Постанова № 62863709, 06.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року м. Київ810/1931/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» до Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000982201 від 04.09.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень-лютий 2015 року на загальну суму 221 192,00 грн., у звязку з відсутністю господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ОСОБА_1», зазначаючи при цьому, що реальність господарських операцій з вказаним субєктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Позивач зазначає, що до перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій, а тому донарахування податкових зобовязань вважає протиправним.

Позивач не погоджується з позицією податкового органу про те, що наявність ознак кримінального злочину в діях директора ТОВ «БК ОСОБА_1» ОСОБА_2 свідчить про фіктивний характер господарських відносин вказаної юридичної особи з іншими субєктами господарювання, у тому числі і з ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3», оскільки факт вчинення директором ТОВ «БК ОСОБА_1» злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, має бути підтверджено виключно вироком суду, прийнятим за наслідками розгляду відповідного кримінального провадження.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що на адресу Вишгороської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшла постанова б/н від 13.07.2015 слідчого начальника другого ВКР СУ ФР Броварської ОБПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_3 про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» за період з 01.01.2015 по 28.02.2015, в якій зазначено про те, що в рамках кримінального провадження №32014110130000062 було проведено допит в якості свідка директора ТОВ «БК ОСОБА_1» ОСОБА_2, яким було повідомлено про те, що реєстрація ТОВ «БК ОСОБА_1» як юридичної особи була здійснена без мети здійснення господарської діяльності, а виключно для отримання грошових коштів та для прикриття незаконної діяльності інших субєктів господарювання.

Відповідач вказав на те, що групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності щодо завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість, було придбано ряд субєктів господарювання, у тому числі, ТОВ «БК ОСОБА_1».

На думку відповідача, вказані обставини ставлять під сумнів факт реального проведення господарських операцій між ТОВ «БК ОСОБА_1» та ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» у період січень-лютий 2015 року.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмово провадження.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання представника позивача не заперечував.

Вказане клопотання позивача було задоволено судом, про що постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У звязку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 ОСОБА_4 від 30.11.2009 р. № 1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 06.08.2015 по 12.08.2015 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (код ЄДРПОУ 32786261) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 39286712) за період з 01.01.2015 по 28.02.2015, за результатами якої було складено акт №1506/22-00/32786261 від 14.08.2015.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у звязку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 221 192,00 грн., у тому числі за січень 2015 року у сумі 119 578,00 грн. та за лютий 2015 року на суму 101 614,00 грн.

У вказаному акті посадовими особами Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було зазначено про те, що на адресу відповідача надійшла постанова слідчого-начальника другого ВКР СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_3 про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» за період з 01.01.2015 по 28.02.2015, яка була прийнята на підставі матеріалів кримінального провадження №32014110130000062.

Згідно з цією постановою 26.09.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження №32014110130000062 щодо ТОВ «БК ОСОБА_1» за фактом створення (придбання) групою осіб у період 2013-2015 рр. ряду субєктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності та за фактом сприяння ТОВ «БК ОСОБА_1» ухиленню від сплати податків службових особам субєктів реального сектору економіки, що відповідає ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 2012 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В ході допиту 10.10.2014 в якості свідка засновника та директора ТОВ «БК ОСОБА_1» ОСОБА_2 було встановлено, що вказаною особою було перереєстровано ТОВ «БК ОСОБА_1» на своє імя без мети зайняття підприємницькою діяльністю та виключно для отримання грошової винагороди.

Крім того, у вказаній постанову зазначено, що у ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами у період з 2013 року по 2015 рік створили та (або) придбали ряд субєктів господарювання, зокрема, ТОВ «БК ОСОБА_1», з метою прикриття інших субєктів господарювання.

Таким чином, посадові особи Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області дійшли висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» не спричинили реального настання господарських операцій, що свідчить про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 221192,00 грн.

На підставі акта перевірки Вишгородською ОДПІ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.09.2015, яким позивачу донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 331788,00 грн., у тому числі податкове зобовязання на суму 221192,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 110596,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акто Моноліт» (Субпідрядник) було укладено договір №10/12-14, за умовами якого субпідрядник зобовязався за дорученням генпідрядника виконати будівельно-монтажні роботи на обєкті «Багатоповерховий житловий будинок №11-Б, №11-В по вул. Богдана Хмельницького в с. Петрівське Києво-Святошинського р-ну Київської обл.».

