Рішення № 62867426, 17.11.2016, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/295/16

Справа № 470/676/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Орлової С.Ф.,

при секретарі Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім"єю та усунення від права на спадщину за законом спадкоємців другої черги ,

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1. На день смерті ОСОБА_4 за місцем його реєстрації ніхто зареєстрований не був. Заповіту на випадок смерті покійний не складав. Після його смерті до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулася вона, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, як спадкоємець четвертої черги, та відповідачі, сестра та племінник покійного, які є спадкоємцями другої черги за законом. З 1976 року до дня смерті ОСОБА_4 вона проживала разом з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Разом з ними проживав її син ОСОБА_5 Вони вели спільний бюджет, спільне господарство, виховували її сина та доглядали і піклувалися про батьків ОСОБА_4 До дня смерті батьків ОСОБА_4 був зареєстрований за місцем її проживання по АДРЕСА_2, та отримавши право власності на будинок батьків, зареєструвався за іншою адресою, де вони тримали спільне господарство. 27 липня 2004 року ОСОБА_4 було встановлено другу групу інвалідності, внаслідок травми отриманої ним у березні 2004 року, через що він потребував сторонньої допомоги, догляду та піклування. Однак відповідачі знаючи про тяжкий стан ОСОБА_4 не відвідували його та ухилялись від надання йому допомоги, що свідчить про їх небажання виконувати свої родинні обов'язки та надавати допомогу хворому спадкодавцю. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд встановити факт проживання її та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1976 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6, та усунути відповідачів від права на спадкування за законом.

Позивачка та її представник ОСОБА_6 (за договором про надання послуг адвокатом) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 та їх представник адвокат Бобко В.А. (за договором про надання правової допомоги адвокатом) в судове засідання з'явились, позовні вимоги не визнали, вважали їх безпідставними, а тому просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту - проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.2 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»- справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

З матеріалів справи, а саме копії паспорту позивачки убачається, що вона зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2. Відповідно до акту обстеження місця її проживання від 25 серпня 2016 року, з 1976 року, разом з нею та її сином ОСОБА_5 проживав ОСОБА_4, який з 1977 року по 12 грудня 1990 року був зареєстрований за вказаною адресою ( а.с.11). Записами в особових рахунках по земельній, шнуровій книзі Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області підтверджується, що до складу сім'ї позивачки з 1978 року по 1990 рік входили її син ОСОБА_5 та чоловік ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.29-36), який за довідкою Висуньської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області від 26.08.2016 року № 1070 з 1977 року по 12 грудня 1990 року був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_2.

З матеріалів справи слідує, що 13 жовтня 2003 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті батька ОСОБА_8 на житловий будинок розташований по АДРЕСА_1, та під час вчинення цієї нотаріальної дії, місцем свого проживання зазначив АДРЕСА_2 ( а.с.17).

Сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи що ОСОБА_4 з 17 жовтня 2006 року був зареєстрований по АДРЕСА_1, разом з ним за вказаною адресою ніхто зареєстрований не був (а.с.9,58-59).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду показали, що позивачка та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю з 1976 року по день смерті останнього.На початку їх стосунків ОСОБА_4 був зареєстрований разом з нею, а після смерті батьків проживав та господарював у будинку батьків, а саме, ввечері їхав до позивачки, а вдень повертався до будинку. Вони постійно тримали спільне господарство, разом обробляли городину, вели спільний бюджет, відновили кухню та ремонтували будинок, позивачка постійно готувала йому їжу, прала одяг. Племінники, в тому числі ОСОБА_3 приїздили лише декілька разів на рік. Після смерті ОСОБА_4 його похованням займалася позивачка та її син ОСОБА_5, які продовжують наглядати за будинком ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_13 допитана в судовому засіданні суду показала, що працює секретарем сільської ради, позивачка та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, спілкувались між собою як подружжя, вели спільне господарство. Так в погосподарській книзі сільської ради пасіка, теличка були записані за ОСОБА_1 але фактично перебували у ОСОБА_4 Після його смерті похованням займалися позивачка та її син.

