Постанова № 62863725, 06.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року (17:20) м. Київ810/2144/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612202 від 02.03.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10 000,00 грн. у звязку з порушенням останнім вимог ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: реалізації позивачем пляшки горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л, міцністю 40 %, виробництва ТОВ «Національна горілчана компанія» за ціною 105,00 грн., яка є нижчою за мінімальну роздрібну ціну, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2008 на таку продукцію.

Позивач вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими, оскільки вказана пляшка горілки реалізована не була та дотепер перебуває у власності позивача, а тому факт порушення відсутній.

Також позивач зауважив про те, що відповідачем не було дотримано встановленого п.3 Прикінцевих положень Податкового кодексу України порядку проведення перевірки ФОП ОСОБА_1, зокрема, не отримано дозволу Кабінету Міністрів України на проведення відповідної перевірки під час дії мораторію, встановленого Законом № 71 від 28.12.2014, що, на думку позивача, свідчить про протиправність проведення перевірки та прийняття оспорюваного рішення.

Крім того, позивач зазначив про те, що ФОП ОСОБА_1 не отримував від податкового органу наказу на проведення відповідної перевірки.

У звязку з цим, позивач вважає, що як проведення перевірки, так і прийняття за її наслідками оспорюваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у звязку зі встановленням факту реалізації позивачем алкогольного напою, зокрема, пляшки горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л, міцністю 40 %, виробництва ТОВ «Національна горілчана компанія» 22.11.2015 року розливу, оклеєної маркою акцизного податку 23 ААБХ 94477 08/15 28,212 грн. за ціною 105,00 грн., яка є нижчою ніж встановленої мінімальної роздрібної ціна на вказану алкогольну продукцію, зокрема 109,80 грн.

Крім того, відповідач зауважив про те, що в ході проведення перевірки встановлено, що під час реалізації вищевказаної пляшки алкогольною напою ФОП ОСОБА_3 не було роздруковано та видано фіскальний чек або інший розрахунковий документ, чим було порушено вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також відповідач зазначив про те, що позивач відмовився підписувати направлення на перевірку, про що було складено відповідний акт. У звязку з цим, відповідач вважає, що проведення перевірки позивача є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні 06.10.2016 було замінено відповідача, Васильківську обєднану державну податкову інспекцію, на правонаступника Києво-Святошинську обєднану державну податкову інспекцію, про що судом було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

Присутній у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд вімовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції. Вищевказана перевірка була проведена у магазині, що належить ФОП ОСОБА_1 та розташований за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., с.Дідивщина, вул. Щорса, буд.67.

За результатами проведення перевірки був складений акт (довідка) №324/103621/ НОМЕР_1 від 22.02.2016.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом були встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 наступних вимог законодавства:

- ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у зв'язку із реалізацією позивачем пляшки горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л., міцністю 40%, виробництва «Національна горілчана компанія» 22.11.2015 розливу, оклеєної маркою акцизного податку 23 ААБХ 94477 08/15 28,212 грн. за ціною 105,00 грн., яка є нижчою за мінімальну роздрібну ціну, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» № 957 від 30.10.2008 на вказану алкогольну продукцію, зокрема, 109,80 грн.;

- п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звязку з тим що позивачем під час реалізації вказаної пляшки алкогольного напою не було роздруковано та видано фіскальний чек, або інший розрахунковий документ.

На підставі вищевказаного акта, Васильківською обєднаною держаною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000612202 від 02.03.2016, яким ФОП ОСОБА_1 були нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою б/н від 11.03.2016, у якій просив вказаний податковий орган скасувати податкове повідомлення-рішення №0000612202 від 02.03.2016, за результатами розгляду якої було прийнято рішення №748/14/1-36-10-01-04 від 27.04.2016, яким вказана скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішенням №0000612202 від 02.03.2016- залишено без змін.

Надалі позивач оскаржив зазначене вище податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, яка рішенням №5948/91/99-99-11-03-01-25 від 03.06.2016 залишила скаргу ФОП ОСОБА_1 без розгляду, а податкове повідомлення-рішення №0000612202 від 02.03.2016 без змін.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0000612202 від 02.03.2016, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95 (далі - Закон України № 481/95).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95 мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Статтею 17 Закону України № 481/95 встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До субєкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Статтею 1 Закону №481/95 наведені дефініції наступних термінів:

оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання;

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Таким чином, диспозиція статті 17 Закону №481/95 передбачає, що визначені нею санкції підлягають застосуванню до субєктів господарювання у разі здійснення ними торгівлі (продажу) алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні, що, у свою чергу, передбачає необхідність встановлення контролюючим органом факту такого продажу, тобто передачі права власності на такі товари іншій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції, зазначив про те, що він у день проведення перевірки не здійснював реалізацію пляшки горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л., міцністю 40%, виробництва «Національна горілчана компанія» 22.11.2015 розливу, оклеєної маркою акцизного податку 23 ААБХ 94477 08/15 28,212 грн.Зокрема, на підтвердження відсутності факту реалізації цієї продукції присутній у судовому засіданні 06.10.2016 позивач надав суду для огляду відповідну пляшку алкогольного напою.

У судовому засіданні в якості речового доказу була оглянута пляшка горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л., міцністю 40%, виробництва «Національна горілчана компанія» 22.11.2015 розливу, оклеєна маркою акцизного податку 23 ААБХ 94477 08/15 28,212 грн. та встановлена відповідність вказаної пляшки горілки тій продукції, яка зазначена в акті перевірки в якості такої, що була реалізована позивачем за ціною, яка є нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни на вказаний алкогольний напій.

Отже, наявність у позивача вищевказаної пляшки горілки свідчить про відсутність факту реалізації пляшки горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л., міцністю 40%, виробництва «Національна горілчана компанія» 22.11.2015 розливу, з маркою акцизного податку 23 ААБХ 9447708/15 28,212 грн., який відображений в акті перевірки.

Крім того, присутнім у судовому засіданні позивачем було надано копію книги обліку розрахункових операцій №3000139168Р/1 на реєстратор розрахункових операцій Datecs MР-50 Junior, заводський номер №30000378, яка була долучена судом до матеріалів справи.

Дослідивши зазначений документ, судом було встановлено, що вказана книга обліку розрахункових операцій не містить інформацію про будь-яку реалізацію позивачем алкогольних напоїв.

Крім того, дослідивши акт перевірки, як основний доказ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, суд встановлено, що вказаний документ не містить доказів, які б свідчили про факт безпосередньої реалізації пляшки відповідного алкогольного напою.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки посадовими особами податкового органу зазначено про те, що під час проведення перевірки здійснювалось фото фіксація виявлених порушень.

Проте, суд звертає увагу на те, що долучені відповідачем до матеріалів справи фото із зображеннями пляшки горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л., міцністю 40%, виробництва «Національна горілчана компанія» 22.11.2015 розливу, з маркою акцизного податку 23 ААБХ 94477 08/15 28,212 грн. з цінником, на якому зазначено 105,00 грн. (а.с.52-55), не підтверджують факт безпосередньої реалізації вказаного алкогольного напою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду суд зобовязав відповідача забезпечити явку у судове засідання, призначене на 10.08.2016 о 16 год. 30 хв., осіб, які були присутні при проведенні перевірки, для їх допиту в якості свідків.

Аналогічні вимоги були викладені в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2016, якою судове засідання було призначено на 08.09.2016 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 було викликано у судове засідання в якості свідків завідувача сектору ОСОБА_4 та головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_5, які 22.02.2016 провели фактичну перевірку з питань додержання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, та склали відповідний акт, в якому було зафіксовано порушення.

Повістки про виклик свідкам суд доручив вручити представнику відповідача, в порядку ч. 1 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, вказані особи до суду не зявились та не надали пояснень щодо порядку проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Відповідно до положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог ст.18 Закону №481/95, оскільки обставини справи свідчать про відсутність факту реалізації позивачем пляшки горілки «Перепілка» Домашня, 0,1 л., міцністю 40%, виробництва «Національна горілчана компанія» 22.11.2015 розливу, оклеєна маркою акцизного податку 23 ААБХ 94477 08/15 28,212 грн., як необхідної передумови для застосування санкцій.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, позивач зазначив про те, що податковим органом було неправомірно проведено перевірку ФОП ОСОБА_1, оскільки посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області не було вручено позивачу наказ про проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст.80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

Згідно з п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.80.7 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п.8.10 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач під час проведення фактичної перевірки не був присутній.

Так, зокрема, в магазині, де проходила перевірка, була присутня ОСОБА_7, яка, як зазначено в акті перевірки, фактично проводила розрахункові операції.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу було запропоновано підписати направлення на перевірку, проте ОСОБА_7 відмовилась вчиняти відповідні дії, про що було складено акт про відмову від підпису у направленні на перевірку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 відмовилась від підписання акта перевірки та від його отримання, з приводу чого посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було складено акт відмови від підписання акта перевірки від 22.02.2016 №25/10-36-21 та акт відмови від отримання акта перевірки від 22.02.2016 №26/10-3-21.

У запереченнях проти адміністративного позову, відповідач зазначив про те, що ОСОБА_7 є особою, яка здійснювала реалізацію відповідного алкогольного напою.

Проте, як встановлено судом вище, в магазині позивача алкогольна продукція не реалізовувалась, що свідчить про те, що вказана особа не здійснювала реалізацію відповідних товарів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не є уповноваженою особою позивача, оскільки вона не перебуває у трудових відносинах з позивачем та, відповідно, не є працівником магазину, де проходила перевірка.

Суд зазначає, що зі змісту статті 81 Податкового кодексу України вбачається, що направлення на проведення перевірки, копія наказу про проведення перевірки та службове посвідчення мають бути надіслані та предявлені або платнику податків, або посадовим (службовим) особам/його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

Враховуючи, що факт проведення розрахункової операції ОСОБА_7 відповідачем доведений не був, суд вважає, що вказана особа не може бути віднесена до тієї категорії осіб, якім підлягають врученню (направленню) документи, необхідні для початку проведення перевірки.

У звязку з цим, суд вважає, що ОСОБА_7 не була уповноважена підписувати направлення на перевірку позивача та приймати від імені ФОП ОСОБА_1 будь-які документи, які повязані з перевіркою, зокрема, наказ про проведення перевірки, що свідчить про те, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області не було належним чином дотримано порядку проведення відповідної перевірки.

Щодо посилань позивача на те, що проведена відповідачем перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправною, у звязку з відсутністю у податкового органу дозволу Кабінету Міністрі України суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон № 71) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 215.1 ст.215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать:спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що п. 3 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлені певні обмеження щодо проведення перевірки діяльності суб'єктів господарювання, які передбачають наявність відповідного дозволу.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що вказаний мораторій не розповсюджуються на проведення фактичних перевірок з питань додержання вимог законодавства суб'єктами господарювання, які реалізують підакцизні товари, у тому числі алкогольні напої.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 25.07.2015 по 24.07.2016 мав право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, про що свідчить ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, видана Головним управлінням ДФС у Київській області серії АЖ №016690 від 24.07.2015.

03.06.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято розпорядження №946/14/10-36-40-02, яким було анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЖ №016690.

Отже, у період проведення фактичної перевірки 22.02.2016 позивач мав право реалізовувати алкогольні напої, тобто підакцизні товари, що в свою чергу, свідчить про те, що фактична перевірка з питань додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства не передбачає наявності дозволу Кабінету Міністрів України.

У зв'язку з цим, вказана перевірка була здійснена податковим органом правомірно.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. підлягає стягненню на користь позивача з Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000612202 від 02.03.2016.

3.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, ідентифікаційний код 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.