 3014/09-05 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 № 908/1105/16 за нововиявленими обставинами, скасування даного рішення та прийняття у даній справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП «Водоканал» про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 218 063,20 грн.

Заперечення КП «Водоканал» (позивач) до уваги суду не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним. До того ж, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2016 № 908/1526/16 не визначено наслідку визнання договору недійсним на майбутнє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 19.10.2016 за вх. № 3014/09-05 про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 № 908/1105/16 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2016 у справі №908/1105/16 про стягнення з Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на користь Комунального підприємства Водоканал заборгованості в розмірі 218 063, 20 грн. та судового збору в розмірі 3 270, 95 грн., скасувати.

3. Прийняте нове рішення, яким у позові Комунального підприємства «Водоканал» до Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про стягнення 218 063,20 грн. відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства Водоканал (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Артема (ОСОБА_3), 61, код ЄДРПОУ 03327121) на користь Новотавричеської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70510, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новотавричеське, вул. Центральна, 76, код ЄДРПОУ 04352463) 3 598 (три тисячі пятсот девяносто вісім) грн. 05 коп. судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 21.11.2016.