Постанова № 62875875, 01.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 р. Справа № 804/5005/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 А, за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медиком» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2016 року №0004421407 та №0004411407.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушення норм податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 16 травня 2016 року по 29 червня 2016 року посадовими особами Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області, на підставі наказу від 05.05.2016р. №442 була проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки від 05.07.2016 року

№ 326/04-36-14-03/32975288.

Під час виїзної позапланової перевірки податковим органом встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.3, п.8 ст.1 НП(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та п.5, п.7, п.11, п.18 П(С)БО №16 «Витрати», п.14, 15 П(С)БО №7 «Основні засоби»; п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю «Медиком» занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 485 000 грн., у тому числі по періодам: 2015 рік у сумі 1 359 000 грн., 1 квартал 2016 року у сумі 126 000 грн.

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 та п.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю «Медиком» занижено податок на додану вартість у загальній сумі 180 000 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2015 рік у сумі 40 000 грн., січень 2016 року у сумі 140 000 грн.

20 липня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, відповідно до якого з ТОВ «МЕДИКОМ» підлягає стягненню сума 1 548 000,00 грн., з них: 1 485 000,00 грн. - за основним платежем (податок на прибуток приватних підприємств), 63 000,00 грн. штрафна санкція, та податкове повідомлення-рішення №0004411407, відповідно до якого з ТОВ «МЕДИКОМ» підлягає стягненню сума

270 000,00 грн., з них: 180 000,00 грн. - за основним платежем (податок на додану вартість), 90 000,00 грн. штрафна санкція.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХГУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отриманню прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством).

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи, судом встановлено, ТОВ «Медиком» з ТОВ «Ейвері» було укладено Договір про надання послуг №7/15 від 30.10.2015р. Також, 02 листопада 2015 року було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №7/15 від 30.10.2015р.

На виконання умов договору ТОВ «Ейвері» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано акт приймання виконаних робіт від 30.11.2015 року, податкова накладна від 30.11.2015 року №1051.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Ейвері» заборгованість відсутня.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Медиком» та ТОВ «МЕЛФОРД» було укладено Договір про надання послуг №19/12 від 30.12.2015 року та додаткову угоду №1 до договору від 30.12.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Мелфорд» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано акти приймання виконаних робіт від 25.01.2016 р. №670 та від 26.01.2016 р. №717, податкові накладні від 25.01.2016 р. №670 та від 26.01.2016 р. №717.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Мелфорд» заборгованість відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Медиком» з ТОВ «Монолитід» укладено Договір про надання послуг №12/06-2015 від 02 червня 2015 року та додаткову угоду № 1 до договору від 05.06.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Монолитід» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та рахунки-фактури, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, які надані позивачем до матеріалів справи.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі та частково безготівковим розрахунком. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Монолитід» заборгованість відсутня.

З первинних документів, наявних у матеріалах справи, судом встановлені взаємовідносини ТОВ «Медиком» з ТОВ «Радена» згідно Договору про надання послуг від 01.04.2015 року №42/04-2015 та Додаткової угоди №1 від 07.04.2015 року.

На виконання умов договору про надання послуг ТОВ «Радена» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та рахунки-фактури, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, які надані позивачем до матеріалів справи.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Радена» заборгованість відсутня.

Поряд з цим, ТОВ «Медиком» було укладено про надання послуг № 74 від 22 травня 2015 року та додаткову угоду №1 від 25.05.2015 року з ТОВ «Бертронні Груп».

На виконання умов договору ТОВ «Бертронни Груп» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано акти приймання виконаних робіт від 29.05.2015 року №90, №121 та №122, податкові накладні від 29.05.2015 року №90, №121 та №122.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Бертронни Груп» заборгованість відсутня.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Медиком» та ТОВ «Техпро Компані» було укладено Договір про надання послуг №39 від 22 травня 2015 року та додаткову угоду №1 від 25.05.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Техпро Компані» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано акти приймання виконаних робіт від №29.05.2015 року №123 та податкову накладну від №29.05.2015 року №123.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Техпро Компані» заборгованість відсутня.

В той же час, з наданих до справи доказів, вбачається, що ТОВ «Медиком» з ТОВ «Крістал Форт» було укладено Договір про надання послуг №188 від 18 червня 2015 року та додаткова угода №1 до договору від 23.06.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Крістал Форт» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано акти приймання виконаних робіт від 20.07.2015 року №338, від 22.07.2015 року №394, від 24.07.2015 року №446, від 29.07.2015 року №508 та податкові накладні від 20.07.2015 року №338, від 22.07.2015 року №394, від 24.07.2015 року №446, від 29.07.2015 року №508.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Крістал Форт» заборгованість відсутня.

Судом також встановлено, що ТОВ «Медиком» з ТОВ «Велтікс Про» укладено Договір про надання послуг №90 від 27 липня 2015 року та додаткову угоду №1 до договору від 30.07.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Велтікс Про» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано акти приймання виконаних робіт від 07.08.2015 р. №104, від 12.08.2015 р. №173, від 14.08.2015 р. №240, від 26.08.2015 р. №416 та податкові накладні від 07.08.2015 р. №104, від 12.08.2015 р. №173, від 14.08.2015 р. №240, від 26.08.2015 р. №416.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Велтікс Про» заборгованість відсутня.

Також, як встановлено судом, ТОВ «Медиком» уклало з ТОВ «Марсі ОСОБА_5» Договір про надання послуг №56 від 27 липня 2015 року та додаткову угоду №1 до договору від 30.07.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Марсі ОСОБА_5» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано рахунок, акт приймання виконаних робіт та податкову накладну від 07.08.2015 року №105.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Марсі ОСОБА_5» заборгованість відсутня.

Поряд із цим, ТОВ «Медиком» було укладено з ТОВ «Дакар Констракшн» Договір про надання послуг №56/1 від 27.07. 2015 року та додаткову угоду №1 від 30.07.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Дакар Констракшн» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано рахунок, акт приймання виконаних робіт та податкову накладну від 17.08.2015 року №242.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Дакар Констракшн» заборгованість відсутня.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Медиком» було укладено з ТОВ «Віта Лайф» Договір про надання послуг №56 від 27 липня 2015 року та додаткову угоду №1 до договору від 30.07.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Віта Лайф» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано рахунок, акт приймання виконаних робіт, податкову накладну від 17.08.2015 року №174.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Віта Лайф» заборгованість відсутня.

В той же час, судом встановлено, що ТОВ «Медиком» було укладено з ТОВ «Анмікс» Договір про надання послуг №26 від 27 липня 2015 року та додаткову угоду №1 від 30.07.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ «Анмікс» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано рахунок, акт приймання виконаних робіт, податкову накладну від 26.08.2015 року №417.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Анмікс» заборгованість відсутня.

Під час проведення перевірки також контролюючим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «Медиком» з ТОВ «Теана» відповідно до Договору про надання послуг №34 від 25.12.2014 року та додаткової угоди №1 від 12.01.2015 року, Договору про надання послуг №44/01-2015 від 23.01.2015 року та додаткової угоди №1 від 28.01.2015 року.

На виконання умов договорів про надання послуг ТОВ «Теана» на адресу ТОВ «Медиком» податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та рахунки-фактури, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, які надані позивачем до матеріалів справи.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Теана» заборгованість відсутня.

Поряд із цим, судом встановлено, що ТОВ «Медиком» з ТОВ «Бі Сі Інвест» укладено Договір про надання послуг від 31.01.2015 №50-02 та додаткову угоду №1 від 02.02.2015 року, Договір про надання послуг від 31.01.2015 №43-02 та додаткову угоду №1 від 02.02.2015 року.

На виконання умов договору про надання послуг від 31.01.2015 №50-02 ТОВ «Бі Сі Інвест» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано податкову накладну, акт здачі-прийняття робіт та рахунок від 27.02.2015 р. №1032.

На виконання умов договору про надання послуг від 31.01.2015 №43-02 ТОВ «Бі Сі Інвест» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано податкову накладну, акт здачі-прийняття робіт та рахунок від 27.02.2015 р. №996.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Бі Сі Інвест» заборгованість відсутня.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Медиком» та ТОВ «Атіка Буд» було укладено Договір про надання послуг від 19.02.2015 №197 з додатковою угодою №1 від 20.02.2015 року.

На виконання умов договору про надання послуг від 19.02.2015 №197 ТОВ «Атіка Буд» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та рахунки від 31.03.2015 року №29, №30 та №31.

В той же час, між ТОВ «Медиком» та ТОВ «Атіка Буд» було також укладено Договір про надання послуг від 27.02.2015 №3-46 та додаткову угоду №1 від 04.03.2015 року.

На виконання умов договору про надання послуг від 27.02.2015 №3-46 ТОВ «Атіка Буд» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та рахунки від 31.03.2015 року №226, №227 та №228.

Разом з тим, між ТОВ «Медиком» та ТОВ «Атіка Буд» було укладено Договір про надання послуг від 19.03.2015 №29/03-2015 з додатковою угодою №1 від 23.03.2015 року.

На виконання умов договору про надання послуг від 19.03.2015 №29/03-2015 ТОВ «Атіка Буд» на адресу ТОВ «Медиком» було виписано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та рахунки від 31.03.2015 року №131, №132 та №133.

Оплата товару здійснена в повному обсязі у вексельній формі. Станом на 31.03.2016р. ТОВ «Медиком» перед ТОВ «Атіка Буд» заборгованість відсутня.

Суд зазначає, що в обґрунтування зазначених порушень перевіряючими у акті перевірки зазначено, що оскільки до перевірки не надано технічну документацію виконаних робіт з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання, не конкретизовано перелік виконаних робіт, неможливо встановити факт реального здійснення операцій ТОВ «Медиком» з його контрагентами за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року, та зазначені операції є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України суперечить інтересам держави. Тобто, контролюючим органом зроблено висновок, що перевірені договори, укладені ТОВ «Медиком», не відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, є нереальними та нікчемними, що думку Відповідача свідчить на те, що відповідна первинна бухгалтерська та податкова документація складена формально, а відомості які в неї містяться недостовірні. Відповідно і витрати підприємства по вказаним договорам на думку податкового органу є непідтвердженими.

Крім того, згідно наявної у Відповідача податкової інформації (інформації з АІС «Податковий блок»), контрагенти на думку ДПІ не мали можливості надавати послуг ТОВ «Медиком» за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року через маніпулювання податковою звітністю, незнаходженням за місцезнаходженням, відсутністю основних фондів та недостатністю трудових ресурсів, їхньою недостатньою професійною кваліфікацією, відсутністю спеціальних інструментів, а також види діяльності контрагентів не відповідають видам робіт (послуг) наданим ТОВ «Медиком».

Саме зазначені порушення на думку податкового органу призвели до заниження ТОВ «Медиком» своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

В той же час, податковим органом у акті перевірки №326/04-36-14-03/32975288 від 05.07.2016 р. по контрагентам ТОВ «Теана» (період січень 2015 року), ТОВ «Бі Сі Інвест» (період лютий 2015р.), ТОВ «Атіка Буд» (період березень 2015р.) перевіряючими було зазначено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.16 у справі № 804/16607/15 було задоволено позов ТОВ «Медиком» до Криворізької центральної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області тому остаточне рішення щодо правомірності формування витрат буде здійснено після отримання відповідного рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Але, суд зазначає, що податковий орган не робить аналогічних висновків по контрагентам ТОВ «Монолитід» (період червень 2015 року), ТОВ «Радена» (період квітень 2015 року), по яким Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановою від 15.06.16 року по справі № 804/2651/16 також було задоволено позов ТОВ ««Медиком» щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд не приймає, посилання відповідача на інформацію з баз даних податкового органу по контрагентам підприємства, оскільки такі посилання базуються лише на підставі аналізу баз даних ДПІ без наявності відповідних актів перевірок контрагента (з узгодженими податковими зобовязаннями).

Суд також не погоджується з позицією відповідача щодо встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, неможливість проведення зустрічної звірки, тощо, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

Отже, посилання відповідача на відсутність у контрагентів основних фондів, кількості працівників, транспорту, тощо, як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Така правова позиція висловлена в ухвалі Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 822/5510/14 було відмовлено у допуску справи до перегляду Верховним судом України з підстав відсутності неоднакового застосування судом норм матеріального права.

При цьому Верховний суд в ухвалі від 01.07.2015 року зазначив: «У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10). Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача».

Така ж позиція вбачається і в постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, де Верховний суд України зазначив наступне: «На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02), в якому зокрема зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, як Верховний суд України, так і Європейський суд з прав людини неодноразово звертали увагу на те, що у разі, якщо платник податків є добросовісним платником податків, жодним чином не причетний до можливих зловживань його контрагентів та належним чином виконує свої законодавчо визначені обовязки із здійснення господарських операцій, їх документального оформлення та відображення в податковому та бухгалтерському обліку, то на такого платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки невиконання його контрагентами своїх податкових або інших зобовязань.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд приходить висновку, що Податковим кодексом України передбачена індивідуальна відповідальність платників податків, тобто платник податків має відповідати виключно за допущені ним особисто порушення Податкового кодексу України. Платник податків не може нести відповідальність за діяння інших осіб (в тому числі його контрагентів), на податковий облік та звітність яких він не міг жодним чином впливати або контролювати їх діяльність. Відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають нести саме такі контрагенти, як особи, які допустили порушення у своїй діяльності.

Також суд зазначає, що згідно абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не зобовязує платника податку надавати документи тільки до перевірки або письмових заперечень на акт перевірки, він може подати їх безпосередньо до суду як доказ на підтвердження обґрунтування своєї позиції. Однак, позивач, в підтвердження надання посадовим особам відповідача в ході проведення перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, долучив до матеріалів справи акти приймання передачі документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів, як до суду так і під час проведення перевірки податковому органу. Дослідивши первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, виходячи з норм Податкового кодексу України та з урахуванням позиції вищих судових інстанцій можна дійти висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі висновки базуються виключно на недоліках (навіть не порушеннях) в роботі контрагентів позивача, на яких позивач не може жодним чином впливати та не може відповідати за правильність оформлення їх діяльності та відображення її в податковому обліку таких контрагентів.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем при розгляді справи не було доведено правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації за користь бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 548 000,00 грн., з них 1 485 000,00 грн. за основним платежем та 63 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.07.2016 року №0004411407, яким збільшено суму грошового зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» з податку на додану вартість яким збільшено суму грошового зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» з податку 270 000,00 грн., з них 180 000,00 грн. за основним платежем та 90 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» судові витрати у розмірі 27 270,00 грн. (двадцять сім тисяч двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1