Постанова № 62872729, 17.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 листопада 2016 р. № 820/5434/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Артюха Ю.В.,

представника відповідача - Губської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар - Харків" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Владар - Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.07.2016 р. №0001211403, від 26.07.2016 р. №0001201403 повністю.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства позивачем у відносинах зі своїми контрагентами не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки та до суду документами.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Владар - Харків", взятий на податковий облік 14.04.2004 року у Центральній об'єднаній державній податковій iнспекцiї м.Харкова Головного Управлiння ДФС у Харкiвськiй областi, обліковий номер №14820. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.04.2004 року № 28315302, виданого в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 329475520306, дата початку дії свідоцтва ПДВ з 23.04.2004 року по день розгляду справи.

На підставі наказу від 05.05.2016 року №1212 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом від 10.06.2016 року №288/20-40-14-03-08/32947554 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Владар - Харків», код ЄДРПОУ 32947554 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року».

На підставі вказаного акту податковим органом винесено три податкові повідомлення-рішення: від 26.07.2016 року №0001211403 про нарахування грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1689074,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 420651,25 грн.; від 30.09.2016 року №0000211411 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1071935,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 124501,00 грн.; від 26.07.2016 року №0001201403 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 320367,00 грн. та застосування штрафних санкцій (штрафу) в розмірі 18800,10 грн.

Судом встановлено з акту перевірки від 10.06.2016 року №288/20-40-14-03-08/32947554, що відповідачем виявлені порушення податкового законодавства у взаємовідносинах позивача з наступними контрагентами: ТОВ «НВП «Ліон Групп», ТОВ «Інвестторгресурс», ТОВ «РТП «Таргет», ТОВ «БК Акцент», ТОВ «Автомагіка», ТОВ «Обен-2014», ТОВ «Пріора-Інвест», ТОВ «Континентмаш».

Представником відповідача на дано пояснення щодо виявлених під час перевірки порушень, а саме: всі послуги та звіти, отримані позивачем від вищенаведених підприємств, мають типовий характер та повторність; виходячи з договорів неможливо встановити погодинну ціну та кількість витрачених годин для надання послуг; не має даних щодо наявності в штаті підприємств фахівців в галузі дослідження та вивчення ринку; не є можливим визначити конкретні дії, вчинені на виконання договорів; звіти про надані послуги не містять інформацію, яку на думку відповідача повинні містити обов'язково.

На цій підставі відповідач зроблено висновок про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відбулись, в той час, коли будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, між позивачем та його контрагентами були укладені договори про проведення маркетингових досліджень ринку товарів, а саме договір №0104/26 від 01.04.2014 року, укладений з ТОВ «НВП «Ліон Групп»; договір №0901/21 від 09.01.2014 року, укладений з ТОВ «Інвестторгресурс»; договір №0211/35 від 02.11.2015 року, укладений з ТОВ «РТП «Таргет»; договір №2601/15 від 26.01.2015 року, укладений з ТОВ «БК Акцент»; договір №0110/27 від 01.10.2015 року, укладений з ТОВ «Автомагіка»; договір №0108/23 від 01.08.2015 року, укладений з ТОВ «Обен-2014».

За наслідками надання послуг за вказаними договорами були складені помісячні звіти про виконані роботи (послуги). У вказаних звітах наводився перелік підприємств, з якими було проведено рекламні компанії (презентації, переговори) у відповідному місяці. Позивачем до матеріалів справи були надані, а судом досліджені договори (видаткові накладні), які були укладені (складені) позивачем з підприємствами, по відношенню до яких були надані маркетингові послуги. Таким чином, наслідком надання маркетингових послуг за переліченими договорами було відвантаження продукції з боку позивача на адресу підприємств - споживачів продукції. Тобто, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено вплив наданих маркетингових послуг на фінансово-господарську діяльність позивача.

