Рішення № 62862401, 18.11.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/6623/16-ц

Провадження номер 2/243/3345/2016

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2016 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лаптєва М.В.

при секретарі Мороз К.В.

представника третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ :

15 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду з позовом до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у відповідача ВАТ «Содовий завод» м.Слов'янська в період з 26 січня 1993 року по 01 квітня 1998 року. При звільненні з підприємства з ним не було проведено повного розрахунку. Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборогованість по заробітній платі в сумі 2323 грн. 13 коп та середній заробіток в сумі 37281 грн. 60 коп.

В липні 2016 року він звернувся до ліквідатора заводу ВАТ «Содовий завод» та 21 липня 2016 року він отримав відповідь відповідно до якої рішення Слов'янського міськрайонного суду від 13 липня 2016 року виконати не має можливості, оскільки заборгованість ВАТ «Содовий завод» по боргам по заробітній платі складає станом на 01 серпня 2016 року 4 086,0 тис. грн. Через заборгованість ВАТ «Содовий завод» перед кредиторами, в тому числі по заборгованості по заробітній платі, загальною сумою більше 70 млн. грн. було порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод». На даний час на ВАТ «Содовий завод» ситуація не змінилась на краще. Кошти, які надходять на розрахунковий рахунок не достатні для погашення боргів по виконавчим листам.

Посилаючись на викладене, просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом їх списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням термінів її виплати в розмірі 2323 грн. 13 коп

У судове засіданняпозивач ОСОБА_2не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представниквідповідача Державної казначейської служби ОСОБА_3 яка діє на підставі довіреності №5-15/176-362 від 11 січня 2016 року в судове засідання не з'явилась, але надала суду письмові заперечення, відповідно до яких вони не визнають позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі з тих підстав, що казначейство, яке залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, тому що згідно із своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно достатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215(далі - Положення).

Згідно з Положенням, Казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що нимобліковуються.Казначействоєюридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Тобто, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1статті 2 Цивільного кодексу України.

Відповідно достатті 176 Цивільного кодексу України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб та юридичні особи не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави.

Крім того, згідно зі статтею 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що орган Казначейства повинен нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії юридичних осіб.

Виконання повноважень щодо обслуговування Державного бюджету України не є підставою для залучення Казначейства у якості відповідача. Казначейство не порушувало прав та законних інтересів позивача, не перебувало з ним у трудових відносинах, несе відповідальність лише за своїми зобов'язаннями, тому виплата заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати не входить до повноважень Казначейства.

До того ж, позивач не вказує на Казначейство, як на порушника своїх прав, тому вважають, що законних підстав вирішувати питання про взаємовідносини між позивачем та Казначейством немає.

На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та слухати справу за відсутності представника Казначейства.

Представник третьої особи Департаменту державної виконавчої служби України, ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні просив винести рішення на розсуд суду.

Суд вислухавши думку третьої особи,дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку наявним в них доказам, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами ст. 619 ЦК України, регулюються правовідносини зобов'язального характеру,за якими договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно із ч.1ст.176 ЦК України розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, АРК, територіальних громад та створених ними юридичних осіб - Держава, АРК, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства,ст. 176 ЦК України закріплено загальну норму про розмежування відповідальності публічно-правових утворень за своїми зобовязаннями та створених ними юридичних осіб. ЦКУкраїни передбачає загальне правило, згідно з яким держава, інші публічно-правові утворення (АРК, територіальні громади) не відповідають за зобовязаннями створених ними юридичних осіб. Ця норма направлена на конкретизаціюположень ч.3 ст. 96 ЦК України згідно з якою юридична особа самостійно відповідає за зобовязаннями юридичної особи, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобовязаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобовязаннями його учасника (засновника).

Засновником ВАТ «Содовий завод» є держава в особі Фонду Державного майна України.

Таким чином, правовідносини,які склалися між ВАТ «Содовий завод» та Державою України, - є правовідносини засновника та створеного ним підприємства, за якими засновникне відповідає по боргах підприємства, а підприємство не відповідає по боргах засновника, положенняст. 77 ГК України на правовідносини ВАТ «Содовий завод» та Фонду держмайна України не розповсюджуються, тому Держава Україна в силуст. 176 ЦК України не несе субсидіарну відповідальність по боргах ВАТ «Содовий завод», до того ж Фонд держмайна України не являється правонаступником ВАТ «Содовий завод».

Суд констатує ту обставину, що позов подано до Державної казначейської служби України, яка не є засновником ВАТ «Содовий завод» і за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися державними коштами.

Позивач ОСОБА_2 з позовними вимогами до іншого відповідача, ніж Державна казначейська служба України не звертався, вимоги про заміну відповідача не заявляв.

Суд також констатує ту обставину, що позовні вимоги ОСОБА_2 які є предметом даного судового розгляду, є тотожними із вимогами до ВАТ «Содовий завод», що вже були предметом судового розгляду і задоволені в повному обсязі рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 13 липня 2016 року.

У зв'язку з викладеним позовні вимоги позивача є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 1 ч. 1ст.5ЗУ «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, а тому їх слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3,10,11,60,61,209,212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В. Лаптєв