Постанова № 62872821, 15.11.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року справа № 823/1323/16

14 год. 33 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 - особисто, представника позивача ОСОБА_2 - за договором про надання правової допомоги, представника відповідача Коваленко А.П. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області про стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2016 ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з Головного управління Національної поліції у Черкаській області (далі-відповідач) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 43 875 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». В порушення положень ст. 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідачем не здійснено виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Головного управління Національної поліції у Черкаській області (далі-відповідач) одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 43 875 грн. в судовому порядку.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити з підстав, викладених вище.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначила що право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби мають ті особи, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення та доводи позивача, представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області. Наказом № 33 о/с від 11 березня 2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу.

При звільненні ОСОБА_1 не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою від 01.06.2016 про виплату йому відповідної одноразова грошова допомога при звільненні.

Листом від 13 червня 2016 року № 29/л-62 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою Головного управління Національної поліції в Черкаській області, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказана норма права встановлює певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Так, зазначена допомога виплачується особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також умовою виплати відповідної допомоги є звільнення зі служби за станом здоров'я.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, ОСОБА_1 належить до осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, й допомоги, передбаченої ч. 1 ст. 9 вказаного Закону.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений зі служби в запас Збройних Сил України у зв'язку з хворобою, відтак, він має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

При розгляді та вирішенні даної справи суд також враховує, що відповідно до п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» норми і положення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Порядок та розміри одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 10 Порядку у редакції, чинній на час звільнення ОСОБА_1 зі служби (11 березня 2016 року), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області відмовляючи позивачу у виплаті одноразової вихідної допомоги зазначила, що до 12 березня 2016 року норми п. 10 Порядку не поширювалися на поліцейських, а тому позивач, який був звільнений зі служби у Національній поліції 11 березня 2016 року, не має права на отримання відповідної допомоги.

Вказаний висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки пп. 4 п. 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Кабінету Міністрів України в місячний строк було доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Відповідно до преамбули, вищевказаний Порядок був прийнятий відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та не може суперечити йому.

З огляду на викладене та враховуючи, що право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби прямо передбачене ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

У зв'язку із вищевикладеним суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічний розмір одноразової грошової допомоги для осіб, які звільняються зі служби за станом здоров'я, був визначений також п. 10 Порядку.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 834 від 24 жовтня 2016 року розмір місячного грошового забезпечення позивача становив 5850 грн. 00 коп.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 33 о/с від 11 березня 2016 року вислуга років ОСОБА_1 на час звільнення становила 15 років 03 місяці та 03 дні.

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, право на отримання якої має позивач, становить 43 875 грн. 00 коп. (5850 грн. 00 коп. х 15 місяців / 2 (50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби) = 43 875 грн. 00 коп.).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 01.06.2010).

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві. Водночас Суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших законодавчих приписів, ніж ті, про які зазначає позивач.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З урахуванням всіх фактичних обставин у справі, та для повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби прямо передбачене ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому, з вищенаведених підстав, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з Національної поліції одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні повні п'ятнадцять календарних років служби у сумі 43 875 грн. 00 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з Національної поліції одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні повні п'ятнадцять календарних років служби у сумі 43 875 грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код - 40108667) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні з Національної поліції в розмірі 43 875 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код - 40108667) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 21.11.2016.