Рішення № 62871787, 17.11.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14727/16-ц

н/п 2/640/3290/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року

Київський районний суд міста Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської філії ПАТ «Укртелеком» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: поновити його на роботі на посаду інженера дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання відділу обліку, метрології та ремонту служби експлуатації мережі в Харківській філії ПАТ «Укртелеком»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2016 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він 26.08.1998 p. був прийнятим на посаду інженером 2-ї категорії електромеханічної дільниці в Харківську філію ПАТ «Укртелеком». 05.05.2016 p., переведений на посаду інженера дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання відділу обліку, метрології та ремонту служби експлуатації мережі в Харківській філії ПАТ «Укртелеком». Наказом 35-03-896/к від 06.09.16 р. був звільнений у зв'язку із вступом на військову службу за контрактом на підставі п. 3 ст. 36 КЗПП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки позивач підписав контракт до закінчення особливого періоду з Міністерством оборони України для проходження військової служби, а згідно зі ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення відповідно до викладених вимог, зазначили, що з часу видання Президентом України Указу від 07.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» до теперішнього часу діє особливий період, тому звільнення з займаної посади є незаконним. Особливий період діє до теперішнього часу, оскільки ситуація на Сході України не змінилася та не покращилася, рішення про демобілізацію Президентом України не приймалось.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю, просили у задоволенні позову відмовити повністю. Послались на те, що особливий період встановлюється Законом України «Про оборону України» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В той же час, будь-яких нормативно-правових актів з приводу виникнення в Україні кризової ситуації або оголошення про введення воєнного стану, на час укладення військових контрактів в Україні не прийнято, а остання мобілізація скінчилась в серпні 2015р. Аналізуючи документи щодо прийняття позивача на військову службу за контрактом, а також вище наведені законодавчі акти, вбачається, що на час укладання ним військового контракту мобілізація закінчилася, кризовий стан не запроваджений, а воєнний стан не оголошено, позивач добровільно уклав контракт, у зв'язку з чим звільнення позивача правомірним, оскільки укладання військового контракту особами, що не були призвані на військову службу за наявності зазначених обставин, не передбачає збереження гарантій, визначених ст. 119 КЗпП України.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до записів у трудовій книжці, 05.05.2016 року наказом директора Харківської філії ПАТ «Укртелеком» № 35-03-462 ОСОБА_1 переведено з посади інженера-електроніка І категорії дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання на посаду інженера дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання відділу обліку, метрології та ремонту служби експлуатації мережі Харківської філії ПАТ «Укртелеком».

Згідно з довідкою Харківської філії ПАТ «Укртелеком» від 04.10.2016 року, середньомісячна заробітна плата позивача складала 4181,39 грн. (а.с. 24)

16.08.2016 року відповідно до наказу Міністра оборони України №764 з ОСОБА_1 укладено контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України (а.с. 34).

25.08.2016 року наказом військового комісара Дергачівського районного військового комісаріату №112 ОСОБА_1 виключено з військового обліку офіцерів запасу та направлено для проходження військової служби в зв'язку з укладенням контракту 16.08.2016 року №764 (а.с. 35).

06.09.2016 року наказом директора Харківської філії ПАТ «Укртелеком» № 35-03-896/к ОСОБА_1 звільнений із посади інженера дільниці ремонту телекомунікаційного обладнання відділу обліку, метрології та ремонту служби експлуатації мережі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» за п. 3 ст. 36 КЗпП України в зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом (а.с. 36).

26.09.2016 року наказом №185 командира військової частини А4104 ОСОБА_1 з 29.08.2016 року прийнято на військову службу за контрактом з військовою частиною А4104, з яким укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 17).

Згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч. 4 ст. 119 КЗпП України за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у звязку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у звязку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

17 березня 2014 року Виконуючим обов'язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» №303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Закон України від 17 березня 2014 року №1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18 березня 2014 року.

Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період, тривалість якого пов'язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу, тобто 45 діб.

Отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу в.о. Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 становила 45 діб: з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року.

Після чого, Указом Виконуючого обов'язки Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014, Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15, оголошувалось про часткові мобілізації.

Таким чином, особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Основними видами військової служби є: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період, військова служба за контрактом.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту вказаних норм закону, позивач не є особою, прийнятою на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації або введення воєнного стану. ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді начальника зміни радіолокаційної системи посадки літаків вузла радіотехнічного забезпечення батальйону звязку та радіотехнічного забезпечення 16.08.2016 року, тобто поза оголошенням кризової ситуації, що загрожувала б національній безпеці, оголошенням рішення про проведення мобілізації або введенням воєнного стану.

У звязку з цим, відсутні підстави для ствердження про порушення відповідачем при звільненні позивача положень ст. 119 КЗпП України.

Посилання представника позивача на Лист МОУ від 01.10.2015 року як на підтвердження дії особливого періоду до його скасування Указом Президента «Про демобілізацію», суд до уваги не приймає, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, вказаний лист давався як відповідь на чиєсь звернення.

При цьому, згідно зі ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Оскільки у визначенні терміну особливий період, закріплене у ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не міститься положення, що в період «особливого періоду» включається і період до оголошення демобілізації, то суд не може погодитися з посиланням позивача про дію особливого періоду до часу оголошення президентом демобілізації.

Зазначення у наказі №185 командира військової частини А4104 від 26.09.2016 року, те що контракт укладено про проходження військової служби у ЗСУ строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не може вводити в дію особливий період, визначення якого закріплене в Законі.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», у задоволенні позову відмовлено, то судовий збір не підлягає стягненню з відповідача на користь Держави.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, ст. 1 ЗУ «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, ст.ст. 36, 119 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської філії ПАТ «Укртелеком» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий -