Постанова № 62862617, 21.11.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1215/16-а

Провадження № 2-а/304/45/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

при секретарі Гавій Л.В.,

з участю прокурора Когут О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2 до Перечинської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області та державний навчальний заклад «Мукачівський центр професійно-технічної освіти» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

прокурор звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_2 є дитиною позбавленою батьківського піклування та до кінця 2015 навчального року навчався у Перечинській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів Закарпатської обласної ради та є випускником зазначеного навчального закладу. Згідно наказу директора Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату № 01-03/102 від 31 серпня 2015 року, бухгалтерії закладу, при вступі дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів було надано повноваження щодо видачі грошової допомоги. Розмір такої грошової допомоги ОСОБА_2 згідно вищезазначеного наказу склав 800 грн. Однак, згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років із січня місяця становив 1 286 грн., а отже ОСОБА_2 при закінченні навчального закладу повинен був отримати грошову допомогу у розмірі 7 716 грн., з якої отримав лише 800 грн. Таким чином, адміністрація Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату при складанні кошторису для виплати грошової допомоги, не врахувала вказані вимоги законодавства, чим порушила майнові права випускників школи, в тому числі й ОСОБА_2, у звязку з чим дії відповідача є неправомірними. На підставі наведеного прокурор просить зобовязати адміністрацію Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Закарпатської обласної ради забезпечити за рахунок навчального закладу виплату в установленому законом порядку випускнику з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу до розміру 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, а саме 6 916 грн.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини позовної заяви.

ОСОБА_2 та представник навчального закладу «Мукачівський центр професійно-технічної освіти» як третьої особи у судове засідання не зявилися, однак останній, як представник інтересів неповнолітнього учня, подав суду письмову заяву в якій просив дану справу розглядати без їх участі, позовні вимоги прокурора підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обставини письмового заперечення, в яких зазначає, що п. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку у порядку, встановленому КМУ. Так, пп. 5 п. 13 постанови КМУ № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (тут і надалі Постанова) встановлено, що одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів доходів громадян видається дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, що перебувають під опікою (піклуванням) при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу. На підставі вказаної постанови ОСОБА_2 й було виплачено 800 грн. згідно платіжної відомості за серпень 2015 року. Правильність такої виплати підтверджується також листом-розясненням Міністерства освіти і науки України № 1/11-8627 від 19 червня 2015 року, який містить конкретний опис порядку здійснення виплати коштів випускникам при закінченні навчання та при працевлаштуванні учнів із зазначенням точних сум грошової допомоги при закінченні закладів. Крім цього, у листі зазначено, що одноразова грошова допомога в розмірі 6 прожиткових мінімумів виплачується лише в разі працевлаштування учнів, що передбачено й пп. 4 п. 13 Постанови. Оскільки всі випускники школи-інтернату продовжують навчання у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, то їм і не надавалася одноразова грошова виплата в розмірі 6 (шести) прожиткових мінімумів, так як така виплачується тільки після закінчення навчання і не продовження його у подальшому, тобто з моменту припинення їх повного державного утримання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст наданих сторонами пояснень та заперечень в їх сукупності, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 2014/2015 навчального року вибув із Перечинської школи-інтернату І-ІІ ступенів як випускник вказаного закладу (а. с. 35, 36).

Також встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на первинному обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області як дитина, позбавлена батьківського піклування, є випускником Перечинської школи-інтернату, який навчається та перебуває на повному державному утриманні Мукачівського центру професійно-технічної освіти (а. с. 26, 27).

Крім цього встановлено, що після закінчення навчання у Перечинській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів, згідно наказу № 01-03/102 «Про виплату грошової допомоги, одягу та взуття випускникам школи-інтернату» від 31 серпня 2015 року, адміністрацією даного закладу ОСОБА_2 було нараховано та виплачено грошову допомогу всього у розмірі 800 грн. (а. с. 34, 28-29).

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-ІV (далі Закон № 2342-ІV) держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Частиною 7 статті 8 вказаного Закону встановлено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-ІV).

Порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 39-9 вказаного Закону).

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги регламентується підпунктом 1 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Вказана допомога є соціальною гарантією держави у підтримці певної соціальної категорії дітей, позбавлених батьківського піклування.

Проте, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Положенням № 226.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Положення № 226 прийняті до набрання чинності Законом № 2342 та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону № 2342-IV, згідно якого одноразова грошова допомога підлягає виплаті позивачу у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Так, Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня до 01 вересня 2015 року у сумі 1 286 грн.

Таким чином, розмір одноразової допомоги особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчання у 2015 році, повинен бути не менше 7 716 грн.

Разом із тим, адміністрація Перечинської ЗОШ-інтернату І-ІІ ступенів при складанні кошторису для виплати грошової допомоги випускнику школи ОСОБА_2 керувалася чомусь виключно пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Тому, суд з урахуванням викладеного, виходячи з положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними, приходить до висновку, що випускнику ОСОБА_2 має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога саме у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

За таких обставин бездіяльність адміністрації загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації щодо не донарахування та невиплати випускнику ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі визначеному ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» слід визнати неправомірною, та зобовязати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», у розмірі заявленої позовної вимоги 6 916 грн. ((1 286 грн. ? 6) 800 грн.).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст.4, 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст. ст. 1, 2, 3, 17, 18, 69, 70-72, 86, 88, 94, 159, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_2 до Перечинської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області та державний навчальний заклад «Мукачівський центр професійно-технічної освіти» про стягнення коштів задовольнити.

Зобовязати адміністрацію Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації нарахувати і виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» у розмірі 6 916 (шість тисяч девятсот шістнадцять) грн.

Стягнути з Перечинської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40384254) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:ОСОБА_3