Ухвала суду № 62878154, 04.11.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38548/16-к

Провадження № 1-кс/761/23605/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2016 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Щебуняєва Л.Л., при секретарі Мельник І.Г., за участю представника власника майна - адвоката Долженка Ю.В.

розглянувши в судовому засіданні у залі суду у місті Києві

клопотання представника ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП» - адвоката Долженка Юрія Валерійовича про скасування арешту на майно,

ВСТАНОВИВ :

2 листопада 2016 року представник ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП» - адвокат Долженко Ю.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013000000000121 від 24 квітня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.27, ст.205, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, а саме грошових коштів у розмірі 728041,42 грн., які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП» №26005512074 в ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ » (МФО 3380805), юридична адреса: м. Київ, вул. Лескова, 9.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013000000000121 від 24 квітня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.27, ст.205, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України було накладено арешт на майно ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП», а саме вказані грошові кошти. Разом з тим, сторона заявника вважає, що арешт на майно ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП» накладено необґрунтовано, оскільки кримінальне провадження № 32013000000000121 зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 24 квітня 2014 року, а кошти на які був накладений арешт були отримані товариством 6-12 травня 2016 року, тобто через два роки після виявлення обставин, які досліджуються у даному кримінальному провадженні.

Представник заявника - адвокат Долженко Ю.В. в судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна підтримав, просили слідчого суддю задовольнити його у повному обсязі.

Слідчий у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки слідчому судді повідомлено не було, а тому враховуючи передбачені ч.2 ст. 174 КПК України строки розгляду зазначеної категорії клопотань, слідчий суддя приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності слідчого.

Вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення представника заявника, слідчий суддя вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013000000000121 від 24 квітня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.27, ст.205, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року було частково задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ 1-го відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України майора податкової міліції Овчарова К.В. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013000000000121 від 24 квітня 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч.1, ч.2 ст.27, ст.205, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, та накладено арешт на грошові кошти в межах суми у розмірі 11,87 млн. гривень ТОВ СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП» (код 39475050), що знаходяться на банківському рахунку №26005512074 в ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 3380805), юридична адреса: м. Київ, вул. Лескова, 9, та арешт на видаткові операції по цим рахункам за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам ТОВ Нафтатрейдгруп», ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП».

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту було те, що грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При цьому, твердження сторони заявника з приводу того, що арешт накладено необґрунтовано не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки в матеріалах клопотання відсутні належні та допустимі докази в їх обґрунтування.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що представником заявника у клопотанні не доведено, а слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно вказане в клопотанні, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні вказаного виду заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 173, 174 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання представника ТОВ «СТАНДАРТ ОІЛ ГРУП» - адвоката Долженка Юрія Валерійовича про скасування арешту на майно відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.Л.Щебуняєва