В періоді, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами були укладені договори про проведення переддоговірних процедур стосовно укладення договорів, а саме: договори №2509/42 від 25.09.2014 року, №0206/33 від 02.06.2014 року, №0506/35 від 05.06.2014 року, №0206/34 від 02.06.2014 року, укладені з ТОВ «НВП «Ліон Групп»; договір №0912/40 від 09.12.2013 року, укладений з ТОВ «Інвестторгресурс»; договір №2601/16 від 26.01.2015 року, укладений з ТОВ «БК Акцент».

Судом встановлено, що за наслідками надання послуг за вказаними договорами були укладені інші договори зі споживачами акумуляторної продукції. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено вплив проведених переддоговірних процедур на фінансово-господарську діяльність позивача.

В періоді, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами були укладені договори з поточного обслуговування акумуляторних батарей та перевірки на відповідність технічної документації продукції, яка знаходилась у власності позивача, а саме: договір №0211/33 від 02.11.2015 року, укладений з ТОВ «РТП «Таргет»; договори №0110/25 від 01.10.2015 року, №0110/26 від 01.10.2015 року, укладені з ТОВ «Автомагіка»; договори №0607/22 від 06.07.2015 року, №3007/62 від 30.07.2015 року, укладені з ТОВ «Обен-2014».

Судом встановлено, що за наслідками проведення робіт складались звіти про проведення контролю поточного стану акумуляторних батарей з комплексом заходів для проведення передпродажної підготовки. Відповідно до складених звітів, акумуляторні батареї, які надавались для проведення робіт не відповідали за параметрами показникам паспорту і за наслідками проведення робіт такі показники були виправлені. Роботи по перевірці на відповідність технічної документації продукції, як вбачається з відповідних договорів, складались з кількох етапів: зовнішній та внутрішній огляд, вимірювання, випробування продукції кількома способами на предмет відповідності продукції вимогам ДСТУ. Таким чином, наслідком проведених робіт було приведення продукції позивача до стану, придатного для продажу та використання.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено вплив проведених робіт на фінансово-господарську діяльність позивача.

В періоді, що перевірявся між позивачем та ТОВ «БК Акцент» був укладений договір №2302/17 від 23.02.2015 року щодо просування в пошуковій системі сайту позивача в мережі Інтернет за ключовими словами. За наслідками виконання договору був складений звіт, відповідно до якого визначені результати надання послуг. Також, між позивачем та ТОВ «БК Акцент» був укладений договір №1205/19 від 12.05.2015 року щодо поставки продукції. Отримання продукції підтверджено видатковими та товарно-транспортними накладними. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено вплив наданих послуг та отриманих товарів на фінансово-господарську діяльність позивача.

Судом досліджено положення наказу директора позивача від 15.01.2014 року №2, відповідно до якого встановлені вимоги до первинних документів, які складаються між позивачем та його контрагентами, зокрема щодо проведення маркетингових досліджень та проведення переддоговірних переговорів. Судом також взято до уваги пояснення позивача, відповідно до якого первинні документи за однотипними договорами про виконання робіт (послуг) зазвичай складаються безпосередньо позивачем за тими зразками, які використовувались в попередній господарській діяльності. Суд зазначає, що типовий характер деяких документів (договорів, видаткових накладних) позивача не може свідчить про їх юридичну дефектність.

Доказів протилежного до суду не надано.

Судом встановлено, що в досліджених договорах позивача з його контрагентами при встановленні ціни договору не використовується критерій погодинної ціни надання послуг та виконання робіт та кількість витрачених годин для надання послуг (виконання робіт). Договори позивача з його контрагентами містять заздалегідь обумовлену між сторонами ціну за певний вид послуг або за одиницю товару. Вказаний спосіб формування договірної ціни не суперечить чинному законодавству України. Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що у взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами неможливо встановити погодинну ціну та кількість витрачених годин для надання послуг, суд не оцінює як порушення позивачем приписів податкового законодавства, оскільки в досліджених договорах використовувався інший спосіб формування договірної ціни.

