Постанова № 62878391, 10.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року о 14 год. 20 хв.Справа № 808/8397/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Харламова Д.І.,

відповідача - Сахно О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - дослідний інститут «Укрекопроект»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - дослідний інститут «Укрекопроект» (далі - позивач, ТОВ «НДІ «Укрекопроект») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.09.2015 №00012208262203 та №00012108262203.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Сейл ком», оскільки товари від контрагента фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Також зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на формування валових витрат з урахуванням даних операцій та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) базується виключно на припущеннях. Крім того зазначає, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом податкового законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальних характер. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначив, що за результатами здійснення господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження), у процесі здійснення якої використовується придбаний у ТОВ «Сейл ком» товар, позивач отримує економічний ефект у вигляді доходу, що в повній мірі відповідає меті здійснення господарської діяльності та спричиняє реальні зміни майнового стану позивача. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Сейл ком», оскільки наявна податкова інформація свідчить про незаконне формування податкового кредиту покупцям ТОВ «Сейл ком» шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей та проведення безтоварних операцій. Згідно отриманої податкової інформації відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Сейл ком» трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про неможливість фактичного здійснення останнім господарської діяльності, зокрема і з позивачем. Зазначає, що дане підприємство формувало штучне податкове зобов'язання з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям та формування ними технічного податкового кредиту, який в свою чергу використовується ними, у тому числі позивачем, з метою заниження належного до сплати податку на додану вартість. Вказує на неможливість підтвердження господарських операцій ТОВ «Сейл ком», що на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та унеможливлює формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Сейл ком». Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, додатково зазначив, що надані до матеріалів справи та під час проведення перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства щодо порядку транспортування дизельного пального, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «НДІ «Укрекопроект» зареєстроване 04.02.2013 Запорізький міським управлінням юстиції за №11031020000033875, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 28.01.2015 №200205704.

В перевіряємому періоді позивач здійснював основний вид господарської діяльності у сфері іншої діяльності щодо поводження з відходами (КВЕД 39.00).

В період з 07.09.2015 по 10.09.2015 співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сейл ком» (код ЄДРПОУ 39411001) за період з 01.04.2013 по 31.07.2015 та включення до складу витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2013, 2014 роки, за результатами якої складено акт №51/08-26-22-03/38563155 від 14.09.2015 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у сумі 76829,00 грн., в тому числі по періодам: рік 2014 року - 76829,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 85366,00 грн., в т.ч. грудень 2014 - 85366,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення. Рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 24.09.2015 №9885/10/08-26-22-03 за результатами розгляду заперечень визначено, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 25.09.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00012108262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106707,50 грн., в т.ч. за основним платежем 85366,00 грн. та 21341,50 грн. - штрафні санкції;

№00012208262203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 96036,25 грн., в т.ч. за основним платежем 76829,00 грн. та 19207,25 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості таких висновків, які базуються на твердженні контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сейл ком».

Так, в акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що за результатом проведеного аналізу встановлено відсутність ТОВ «Сейл ком» за місцезнаходженням, основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізничними та іншими металевими виробами; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 12.03.2015 у зв'язку з ліквідацією за власним бажанням; звіт 1-ДФ у 2014 році не подавався, декларацію з податку на прибуток за 2014 рік не подано.

Виходячи з вищенаведеного та на підставі аналізу бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, контролюючий орган вважає, що взаємовідносини між позивачем та постачальником ТОВ «Сейл ком» не можливо підтвердити.

На думку контролюючого органу, зазначене свідчить про те, що правочини між позивачем та контрагентами здійснені з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, та як наслідок заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Також контролюючий орган посилається на те, що в наданих товарно-транспортних накладних зазначено лише місто навантаження (м.Херсон та м. Боярка) та розвантаження (м. Запоріжжя), що унеможливлює встановити конкретне місце навантаження та розвантаження товару.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до висновку, що визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток відбувається з урахуванням отриманого платником доходу від будь-якої діяльності та витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку. При цьому витрати певного періоду визначаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, тобто повинен бути наявний зв'язок здійснених витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться, крім іншого, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, наявність належним чином складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27 листопада 2014 року між позивачем та ТОВ «Сейл ком» укладено договір поставки №103, відповідно до п.1.1 якого постачальник - ТОВ «Сейл ком» зобов'язується поставити і передати у власність покупцю - ТОВ «НДІ «Укрекопроект», а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (ас.42-46, т.1).

Відповідно до наданих до матеріалів справи специфікацій, судом встановлено, що позивачем у ТОВ «Сейл ком» придбавався такий товар: специфікація №1 від 01.12.2014 - дизельне паливо; специфікація №2 від 02.12.2014 - сорбент-біодеструктор, вапно негашене; специфікація №3 від 04.12.2014 - сорбент-біодеструктор; специфікація №4 від 05.12.2014 - дизельне паливо; специфікація №5 від 08.12.2014 - СГС, мішки поліетиленові; сорбент-біодеструктор; специфікація №6 від 10.12.2014 - відсів, цемент М400, пісок, арматура А240 ф.8 мм; хлорне вапно; специфікація №7 від 12.12.2014 - сорбент-біодеструктор, вапно негашене, цемент М400; специфікація №8 від 15.12.2014 - сода каустична; специфікація №9 від 16.12.2014 - сода каустична, хлорне вапно; специфікація №10 від 17.12.2014 - хлорне вапно; специфікація №11 від 25.12.2014 - відсів, пісок, цемент М400, арматура А240 ф.8мм (а.с.47-57, т.1).