Відповідно до п.1.4 договору строки виконання робіт:

- початок січень 2015 р.;

- закінчення за погодженням сторін.

Згідно з п.2.1 договору договірна вартість виконаних робіт по будівництву житлового будинку за цим договором визначається на підставі ДБН.Д.1.1-1-2000, ресурсних, елементних, кошторисних норм та збірників ціноутворення в будівництві, що офіційно публікуються щомісячно.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що субпідрядник щомісяця готує акт ф.№КБ-2в та довідку ф.№КБ-3, і до 25 числа місяця, що є звітним, передає для підписання Генпідряднику.

Генпідрядник у триденний термін оформлює акти ф. №КБ-2в та довідку ф. КБ-3 з моменту предявлення їх субпідрядником, але не пізніше останнього числа звітного місяця, або надає субпідряднику мотивовану письмову відмову від підписання вищезазначених документів, з переліком необхідних доробок (недоліків) (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4 договору субпідрядник, зокрема, виконує роботи в обсязі затвердженої проектно-кошторисної документації і несе за неї відповідальність перед замовником, забезпечує охорону праці і техніку безпеки.

З метою виконання умов договору, ТОВ «БК «Акто Моноліт» виконано, а ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» прийнято підрядні роботи на загальну суму 581 821,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в за січень-лютий 2015 року за №1.1 від 30.01.2015 на суму 148 089,60 грн. (у тому числі ПДВ на суму 24 681,60 грн.), №1.2 від 30.01.2015 на суму 142 942,32 грн. (у тому числі ПДВ на суму 23 823,72 грн.), №1.1 від 27.02.2015 на суму 146 435,030 грн. (у тому числі ПДВ на суму 24 405,88 грн.), №1.2 від 27.02.2015 на суму 144 354,10 грн. (у тому числі ПДВ на суму 24 059,02 грн.) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3: за січень 2015 від 30.01.2015 на суму 291 031,92 грн. та за лютий 2015 року від 27.02.2016 на суму 290 789,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з метою часткової оплати вартості виконаних будівельних робіт позивачем було переховано контрагенту платіжними дорученнями: №481 від 11.03.2015 - суму 36 500,00 грн., №426 від 25.02.2015 - суму 254 631,92 грн., №329 від 10.02.2015 - суму 36 400,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «БК «Акто Моноліт» було виписано ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» податкові накладні №58 від 30.01.2015 на суму 291 031,92 грн. (у тому числі ПДВ 48 505,32 грн.). та №86 від 27.02.2015 на суму 290 789,40 грн. (у тому числі ПДВ 48 464,90 грн.), суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди січень - лютий 2015 року, про що свідчать додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року від 20.02.2015 та за лютий 2015 року від 20.03.2015 (Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

08.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акто Моноліт» (Субпідрядник) було укладено договір №08/12-14, за умовами якого субпідрядник зобовязався за дорученням підрядника виконати будівельно-монтажні роботи на будівництві «Науково-виробничого центру» у м. Вишгород Вишгородського р-ну, Київської обл.

Відповідно до п.1.4 договору строки виконання робіт:

- початок грудень 2014 р.;

- закінчення за погодженням сторін.

Згідно з п.2.1 договору договірна вартість виконаних робіт по будівництву житлового будинку за цим договором визначається на підставі ДБН.Д.1.1-1-2000, ресурсних, елементних, кошторисних норм та збірників ціноутворення в будівництві, що офіційно публікуються щомісячно.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що субпідрядник щомісяця готує акт ф.№КБ-2в та довідку ф.№КБ-3, і до 25 числа місяця, що є звітним, передає для підписання Генпідряднику.

Підрядник у триденний термін оформлює акти ф. №КБ-2в та довідку ф. КБ-3 з моменту предявлення їх субпідрядником, але не пізніше останнього числа звітного місяця, або надає субпідряднику мотивовану письмову відмову від підписання вищезазначених документів, з переліком необхідних доробок (недоліків) (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4 договору субпідрядник, зокрема, виконує роботи в обсязі затвердженої проектно-кошторисної документації і несе за неї відповідальність перед замовником, забезпечує охорону праці і техніку безпеки.