Відповідно до п.п. 20.1.3. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України відповідачу надано право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

Відповідачем на вимогу суду не надані документи, які б підтверджували відсутність в штаті підприємств - контрагентів позивача фахівців в галузі дослідження та вивчення ринку.

Судом встановлено, що в Акті перевірки відповідачем використана податкова інформація, яку він отримав від податкових органів стосовно діяльності ТОВ «РТП «Таргет», ТОВ «БК Акцент», ТОВ «Обен-2014».

Як вбачається з пояснень, наданих відповідачем, вказана інформація міститься в податкових базах.

Відповідно до п. 74.1. ст. 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

За таких обставин, інформаційні бази відповідача не є джерелом податкової інформації, а лише місцем зберігання та опрацювання податкової інформації, отриманої з джерел податкової інформації. Відповідно до ст. 72 Податкового кодексу України в якості суб'єктів, які надають податкову інформацію визначені платники податків, податкові агенти, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування тощо. Також, в наведеній нормі визначені джерела податкової інформації: податкові декларації, розрахунки, інші звітні документи.

Судом встановлено, що в акті перевірки відповідач посилається на порушення, встановлені в акті перевірки контрагента позивача - ТОВ «Інвестторгресурс» від 01.09.2014 року № 3784/20-31-22-03-07/38495520. Як вбачається з акту перевірки від 01.09.2014 року № 3784/20-31-22-03-07/38495520, податковим органом була констатована неможливість встановлення походження товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання. Судом з наявних в матеріалах справи доказі встановлено, що у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Інвестторгресурс» за договорами №0912/40 від 09.12.2013 року, №0901/21 від 09.01.2014 року надавались послуги, а не поставлялись товари. Враховуючи наведене, керуючись ст. 70 КАС України, суд вважає посилання відповідача на таку податкову інформацію необґрунтованим, оскільки такий доказ не стосується предмету доказування.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Континентмаш» укладено договір №0104/4 від 01.04.2013 року, між позивачем та ТОВ «Пріора-Інвест» був укладений договір №0111/33 від 01.11.2013 року, на поставку акумуляторної продукції. В якості порушень за наведеними договорами відповідачем встановлені розбіжності по сумам податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними підприємствами.

Суд зазначає, що розбіжність в податковій звітності позивача та його контрагента в задекларованих сумах податкового кредиту та податкових зобов'язань не може відноситись до порушень податкового законодавства.