Свідок ОСОБА_5 допитаний в судовому засіданні суду показав, що є сином позивачки, яка близько 40 років проживала разом з ОСОБА_4, однією сім'єю, вели спільний бюджет, господарство, придбали моторолер. Після смерті своїх батьків ОСОБА_4 зареєструвався у їх будинку, але фактично лише доглядав за ним, оскільки господарство вони тримали на два будинки. Після отримання ОСОБА_4 травми, він з позивачкою лікували та доглядали за ним, відповідачі участі у цьому не приймали.

Свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_15 допитані в судовому засіданні, суду показали, що позивачка і ОСОБА_4 проживали окремо, однак він допомагав їй по господарству як чоловік дружині.

З урахуванням викладеного вище, суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо не проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім'єю, оскільки вони спростовуються іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, суд доходить висновку, що між позивачкою та ОСОБА_4 існували фактичні шлюбні відносини, у яких вони вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, вели спільний бюджет та господарство, придбавали спільне майно.

Про зазначене свідчать також копії постанови слідчого прокуратури Березнегуватського району Миколаївської області Пєнова О.В. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_4 щодо неналежного виконання виробничих обов'язків слюсарем Березнегуватського УЕГГ від 04 липня 2005 року, з яких слідує, що за поясненнями наданими ОСОБА_4 він підтримував господарство у будинку по АДРЕСА_1, однак проживав разом з ОСОБА_1 З копій постанов слідчого убачається, що ОСОБА_4 при наданні пояснень називав позивачку дружиною, а вона його чоловіком, сина позивачки - сином, а ОСОБА_5 називав його батьком (а.с.51-54).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 виданого 16 жовтня 2015 року виконавчим комітетом Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області (а.с.12).

Після його смерті відкрилась спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 (а.с.14-17).

З копії спадкової справи № 261/2015 у спадковому реєстрі № 58385605 убачається, що до Березнегуватської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися відповідач ОСОБА_2, сестра покійного, відповідач ОСОБА_3- племінник у порядку ст.1266 ЦК України за правом представлення, ОСОБА_20 - племінниця, яка в подальшому заявою від 08 квітня 2016 року відмовилась від прийняття спадщини та позивачка по справі (а.с.85-91). Однак якій нотаріусом було відмовлено в оформленні спадкових прав та роз'яснено, що вона може бути закликана до спадкоємства у порядку статті 1264 ЦК України, як особа яка проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_4 ( а.с.27).

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо так і у їх сукупності суд доходить висновку, що встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрацію шлюбу має для позивачки юридичне значення, оскільки породжує юридичні наслідки від яких залежить виникнення у неї спадкових прав. Оскільки вказані позовні вимоги є законними та такими, що підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, в цій частині вони підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вказане правило стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

За роз'ясненнями викладеними у п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

З матеріалів справи убачається та визнається сторонами, що ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку, навесні 2004 року, отримав опікову травму, через яку з 30.03.2004 року по 14 травня 2004 року перебував на лікуванні у відділенні термічної травми та реконструктивної хірургії МЛ № 3 та переніс кілька операцій. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії МСЕ-05 № 002823 йому була встановлена друга група інвалідності безстроково (а.с.23-26).

Однак як з пояснень сторін, так і свідків допитаних в судовому засіданні слідує, що ОСОБА_4, хоча і переніс тяжку травму і мав проблеми із здоров'ям, однак у безпорадному стані не перебував, він самостійно забезпечував як умови свого життя так і позивачки.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак доказів того, що ОСОБА_4 потребував допомоги саме від відповідачів, звертався з таким проханням до них, а вони умисно ухилялися від її надання, хоча і мали таку можливість, під час розгляду справи позивачем надано не було. Навпроти за її поясненнями ОСОБА_4 ніколи не звертався до відповідачів за наданням допомоги, оскільки з сестрою ОСОБА_2 не міг порозумітися, однак з ОСОБА_3 постійно підтримував родинні зв'язки, разом з її сином ОСОБА_5 відвідував весілля відповідача та за потребою сам допомагав йому. Крім цього, під час розгляду справи було встановлено що за життя ОСОБА_4, отримував пенсію, орендну плату за користування належними йому земельними ділянками, допомогу від позивачки, та за призначенням йому державних соціальних допомог до управління соціального захисту населення не звертався (а.с.57,102).

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що вимоги позивачки в частині усунення відповідачів від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім"єю та усунення від права на спадщину за законом спадкоємців другої черги - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, з 1976 року по день смерті ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_6.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. Ф. Орлова