Постанова № 62878314, 16.11.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1930/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Степанов П.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Бєльського О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2016 ВП №52327952, винесену старшим державним виконавцем Житомирського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльським О.С.

-визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2016 ВП 52327952, винесену старшим державним виконавцем Житомирського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльським О.С.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою державного виконавця Житомирського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльським О.С. від 23.09.2016 було відкрито виконавче провадження ВП №52327952 з примусового виконання виконавчого напису №15461 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. та цього ж дня винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що їй належить. Вказані постанови отримані нею в Житомирському РУЮ 06.10.2016. Вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2016 є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець повинен був пересвідчитись чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлений строк для добровільного виконання рішення. Відповідно, державний виконавець мав відкласти виконавчі дії, оскільки позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження лише 06.10.2016. Внаслідок цього позивач був позбавлений права добровільного виконання рішення. Зазначає, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не направлялася на її адресу, вона є незаконною, а тому і дії, які були вчинені державним виконавцем в подальшому, а саме, щодо накладення арешту на майно боржника, є протиправними. Таким чином, просить скасувати спірні постанови.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень зазначає, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№52327952 було направлено на адресу позивача простою кореспонденцією за вих.№16170 від 27.09.2016 - для виконання та сторонам-для відома. Цього ж дня державним виконавцем, на підставі заяви стягувача, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Зазначає, що дане виконавче провадження відкрито у строки, визначені ч.2 ст.25 Законом України "Про виконавче провадження". Вказує, що посилання позивача на те, що оскаржувану постанову про відкриття провадження вона поштою не отримувала, а отримала лише у приміщенні відповідача 06.10.2016, що позбавило її права на добровільне виконання рішення, не позбавило останню на використання права, передбаченого ст.35 Законом України "Про виконавче провадження" для відкладення провадження виконавчих дій, а саме: продовження терміну на самостійне виконання до 10 робочих днів, остання своїм правом не скористалась. З огляду на що, просить відмовити у позові за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити, з огляду на таке.

Встановлено, 23.09.2016 року постановою старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльського О.С. відкрито виконавче провадження ВП 52327952 з примусового виконання виконавчого напису №15461 від 06.08.2016, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: об"єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 65% загальною площею 189,0 кв.м. та земельної ділянки, площею 1500 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 985 853,07 грн. (а.с.13).

Цього ж дня, 23.09.2016, на підставі заяви стягувача, державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльським О.С., в межах виконавчого провадження №52327952, винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно в межах суми стягненя, що належить ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження такого майна. (а.с.14).

Вважаючи такі постанови протиправними, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи оскаржувані постанови на відповідність їх вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, чи прийняті вони в межах повноважень та в спосіб, передбачений законом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Приписами ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Так, згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У відповідності до ч.5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

При цьому, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі-документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч.1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження").

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний виконавець зобов"язаний не пізніше наступного дня після відкриття виконавчого провадження, надіслати копію постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу та боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що єдиним доказом підтвердження направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2016 є супровідний лист. (а.с.34)

Доказів направлення боржнику такої постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримання ним такої постанови, відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, представником відповідача в судовому засіданні не заперечується, що державним виконавцем не дотримано вимог ст.25 та ст.31 Закону України "Про виконавче провадження", що стосується порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, як стверджують представники позивача, постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2016 позивачем отримано 06.10.2016 особисто у Житомирському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Частина 1 ст. 35 Закону №606-XIV встановлює, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Тобто, з аналізу даної статті слідує, що боржник мав право, у разі несвоєчасного отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, подати заяву про відкладення провадження виконавчих дій, однак наданим законом правом не скористався. При цьому, суд зазначає, що відкладення державним виконавцем виконавчих дій з власної ініціативи є його правом , а не обов"язком.

З позовної заяви та з пояснень представників позивача слідує, що єдиною підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2016 є неналежне її направлення боржнику державним виконавцем, в результаті чого вона була необізнана про встановлений строк для добровільного виконання рішення.

Тобто, спір фактично зводиться лише до неправомірності дій державного виконавця при направленні копії постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто дії, що слідує після відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, суд зазначає, що несвоєчасне направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження не може бути підставою для скасування такої постанови, оскільки дії державного виконавця по направленню боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження є подальшими діями державного виконавця по примусовому виконанню виконавчого напису, що слідують вже після стадії відкриття виконавчого провадження.

Предметом дослідження у даній справі є саме передумови, підстави, спосіб, обґрунтованість прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження №52327952 від 23.09.2016.

Згідно до ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі написи нотаріусів.

Вимоги до виконавчого документа встановлені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

У ст. 19 цього Закону визначені підстави для відкриття виконавчого провадження, а саме: згідно п.1 ч.1 ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №52327952 від 23.09.2016 державним виконавцем винесена на підставі заяви стягувача ТОВ "Кредитні ініціативи" від 22.09.2016, тобто, у строк, встановлений ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", тобто протягом 3-х робочих днів з дня надходження до виконання. При цьому, заява стягувача відповідала вимогам ст.18 Закону (а.с.32).

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність винесеної старшим державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52327952 від 23.09.2016, з огляду на що вимоги позивача з даного приводу є безпідставними.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2016 ВП 52327952, винесену старшим державним виконавцем Житомирського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльським О.С., суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище 23.09.2016 року постановою старшого державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльського О.С. відкрито виконавче провадження ВП 52327952 з примусового виконання виконавчого напису №15461 від 06.08.2016, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А.

Цього ж дня 23.09.2016, державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Бєльським О.С., в межах виконавчого провадження №52327952, винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно в межах суми стягнення, що належить ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження такого майна.

Представник позивача стверджує, що державний виконавець не мав права виносити постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 23.09.2016 одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2016.

Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Абзацом 2 ч.2 ст. 25 Закону №606- XIV передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно із ст. 52 Закону №606- XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження має право винести постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якщо про це буде просити стягувач у своїй заяві про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач - ТОВ "Кредитні ініціативи" у своїй заяві від 21.09.2016 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №15461 від 06.08.2016, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. просив накласти арешт на все майно та рахунки боржника (ОСОБА_4) у межах суми стягнення.(а.с.32).

Дана заява і стала підставою для винесення спірної постанови від 23.09.2016 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно в межах суми стягнення, що належить ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження такого майна.

Оскільки, вищезазначеними статтями Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця накладати арешт на майно та кошти боржника для виконання примусового рішення суду і відповідач скористався наданим йому правом та наклав арешт на кошти та на майно боржника, тому він діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова відповідачем винесена у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлену судом правомірність спірних постанов, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 21 листопада 2016 р.