Судом встановлено, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у взаємовідносинах з ТОВ «Пріора-Інвест» в листопаді-грудні 2013 року в розмірі 2590,00 грн., у взаємовідносинах з ТОВ «Континентмаш» в квітні, травні, липні, вересні 2013 року в розмірі 13360,40 грн. На позивача відповідно до норм Податкового кодексу України не покладений обов'язок контролю за своєчасністю декларування податкових зобов'язань з боку його контрагентів.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «НВП Ліон-Групп», а саме: договорів № 0104/26 від 01.04.2014 року, № 0206/34 від 02.06.2014 року, № 0506/35 від 05.06.2014 року, № 0206/33 від 02.06.2014 року, № 2509/42 від 25.09.2014 року; видаткових накладних та актів виконаних робіт до наведених договорів: видаткова накладна №70401 від 07.04.2014 року акт №43 від 30.05.2014 року, акт №57 від 30.06.2014 року, акт № 95 від 31.07.2014 року, акт № 92 від 31.07.2014 року, акт № 93 від 31.07.2014 року, акт № 94 від 31.07.2014 року, видаткова накладна №150802 від 15.08.2014 року, акт № 100 від 29.08.2014 року, акт №143 від 30.09.2014 року, акт № 171 від 31.10.2014 року, акт № 209 від 28.11.2014 року, акт № 215 від 31.12.2014 року, акт № 7 від 31.01.2015 року; податкових накладних: від 07.04.2014 року № 1, від 30.05.2014 року № 44, від 30.06.2014 року № 114, від 31.07.2014 року № 261, від 31.07.2014 року № 260, від 15.08.2014 року № 61, від 29.08.2014 року № 62, від 31.07.2014 року № 258, від 31.07.2014 року № 259, від 30.09.2014 року № 109, від 31.10.2014 року № 130, від 28.11.2014 року № 64, від 08.01.2015 року № 36, від 09.02.2015 року №44.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Інвестторгресурс», а саме: договорів: № 0912/40 від 09.12.2013 року, № 0901/21 від 09.01.2014 року; актів виконаних робіт: № 50 від 31.03.2014 року, № 49 від 31.03.2014 року; податкових накладних: від 31.03.2014 року №34, від 31.03.2014 року №35.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «РТП Таргет», а саме: договорів: № 0211/35 від 02.11.2015 року, 0211/33 від 02.11.2015 року; актів виконаних робіт: № 27 від 20.11.2015 року, № 38 від 27.11.2015 року, № 52 від 30.11.2015 року, № 53 від 30.11.2015 року, № 6 від 07.12.2015 року, № 13 від 14.12.2015 року, № 35 від 21.12.2015 року, № 63 від 28.12.2015 року; податкових накладних: від 20.11.2015 року № 27, від 27.11.2015 року № 38, від 30.11.2015 року № 52, від 30.11.2015 року № 53, від 07.12.2015 року № 6, від 14.12.2015 року № 13, від 21.12.2015 року № 35, від 28.12.2015 року № 63.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «БК Акцент», а саме: договорів: № 2302/17 від 23.02.2015 р., № 2601/16 від 26.01.2015 р., № 1205/19 від 12.05.2015 р., №2601/15 від 26.01.2015 р.; актів виконаних робіт та видаткових накладних: акт № 280201 від 28.02.2015 р., акт № 280202 від 28.02.2015 р., акт № 22 від 31.03.2015 р., акт № 23 від 31.03.2015 р., акт № 24 від 31.03.2015 р., акт № 29 від 30.04.2015 р., видаткова накладна № 200502 від 20.05.2015 р., акт № 290506 від 29.05.2015 р., видаткова накладна № 36 від 24.06.2015 р., акт № 71 від 30.06.2015 р., акт № 12 від 01.07.2015 р., акт № 54 від 13.07.2015 р., акт № 74 від 20.07.2015 р., акт № 92 від 28.07.2015 р., акт № 97 від 30.07.2015 р.; податкових накладних: від 28.02.2015 р. № 280201, від 28.02.2015 р. № 280202, від 31.03.2015 р. № 22, від 31.03.2015 р. № 23, від 31.03.2015 р. № 24, від 30.04.2015 р. № 29, від 20.05.2015 р. № 200502, від 29.05.2015 р. № 290506, від 24.06.2015 р. № 36, від 30.06.2015 р. № 71, від 01.07.2015 р. № 12, від 07.07.2015 р. № 13, від 13.07.2015 р. № 54, від 20.07.2015 р. № 74, від 27.07.2015 р. № 91, від 28.07.2015 р. № 92, від 29.07.2015 р. № 93, від 30.07.2015 р. № 97, від 31.07.2015 р. № 94.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Автомагіка», а саме: договорів: № 0110/25 від 01.10.2015 р., № 0110/26 від 01.10.2015 р., № 0110/27 від 01.10.2015 р.; актів виконаних робіт та видаткових накладних: видаткова накладна №7 від 20.10.2015 р., акт № 8 від 20.10.2015 р., акт № 9 від 20.10.2015 р., акт № 10 від 23.10.2015 р., акт №11 від 23.10.2015 р., акт № 16 від 30.10.2015 р., акт № 24 від 30.10.2015 р., акт № 17 від 13.11.2015 р.; податкових накладних: від 20.10.2015 р. №7, від 20.10.2015 р. №8, від 20.10.2015 р. №9, від 23.10.2015 р. №10, від 23.10.2015 р. №11, від 30.10.2015 р. №16, від 30.10.2015 р. №24, від 13.11.2015 р. №17.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Обен-2014», а саме: договорів: № 0607/22 від 06.07.2015 р., № 3007/62 від 30.07.2015 р., № 0108/23 від 01.08.2015 р.; актів виконаних робіт: № 128 від 31.07.2015 р., № 129 від 31.07.2015 р., № 214 від 04.08.2015 р., № 75 від 07.08.2015 р., № 76 від 14.08.2015 р., № 243 від 25.08.2015 р., № 244 від 31.08.2015 р., № 44 від 01.09.2015 р., № 43 від 01.09.2015 р., № 143 від 07.09.2015 р., № 144 від 14.09.2015 р., № 199 від 16.09.2015 р., № 245 від 21.09.2015 р., № 232 від 30.09.2015 р.; податкових накладних: від 31.07.2015 р. №128, від 31.07.2015 р. №129, від 04.08.2015 р. №214, від 07.08.2015 р. №75, від 14.08.2015 р. №76, від 25.08.2015 р. №243, від 31.08.2015 р. №244, від 01.09.2015 р. №44, від 01.09.2015 р. №43, від 07.09.2015 р. №143, від 14.09.2015 р. №144, від 16.09.2015 р. №199, від 21.09.2015 р. №245, від 30.09.2015 р. №232.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Континентмаш», а саме: договору № 0104/4 від 01.04.2013 р.; видаткових накладних: №рн-5011 від 03.09.2013 р., №рн-5020 від 03.09.2013 р., №рн-5056 від 09.07.2013 р., №рн-5010 від 10.06.2013 р., №рн-5034 від 23.05.2013 р., №рн-5033 від 13.05.2013 р., №рн-5086 від 23.04.2013 р.; товарно-транспортних накладних: №ТТН000025 від 03.09.2013 р., №ТТН000026 від 03.09.2013 р., №ТТН000018 від 09.07.2013 р., №ТТН000093 від 23.05.2013 р., №ТТН000005 від 13.05.2013 р., №ТТН0009 від 23.04.2013 р.; податкових накладних: від 23.04.2013 р. №5086, від 13.05.2013 р. №5033, від 23.05.2013 р. №5034, від 10.06.2013 р. №5010, від 03.09.2013 р. №5020, від 03.09.2013 р. №5011, від 13.06.2013 р. №5056.