За вказаними операціями ТОВ «Сейл ком» складено податкові накладні: № 320 від 01.12.2014, № 321 від 02.12.2014, № 322 від 04.12.2014, №323 від 05.12.2014, №324 від 08.12.2014, №325 від 08.12.2014, № 326-328 від 10.12.2014, № 329, 330 від 12.12.2014, №331 від 15.12.2014, № 332 від 16.12.2014, № 334 від 17.12.2014, № 335, 336 від 25.12.2014 (а.с.64-79, т.1).

Сума податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включена позивачем до податкового кредиту грудня 2014 року, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Суми по операціям з ТОВ «Сейл ком» включені позивачем до складу витрат у податковій звітності з податку на прибуток за 2014 рік в розмірі 426828 грн.

На підтвердження придбання товару у ТОВ «Сейл ком» позивачем до матеріалів справи також надано видаткові накладні, транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.64 - 106, т.1), оплата придбаного товару здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими виписками по рахунку та платіжними дорученнями (а.с.59-63, 107-111, т.1).

Надані до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Сейл ком» по даним господарським операціям, які містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте суд зазначає, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для висновків про реальність господарських операцій за відсутності факту придбання товару.

Так само, як і сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

З пояснень представника позивача та наданих до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що отриманий від ТОВ «Сейл ком» товар безпосередньо використовувався в господарській діяльності позивача під час здійснення діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження).

На підтвердження наявності у позивача приміщень для здійснення господарської діяльності до матеріалів справи надано копії договору оренди складу для зберігання промислових відходів, укладений з ТОВ «Праймерз» з додатками (а.с.65-69, т.2).

Крім того, на підтвердження наявності у позивача технічної можливості для здійснення господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами до матеріалів справи надано довідки про наявність обладнання та матеріально-технічної бази (а.с.63-64).

Також, на підтвердження здійснення позивачем господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами до матеріалів справи надано технологічні регламенти: установки знешкодження відпрацьованих люмінесцентних і ртутних ламп зі застосуванням суміші газогенеруючої сірковмісної (САС) та видалення небезпечних відходів в бетонний блок (а.с.178-216, т.3).

Наявність у позивача кваліфікованого персоналу для здійснення зазначеної діяльності підтверджується наданими до матеріалів справи штатними розписами ТОВ «НДІ «Укрекопроект» (а.с.71-72, т.2).

На підтвердження використання придбаного у ТОВ «Сейл ком» товару в господарській діяльності до матеріалів справи надано акти внутрішнього переміщення, акти переробки відходів, акти знищення відходів (а.с.74-91, т.2).

Також, судом встановлено, що дизельне паливо придбане у ТОВ «Сейл ком» використано позивачем для функціонування дизельних генераторів, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами та графіками списання дизельного палива (а.с.168-177, т.3).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «Сейл ком» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сейл ком».

При цьому суд не приймає в якості належного та допустимого доказу наданий до матеріалів справи позивачем Висновок експертного дослідження за результатами проведеного економічного дослідження № 108/03-16, оскільки даний Висновок містить неповні відомості щодо наданих на дослідження документів та матеріалів, що суперечить вимогам п.4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145, та позбавляє можливості встановити обсяг досліджених документів у співвідношенні з документами, що надавались позивачем під час перевірки контролюючому органу.

Щодо посилань відповідача на наявну податкову інформацію ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 27.02.2015 №111/10-13-22-05/39411001 щодо ТОВ «Сейл ком» суд зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки така податкова інформація, у тому числі акт перевірки або акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата або неналежне декларування податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на право покупця сформувати податковий кредит з урахуванням сум податку на додану вартість по таким операціям.

Крім того, згідно з п.86.1 ст.86 ПК України, п.п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Згідно з п.5 Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, тому посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має для нього правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Сейл ком» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Стосовно посилань представника відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що перевезення придбаного у ТОВ «Сейл ком» товару здійснювалось не сторонами договору, а з залученням автомобільних перевіників ТОВ «Гермес-Арсенал» та ТОВ «Д.С.Д Трейд», з якими позивачем було укладено відповідні договори.

На підтвердження виконання договорів з ТОВ «Гермес-Арсенал» та ТОВ «Д.С.Д Трейд» до матеріалів справи надано акти прийняття-здачі виконаних робіт, податкові накладні, тощо (а.с.9-113, т.3).

Таким чином, транспортування придбаного у ТОВ «Сейл ком» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть вважатись беззаперечним доказом нереальності господарських операцій та безпідставності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, який надає право на формування податкового кредиту відповідно до ПК України.

Суд не приймає посилання представника відповідача, надані судовому засіданні, що до порушення позивачем порядку документування операцій з транспортування дизельного палива з посиланням на особливості транспортування нафтопродуктів, оскільки зазначені обставини не досліджувались контролюючим органом під час перевірки та не були підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, відповідно до п. 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования», тобто за загальними правилами.

З урахуванням того, що транспортування здійснювалось з залученням стороннього перевізника, твердження контролюючого органу про порушення позивачем порядку оформлення перевезення суд вважає необґрунтованим.

Також необхідно зазначити, що за наявності у позивача всіх передбачених чинним законодавством первинних документів, які свідчать про фактичне отримання такого товару, сплату коштів за отриманий товар та використання його у власній господарській діяльності, порушення вимог транспортного законодавства не може бути підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сейл ком» з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - дослідний інститут «Укрекопроект» в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - дослідний інститут «Укрекопроект» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 25.09.2015 №00012208262203 та №00012108262203.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3041,16 грн. (три тисячі сорок одна гривня 16 коп.), присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - дослідний інститут «Укрекопроект» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко