Рішення № 62874148, 21.11.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9578/15-ц

Провадження № 2/711/1287/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка як опікун діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особа: ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, яка є опікуном ОСОБА_6, в інтересах останньої звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

В обґрунтування позову вказує, що відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23.09.2015 року вона являється опікуном недієздатної ОСОБА_6 Дізнавшись про порушення прав підопічної, яке відбулося при укладенні нею в 2013 році правочинів, вона і звертається з даним позовом до суду.

Вказує, що ОСОБА_6 тривалий час хворіє на психічні розлади, останній раз в липні 2014 рок проходила лікування в Черкаській обласній психіатричній лікарні з діагнозом розумова відсталість недиференційована в ступені помірно вираженої дебільності з вираженням емоційно-вольовими розладами з апатно-гальмівним типом. В звязку з таким захворюванням вона в певні моменти життя не усвідомлює вчинення своїх дій та не може адекватно усвідомлювати наслідки до яких вони призводять.

В жовтні 2013 року в ОСОБА_6 зявилися манікальні бажання змінити місце проживання, які вона самостійно реалізувати не могла, тому звернулася за допомогою до мало знайомого їй чоловіка ОСОБА_5, який проживав в її будинку та, розуміючи що остання не зовсім при розумі, погодився їй допомогти продати квартиру в м. Черкаси та на виручені гроші придбати останній житло в м. Канів.

Так, 08.11.2013 року ОСОБА_6, будучи в стані який не давав їй можливості усвідомлювати свої дії, уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та допустила перерахунок та передачу коштів у розмірі 25000 дол. чужій людині ОСОБА_5, який їй їх не віддав.

Крім того, 14.11.2013 року продовжуючи знаходитися в тому ж психологічному стані ОСОБА_6 за допомогою ОСОБА_5 без попереднього огляду придбала квартиру № 12 у смт. Ірдинь Черкаського району за 39941 грн., яка, як виявилося після заселення, є непридатною до проживання.

Оскільки ОСОБА_6 має розлади психічного здоровя вже тривалий час, вважає що і на момент укладення договорів купівлі-продажу від 08.11.2013 року та від 14.11.2013 року вона також не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

А тому, просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 08.11.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 14.11.2013 року, посвідчений державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову. У випадку, якщо суд прийде до висновку про задоволення позову, просили застосувати вимоги ст. 216 ЦК України, повернути сторони в попередній стан, стягнувши з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 187680 грн., які фактично були сплачені за договором купівлі-продажу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, пояснивши що ОСОБА_6 укладаючи договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 добре розуміла значення своїх дій та могла керувати ними і сумнівів ні в кого щодо її стану не виникало. А тому просив відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання третя особа ОСОБА_5 не зявився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_6, представника ОСОБА_9, пояснення відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_10, пояснення відповідача ОСОБА_4, пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_7 (нотаріус), ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 08.11.2013 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 за 72304 грн., які продавець отримав повністю до підписання договору. Вказане стверджується договором купівлі-продажу квартири від 08.11.2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с. 9).

Також в судовому засіданні встановлено, що 14.11.2013 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_5 за 39941 грн., які продавець одержав від покупця повністю до підписання договору. Вказане стверджується договором купівлі-продажу квартири від 14.11.2013 року, який посвідчений державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (а.с. 10).

В подальшому рішенням Черкаського районного суду м. Черкаси від 23.09.2015 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 була визнана недієздатною. Цим же рішенням над ОСОБА_6 встановлено опіку та призначено її опікуном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_13 вказувала на те, що її підопічна ОСОБА_6 на момент укладення договорів купівлі-продажу від 08.11.2013 року та від 14.11.2013 року, хоча на той час і не була визнана недієздатною, але в звязку з хронічним стійким психічним розладом, не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними.

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_9 ухвалою суду від 24.03.2016 року по справі була призначена судова-психіатрична експертиза на вирішення якої ставилися питання про психічний стан ОСОБА_6 на момент укладення договорів купівлі-продажу від 08.11.2013 року та від 14.11.2013 року і її можливість за своїм психічним станом у зазначений час розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 301 від 22.07.2016 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент укладення договорів купівлі-продажу від 08.11.2013 року та від 14.11.2013 року страждала на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді хронічного маячного розладу з актуальним персоніфікованим маренням впливу та переслідування, з хворобливою маячною мотивацією вчинення вище вказаних право чинів, на тлі легкої розумової відсталості в ступені легкої дебільності (IQ=64 бали), що позбавляло на вказані періоди часу (тобто та 08.11.2014 року та на 14.11.2013 року) її здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. А відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 с. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу від 08.11.2013 року та від 14.11.2013 року, вчиненими ОСОБА_6 недійсними.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 на момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 08.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 14.11.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд вважає, що є всі підстави для визнання вищезгаданих договорів купівлі-продажу недійсними саме з підстав, викладених у ст. 225 ЦК України.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу від 08.11.2013 року та від 14.11.2013 року, які були укладені ОСОБА_6 в момент коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд визнає недійсними, тому вважає за необхідне застосувати і вимоги ст. 216 ЦК України та в порядку реституції: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 72304 грн., отримані нею від ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу квартири від 08.11.2013 року; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 39941 грн., отримані ним від ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу квартири від 14.11.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, 203, 215, 216, 225 ЦК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, яка як опікун діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особа: ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 08.11.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 14.11.2013 року, посвідчений державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8

Застосувати реституцію як наслідок недійсності правочину та в порядку реституції:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 72304 грн., отримані нею від ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу квартири від 08.11.2013 року;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 39941 грн., отримані ним від ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартири від 14.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: В.М. Скляренко