Рішення № 62874029, 11.11.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9192/16-ц

Провадження № 2/711/2588/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Черкаський консервний комбінат» про стягнення заборгованості за договором позики. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28.12.2015 між нею, тобто ОСОБА_2 (наразі в зв'язку з одруженням та подальшою зміною прізвища ОСОБА_1) та Державним підприємством «Черкаський консервний комбінат» було укладено договір позики за № 26. Відповідно до п. 1 Договору, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 43 000.00 грн. строком на три місяця, тобто до двадцять восьмого березня дві тисячі шістнадцятого року.

У п. 7 Договору зазначено, що підписання цього договору сторонами свідчить про те, що ДП«ЧКК» отримало від ОСОБА_2, зазначені в п. 1 цього договору, грошові кошти. Вказане прямо та беззаперечно свідчить, що позивачем було повністю виконано взяті на себе зобов'язання щодо передачі у власність відповідача коштів на вищевказану суму.

Також вказує, що на день подачі даної позовної заяви неустойка по зобов'язанню позивача становить 19 377.52 грн.

Відповідно, сума інфляційних втрат за період з 28.03.2016 по 31.08.2016 становить 2 752.00 грн.

Крім того, 20.09.2016 позивачем на адресу ДП ««Черкаський консервний комбінат» було направлено повідомлення/вимогу про повернення коштів за договором позики. У відповідь на вищевказане повідомлення/вимогу, відповідачем було надано листа - відповідь за №79 від 06.10.2016, в якому ДП «Черкаський консервний комбінат» повністю підтверджує факт своєї кредиторської заборгованості за вищевказаним договором позики на суму в 43000,00 грн. Також у даному листі йдеться про фактичну неможливість погашення вказаної заборгованості.

На підставі викладеного та враховуючи тривалий час невиконання зобовязань за договором позики, позивач просить суд, - стягнути з Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» на свою користь заборгованість в сумі: 43000,00грн. - основного боргу; 19377,52 грн. - неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 2752,00 грн. - інфляційних витрат, а всього 65129,52 грн., і також судові витрати згідно квитанції.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання. До початку слухання справи подала заяву з проханням проводити розгляд справи без її участі. Заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 повністю визнав заявлені позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.

Враховуючи думку позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, обєктивного та всебічного дослідження, суд приходить до наступного:

встановлено, що 28.12.2015 між ОСОБА_2 (змінила прізвище у звязку з одруженням на ОСОБА_1, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії І-СР №131095 від 05.07.2016) та Державним підприємством «Черкаський консервний комбінат» укладено договір позики за № 26, оригінал якого досліджувався під час розгляду справи.

За умовами п.п. 1, 2 Договору, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 43000,00 грн. строком на три місяці, тобто до 28.03.2016р. Позика є процентною, згідно зі ст. 1048 ЦК України, розмір процентної ставки визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В разі прострочення повернення суми позики позикодавець має право нараховувати неустойку (пеню, штраф) в розмірі 50% від несплаченої суми за кожен день прострочення (згідно п. 3 ст. 549 ЦК України), а також сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п. 4 Договору).

У п. 7 Договору зазначено, що підписання цього договору сторонами свідчить про те, що ДП«ЧКК» отримало від ОСОБА_2, зазначені в п. 1 цього договору, грошові кошти.

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором виконала в повному обсязі, а саме, - надала у власність ДП «Черкаський консервний комбінат» грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

В обумовлений строк відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

Крім того, 20.09.2016 позивачем на адресу ДП «Черкаський консервний комбінат» направлено повідомлення/вимогу про повернення коштів за договором позики. У відповідь на вищевказане повідомлення/вимогу, відповідачем надано листа - відповідь за №79 від 06.10.2016, в якому ДП «Черкаський консервний комбінат» повністю підтверджує факт своєї кредиторської заборгованості за вищевказаним договором позики на суму в 43000,00 грн. Також, у даному листі вказується про фактичну неможливість погашення заборгованості з урахуванням неустойки та інфляційних витрат через надзвичайно скрутне фінансове становище підприємства.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, в т.ч. свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Правова позиція з цього приводу викладена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.03.2013 по справі № 6-63цс13, яка відповідно до статті 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, - позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобовязань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобовязань та закріплює основний принцип виконання зобовязань принцип належного виконання, що стосується як субєктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 -545 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України належне виконання зобовязання це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Крім того, під час розгляду справи не встановлено жодних обставин щодо визнання договору позики № 26 від 28.12.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «Черкаський консервний комбінат» недійсним, оспореним, розірваним чи зміненим.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на отримання від відповідача ДП «Черкаський консервний комбінат» суму неустойки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 28.03.2016 по 20.09.2016 в сумі 19377,52 грн. Розрахунок розміру неустойки позивачем здійснено вірно і не оспорюється відповідачем.

Також, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з викладеного, на думку суду, слід також задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних витрат за період з 28.03.2016 по 31.08.2016 в розмірі 2752,00 грн. Надані позивачем розрахунки, сумнівів не викликають.

Як передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

На основі повно і всебічно зясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Також, на підставі ст.88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому, з ДП «Черкаський консервний комбінат» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати в сумі 651 грн. 30 коп.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 6, 15, 16, 192, 193, 207, 509, 510, 525-527, 530, 533, 599, 610, 611, 625-629, 631, 638, 1046-1050 ЦК України, Правовими позиціями ВСУ, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 79-88, 209-223, 360-7 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28.12.2015р.: борг - 43000грн. 00коп., неустойка - 19377грн. 52коп., інфляційні витрати 2752грн. 00коп., а також судовий збір в розмірі 651грн. 30коп., а всього - 65780грн. 82коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_4