Судом досліджені положення документів, складених у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Пріора-Інвест», а саме: договору № 0111/33 від 01.11.2013 р.; видаткових та товарно-транспортних накладних: видаткова накладна №рн-41 від 05.11.2013 р., ТТН №00036 від 05.11.2013 р., видаткова накладна №рн-11 від 04.12.2013 р., ТТН №00241 від 04.12.2013 р.; податкових накладних від 05.11.2013 р. №41, від 04.12.2013 р. №11.

Всі досліджені документи містять всі необхідні реквізити, скріплені печатками та підписами повноважних представників сторін, не мають інших недоліків.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів.

Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Із наданих позивачем документів судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим зазначені документи позивачем правомірно враховані у податковому обліку при формуванні податкового кредиту підприємства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач, відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України, мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість за отримані товари (послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від його контрагентів.

Також, суд не знаходить підстав для підтвердження доводів відповідача про порушення позивачем вимог пп. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, що досліджувались.

Так само, суд не знаходить підстав для підтвердження доводів відповідача про порушення позивачем порядку складання фінансової звітності та перекручення даних бухгалтерського обліку в частині завищення витрат відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку „Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.07.2016 року №0001211403, від 26.07.2016 року №0001201403 та від 30.09.2016 року № 0000211411 підлягають скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар - Харків" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.07.2016 року №0001211403, від 26.07.2016 року №0001201403 та від 30.09.2016 року № 0000211411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Владар - Харків" (код ЄДРПОУ 32947554) судовий збір у розмірі 54679,93 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 93 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2016 року.

Суддя Полях Н.А.