Постанова № 62866937, 17.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року № 813/2744/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі судового засідання: Зубач С.А.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 року № 0000012102/2434.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки в силу п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71- VIII, оскільки доходи фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3А.) за попередній календарний рік не перевищували 20 мільйонів гривень. Більше того, позивач посилається на те, що обставини щодо порушення порядку проведення перевірки були встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року у справі № 813/1045/16 за позовом ОСОБА_3А до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення. Зазначає про неправомірність посилання відповідача на порушення ФОП ОСОБА_3 п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки згідно з ч. 2 зазначеного пункту та ст. 20 Закону такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому заперечення на адміністративний позов та доповненні до пояснень по адміністративній справі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16 лютого 2016 року відповідачем проведено перевірку павільйону, що розташований за адресою: м.Львів, вул. Вигоди, 62 та належить субєкту господарювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на предмет дотримання субєктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 16.02.2016 року № 13/25/2100/НОМЕР_1.

Так, перевіркою встановлено порушено ФОП ОСОБА_3 п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено облік товарних запасів за місцем реалізації/зберігання.

На підставі акта перевірки від 16.02.2016 року № 13/25/2100/НОМЕР_1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 року № 0000012102/2434, згідно з яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 9 725,00 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_3 оскаржила вказане рішення відповідача до суду.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою підприємницьку діяльність в павільйоні, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вигоди, 62. За цією ж адресою контролюючим органом проведено фактичну перевірку та встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено облік товарних запасів за місцем реалізації/зберігання.

Відповідно до п. 80.7. ст. 80 Податкового кодексу України (далі ПК України), фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно п. 81.1. ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, наказ про проведення перевірки.

Як встановлено судом, Львівським окружним адміністративним судом 09 червня 2016 року прийнято постанову у справі № 813/1045/16, якою адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області від 18.02.2016 р. №4/2100/НОМЕР_1 Про застосування фінансових санкцій; стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551,21 грн.

В згаданій вище постанові судом встановлено, податковим органом при проведенні фактичної перевірку ФОП ОСОБА_3 було порушено вимоги ПК України, оскільки позивачу не було вручено копії наказу, на підставі якого проводилась перевірка, та не було вручено направлення на проведення перевірки із зазначенням підстав проведення такої, що передбачені п. п. 80.2.1. - 80.2.7. ст. 80 ПК України, а також не предявлено службових посвідчень осіб, які проводили перевірку, також судом встановлено, що в порушення п. 86.5. ст. 86 ПК України позивач акт перевірки (від 16.02.2016 року № 13/25/2100/НОМЕР_1) не підписувала, та такий їй не вручався.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду 09 червня 2016 року у справі № 813/1045/16 суду не оскаржувалась та набрала законної сили 12.07.2016 року.

Згідно з ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відтак, з огляду на викладене вище відповідачем порушено порядок проведення перевірки, що встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі № 813/1045/16, позивачу не було відомо про проведення фактичної перевірки, не було вручено акт перевірки, що у свою чергу позбавило можливості позивача надати документи та пояснення що стосувались предмета перевірки.

В акті перевірки зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР), а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем реалізації/зберігання.

Відповідно до пункту 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст. 20 даного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2016 року № 0000012102/2434 до ФОП ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 9 725,00 грн.

Водночас частиною 2 пункту 12 ст. 3, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначено, що такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, аналіз наведених вище норм вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, проте чітко не визначає самого порядку ведення такого обліку. Виключення становить лише для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

На законодавчому рівні порядок обліку товарних запасів встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, а порядок ведення - у листі ДПАУ від 05.11.1997 № 17-0117/10-8886 - через відсутність у зазначеній Інструкції положень стосовно правил заповнення Книги.

З аналізу наведених вище правових норм випливає, що книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування субєктів малого підприємництва та не передбачає обліку товарних запасів.

Відтак, з огляду на все викладене суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 9 725,00 грн. є протиправним і таким, що підлягає до скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 01.03.2016 року № 0000012102/2434.

Стягнути з Залізничної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанову в повному обсязі складено 22.11.2016 року

Суддя Р.М. Брильовський