На виконання вказаного договору ТОВ «БК «Акто Моноліт» виконано, а ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» прийнято будівельно-монтажні роботи на загальну суму 745 329,60 грн., що підтверджується:

1) актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в: №1 за лютий 2015 року на суму 318 895,20 грн. (у тому числі ПДВ 53 419,20 грн.); №2 за січень 2015 року на суму 168 008,40 грн. (у тому числі ПДВ 28 001,40 грн.); №1 за січень 2015 року на суму 258 426,00 грн. (у тому числі ПДВ 43 071,00 грн.);

2) довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3: за січень 2015 року від 30.01.2015 на суму 426 434,40 грн. (ПДВ - 71 072,40 грн.) та за лютий 2015 року від 27.02.2016 на суму 318 895,20 грн. (ПДВ - 53 149,20 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення розрахунків за виконані роботи позивачем було перераховано контрагенту кошти в розмірі 466 434,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №485 від 12.03.2015 на суму 40 000,00 грн., №425 від 25.02.2015 на суму 372 834,40 грн. та №330 від 10.02.2015 на суму 53600,00 грн.

Надалі, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «БК «Акто Моноліт» було виписано ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» податкові накладні за №59 від 30.01.2015 на суму 426434,40 грн. (у тому числі ПДВ на суму 71072,40 грн.) та №87 від 27.02.2015 на суму 318895,20 грн. (у тому числі ПДВ на суму 53149,20 грн.), суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди січень-лютий 2015 року, про що свідчать додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року від 20.02.2015 та за лютий 2015 року від 20.03.2015 (Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обовязкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «БК «Акто Моноліт», містить всі необхідні реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, а фактично висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «БК «Акто Моноліт» ґрунтується на підставі тверджень про те, що господарські операцій позивача з вказаним контрагентом носять фіктивний характер, оскільки у ТОВ «БК «Акто Моноліт» відсутні рух активів, власний капітал, основні фонди, фізичні та технічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, а також, відсутній реальний ланцюг постачання товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг. Крім того, контролюючий орган посилається на заперечення директора зазначеного товариства щодо його причетності до діяльності, що були надані ним під час досудового розслідування кримінальної справи.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між субєктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ОСОБА_10 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обовязковому зясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при укладенні позивачем договорів з ТОВ «КБ «Акто Моноліт» було встановлено наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» за кодами КВЕД є, зокрема: 43.39 - інші роботи із завершення будівництва; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 49.32 - надання послуг таксі; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (основний); 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно з п.2.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (ОСОБА_6 редакція), затвердженого протоколом №4 Загальних зборів учасників ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» від 08.12.2011 та зареєстрованого Вишгородською районною державною адміністрацією 15.06.2012, предметом діяльності позивача у сфері будівництва, зокрема, є: будівництво всіх типів будівель і споруд в числі комплексів АЗС, АГНКС, АГЗП, загальні будівельні роботи, роботи генерального підряду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» має право виконувати роботи, зокрема, зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин, електропрогрівання бетону та електророзморування ґрунтів, що підтверджується дозволом №1817.12.32 від 04.07.2012, виданим Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві.

Судом встановлено, що 19.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новбуд» (Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (Головний підрядник) було укладеного договір підряду № ПКЗ-КТПБП/ГП, за умовами якого головний підрядник зобовязався за дорученням генерального підрядника власними та/або залученими силами та засобами, на свій власний якісно, у встановлені договором строки та порядку, виконати комплекс робіт по етапам «Під ключ» по будівництву обєктів (багатоквартирних житлових будинків №11, №13, №11А, №11Б, №11В, розташовані по вул. Богдана Хмельницького в селі Петрівське, Києво-Святошинського району Київської області.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом строку, визначеного п.2.2 договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Згідно з п.2.2 головний підрядник виконує роботи в термін до 30 серпня 2015 року згідно з загальним графіком виконання робіт (Додаток №1) та детальним графіком виконання робіт по кожному обєкту та етапу (виду) робіт, які є невідємною частиною до договору та додаткових угод до нього та оформленні у вигляді додатків.

Відповідно до п.п.3.3.3 договору головний підрядник має право залучати до виконання певних обсягів робіт субпідрядників (підрядників), які мають бути письмового погоджені із генеральним підрядником.

Договірна ціна виконання всіх робіт за цим договором, визначається угодою на кожен етап (вид) робіт, додатками до якого будуть детальний графік виконання робіт та графік платежів п кожному обєкту. Остаточна ціна визначається на підставі підписання сторонами актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, які складаються по фактичним обсягам виконаних робіт та погодженої генеральним підрядником вартості матеріально-технічних ресурсів по кожному обєкту та кожному етапу (виду) робіт (п.4.1 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що генеральний підрядник приймає виконані Головним підрядником належним чином роботи по кожному обєкту щомісячно, шляхом підписання реєстрів актів, акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідок форми КБ-3, які є підставою для розрахунків за фактично виконанні роботи.

19.01.2015 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору підряду № ПКЗ-КТПБП/ГП від 19.01.2015, в якому сторонами було визначено договірну цін по кожному будинку по вул. Богдана Хмельницького в селі Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області, яка загалом становить 51 218 336,40 грн. (у тому числі ПДВ 8 536 389,40 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» було виконано, а ТОВ «Новбуд» прийнято будівельно-підрядні роботи на загальну суму 3 131 870,40 грн., про що свідчать підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за №3.3 від 31.03.2015 на суму 56 680,80 грн. (у тому числі ПДВ на суму 9 446,80 грн.), №5.3 від 31.03.2015 на суму 761 774,40 грн. (у тому числі ПДВ на суму 126 962,40 грн.), №2.4 на суму 143 488,80 грн. (у тому числі ПДВ на суму 23 914,80 грн.), №4.4 від 31.03.2015 на суму 670 736,40 грн. (у тому числі ПДВ на суму 111 789,40 грн.), №1.4 на суму 726 577,20 грн. (у тому числі ПДВ на суму 121 096,20 грн.), №2.3 на суму 772 612,80 грн. (у тому числі ПДВ на суму 128 768,80 грн.).

Також позивачем було виписано вказаному контрагенту податкові накладні за №24 від 26.01.2016 на суму 1 200 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 200 000,00 грн.), №30 від 27.01.2016 на суму 700 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 116 666,67 грн.), №31 від 28.01.2016 на суму 500 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 83 333,33 грн.), №38 від 29.01.2015 на суму 300 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 50 000,00 грн.), №15 від 05.02.2016 на суму 2 500 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 416 666,67 грн.), №28 від 17.02.2016 на суму 1 350 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 225 000,00 грн.), №35 від 25.02.2015 на суму 3 500 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 583 333,33 грн.), №37 від 27.02.2015 на суму 1 000 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 166 666,67 грн.).

Отримання позивачем коштів від контрагента за виконані підрядні роботи підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

21.05.2015 між сторонами було належним чином підписано акт, відповідно до якого ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» було передано, а ТОВ «Новбуд» прийнято проектно-кошторисну документацію, виконавчу документацію та журнали загальних робіт по 7-й лінії ЖК «Петрівський квартал» по вул. Богдана Хмельницького в селі Петрівське, Києво-Святошинського району Київської області.

Також 27.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фільмотехнік» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» (Підрядник) було укладено договір генерального підряду №7, за умовам якого підрядник зобовязався за дорученням замовника виконати власними та/або залученими силами та засобами з дотриманням вимог діючого законодавчих та нормативних актів, вимог Державних будівельних норм, вимог цього договору та здати замовнику комплекс робіт по будівництву обєкту (Науково-виробничий центр у м. Вишгород, Київська обл.) у відповідності до затвердженої проектної документації і Технічної характеристики на обєкт (Додаток №2 до договору) та здати обєкт в експлуатацію, ліквідувати недоробки і дефекти, що виявлені в ході приймання робіт або в період гарантійної експлуатації.

Відповідно до п.3.1 договору строки виконання робіт за цим договором:

- початок робіт червень 2014 року, після передачі будівельного майданчика і передачі проектної документації підряднику;

- закінчення підрядником всіх робіт та здача робіт замовнику - відповідно до Додаткових угод, які є невідємною частиною договору.

Згідно з п.7.3 договору виконання обумовлених Договірними цінами та Додатковими угодами обсягів робіт здійснюється підрядником власними та залученими силами. Підрядник має право на умовах цього договору та в межах узгодженої суми договору із замовником залучати до виконання робіт інші організації (субпідрядників), залишаючись відповідальним в повному обсязі за результат та якість їх робіт перед замовником.

Пунктом 15 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за ним.

З метою виконання вказаного договору, ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» було виконано та передано, а ТОВ «Фільмотехнік» прийнято будівельно-підрядні роботи на загальну суму 4 649 349,20 грн., про що свідчать підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2014-березень 2015 року за №1 від 31.12.2014 на суму 1 035 548,40 грн. (у тому числі ПДВ на суму 172 591,40 грн.), №1 від 31.01.2015 на суму 838 342,80 грн. (у тому числі ПДВ на суму 139 723,80 грн.), №1 від 28.02.2015 на суму 590 700,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 98 450,00 грн.), №2 від 31.03.2015 на суму 77 871,60 грн. (у тому числі ПДВ на суму 12 978,60 грн.), №1 від 31.03.2015 на суму 1 493 704,80 грн. (у тому числі ПДВ на суму 248 950,80 грн.), №1 від 31.01.2015 на суму 517 309,20 грн. (у тому числі ПДВ на суму 86 218,20 грн.) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий-березень 2015 року.

Також позивачем було виписано ТОВ «Фільмотехнік» податкові накладні за №4 від 14.01.2015 на суму 77 194,98 грн. (у тому числі ПДВ на суму 12 865,83 грн.), №18 від 20.01.2015 на суму 735 900,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 122 650,00 грн.), №22 від 23.01.2015 на суму 100000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 16 666,67 грн.), №23 від 26.01.2015 на суму 300 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 50 000,00 грн.), №1 від 02.02.2015 на суму 184000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 30 666,67 грн.), №26 від 12.02.2016 на суму 310 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 51666,67 грн.), №31 від 18.02.2015 на суму 1572292,52 грн. (у тому числі ПДВ на суму 26215,42 грн.) та №33 від 20.02.2015 на суму 150000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 25000,00 грн.).

Оплата ТОВ «Фільмотехнік» виконаних позивачем робіт підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

У листі ТОВ «Новбуд» вих.№18 від 07.09.2016 та листі ТОВ «Фільмотехнік» вих.№249 від 07.09.2016, які адресовані позивачу, вказані субєкти господарювання повідомили про те, що ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» було виконано будівельно-підрядні роботи, які були визначені у договорі генерального підряду №7 від 26.06.2014 та договорі підряду №ПК3-КТБП/ГП від 19.01.2015 в повному обсязі та належним чином.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем, з метою виконання своїх зобовязань перед ТОВ «Новбуд» та ТОВ «Фільмотехнік» за договором генерального підряду №7 від 26.06.2014 та договором підряду №ПК3-КТБП/ГП від 19.01.2015, було залучено до виконання обумовлених вказаними договорами підрядних робіт в якості субпідрядної організації ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується безпосередній звязок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт», та власною господарською діяльністю.

Звідси, з урахуванням руху активів позивача, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Будівельна Компанія «Акто Моноліт», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач зазначив про те, що на адресу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшла постанова слідчого-начальника другого ВКР СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_3 про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Київське транспортно-будівельне підприємство №3» за період з 01.01.2015 по 28.02.2015, яка була прийнята на підставі матеріалів кримінального провадження № 32014110130000062.

Згідно з цією постановою 26.09.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження № 32014110130000062 щодо ТОВ «БК ОСОБА_1» за фактом створення (придбання) групою осіб у період 2013-2015 рр. ряду субєктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності та за фактом сприяння ТОВ «БК ОСОБА_1» ухиленню від сплати податків службових особам субєктів реального сектору економіки, що відповідає ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 2012 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

У вказаній постанові зазначено, що в ході допиту 10.10.2014 в якості свідка засновника та директора ТОВ «БК ОСОБА_1» ОСОБА_2 було встановлено, що вказаною особою було перереєстровано ТОВ «БК ОСОБА_1» на своє імя без мети зайняття підприємницькою діяльністю та виключно для отримання грошової винагороди.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що у ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами у період з 2013 року по 2015 рік було створено та (або) придбано ряд субєктів господарювання, зокрема, ТОВ «БК ОСОБА_1», з метою прикриття інших субєктів господарювання.

Проте, суд зазначає, що статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2 ст.283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з ч.1 ст.22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.369 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Згідно з ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, внесення кримінального провадження до Реєстру досудового розслідування за відсутності вироку суду не є підставою для висновків про фіктивний характер діяльності вказаного субєкта господарювання,

При цьому, суд звертає увагу на те, що постанова слідчого про призначення перевірки не є завершальним етапом досудового розслідування. Інформація викладена в постанові слідчого, є лише версією слідчого, яка можливо не є кінцевою, та яка не перевірена судом, а тому не може братися до уваги, оскільки є неналежним доказом.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано вироку суду, який прийнятий за наслідками розгляду кримінального провадження №32014110130000062 щодо ТОВ «БК «Акто Моноліт», що набрав законної сили, і в якому б було досліджені конкретні договірні відносини, які спрямовані на функціонування схеми незаконної діяльності, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо фіктивності господарських відносин між позивачем та ТОВ «БК «Акто Моноліт».

При цьому, одні лише твердження директора ТОВ «БК «Акто Моноліт» про його непричетність до діяльності товариства, отримані в межах досудового розслідування кримінальної справи, не можуть бути належним та допустимим доказом нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Акто Моноліт» за відсутності їх оцінки судом в рамках кримінального провадження та постановлення відповідного вироку суду.

Так, відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З метою допиту в якості свідка директора ТОВ «БК «Акто Моноліт» ОСОБА_2 судом була направлена на його адресу повістка про виклик до суду на 07.07.2016 о 16 год. 30 хв. Текст повістки також був доведений до відома свідка телефонограмою.

Однак, у судове засідання свідок не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, внаслідок чого Київським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала від 07.07.2016 про привід свідка у судове засідання 18.08.2016 о 11 год. 00 хв., яка була направлена для виконання до Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Також повістка про виклик до суду свідка була направлена на його адресу поштовим відправленням, проте повернута до суду за закінченням встановленого терміну зберігання.

Проте, у судове засідання свідок не з'явився та про причини неявки суду не повідомив. Ухвала суду про привід виконана не була у зв'язку з неможливістю розшуку свідка, що підтверджується відповідним рапортом інспектора поліції.

У зв'язку з цим судом був повторно здійснений виклик свідка у судове засідання 08.09.2016 о 16 год. 00 хв., шляхом направлення повістки поштою та повідомлення тексту повістки телефонним способом (телефонограмою).

Однак, у судове засідання 08.09.2016 о 16 год. 00 хв. свідок знов не з'явився та про причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, судом були вжиті всі можливі процесуальні способи задля здійснення допиту в якості свідка директора ТОВ «БК «Акто Моноліт» ОСОБА_2, проте вказані заходи виявилися безрезультатними.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт» останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем за заявлену вимогу майнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 6354,82 грн.

Разом з тим, положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору, яка підлягає сплаті за подання суб'єктом владних повноважень або юридичною особою майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік № 928-VIII від 25.12.2015 розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.

Отже, сума судового збору за заявлену позовну вимогу майнового характеру становить 4976,82 грн., що свідчить про те, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з Київської міської митниці Державної фіскальної служби, становить 4976 грн. 82 коп.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп. може бути повернута позивачу у разі подання ним відповідного клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 04.09.2015 №0000982201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське транспортно-будівельне підприємство №3№ (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Новопромислова, будинок 7/8, ідентифікаційний код 32786261) судовий збір в сумі 4 976 (чотири тисячі девятсот сімдесят шість) грн. 82 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Вишгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1а, ідентифікаційний код 39466569).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.